Люди

Малярство приносило Шевченку гроші, поезія – арешти, а жінки – страждання

Малярство приносило Шевченку гроші, поезія – арешти, а жінки – страждання

Для більшості з нас Тарас Шевченко – поважний собі дядько з вусами й у шапці, який писав вірші, що їх змушували вчити у школі. А хто в школі вчився погано, для того Шевченко більш відомий як чоловік зі 100-гривневої банкноти.

Тож, аби розвіяти стереотипи, до дня народження Тараса Григоровича, яке відзначимо  9 березня, пропонуємо вам розповідь про Кобзаря, який любив модно вдягнутися, гульнути з друзями й пофліртувати з жінками, йдеться у публікації в газеті «Твій вибір».

Грамоти навчався лише два роки

Декілька років тому суспільство сколихнув фільм про Шевченка, де озвучили версію, нібито Тарас був позашлюбною дитиною, і його батьком нібито був царевич Костянтин Романов. Саме тому, мовляв, пан Енгельгардт допоміг Тарасові вибитися в люди, а в самого Шевченка наскрізною ниткою у творчості – тема покритки та звабленої дівчини.

Так воно чи ні – ДНК-експертизи не проведеш. Та й нащадки Шевченкового роду обурюються подібним припущенням, які паплюжать ім'я Кобзаря. Тим не менше, сама дружина пана Енгельгардта (рід Енгельгардтів входив до четвірки найбагатших в Україні), баронеса Софія, навчила малого Тараса французької та польської мов, а так звану середню освіту Шевченко здобув у церковно-приходській школі, де закінчив усього два класи.

До речі, потім це дуже заважало Шевченку. Адже в перші роки життя в Петербурзі над просторічним діалектом Тараса кпинили навіть лакеї, а сам він доволі безграмотно писав.

Викупили за ціну, рівнозначну 45 кг чистого срібла

Утім ніхто не смів заперечити художньому таланту Шевченка. До наших днів дійшли 835 картин, виконаних Тарасом Григоровичем у різних техніках. Частину з них автор творив, так би мовити, для душі. А частину – для прожиття. Малюючи портрети заможних людей того часу, Шевченко отримував пристойні гонорари.

Тож грошей вистачало, і щоб весело посидіти в компанії друзів, і щоб одягнутися за останнім писком моди.

До речі, за однією з версій, саме портрет, написаний Тарасом Григоровичем, допоміг майбутньому Кобзареві стати звільненим із кріпацтва. Спонсор першого видання «Кобзаря» Петро Мартос розповів, що колись у Шевченка (ще кріпака) один поважний генерал замовив свій портрет. Юний художник старався максимально реалістично зобразити генерала. І це авторові блискуче вдалося.

Та саме це й зіграло злий жарт із талановитим чоловіком: генерал відмовився купувати картину. Бо на полотні він вийшов точно таким, як у житті, – дуже негарним. Шевченка це так обурило, що він вирішив провчити скупердяя: домалював генералові рушничок на плечі, інструменти для гоління в руках і віддав цей портрет, аби висів над входом до цирульні.

Як тільки генерал дізнався про таке зухвальство, запропонував Тарасовому власнику – пану Енгельгардту – викупити кріпака-художника (аби потім, як слід, провчити). Щоб урятувати норовливого митця, за Шевченка замовив слівце поет Жуковський. Причому не перед кимось там – перед самою імператрицею! Імператриця втрутилася в процес купівлі-продажу Шевченка.

Після того художник Карл Брюллов намалював портрет Жуковського. Це полотно під час приватної лотереї, в якій узяла участь царська родина, було продане за 2500 карбованців (стільки коштувало 45 кг чистого срібла!), і ці гроші стали левовою частиною від суми, за яку Шевченко отримав звільнення від кріпацтва.

Юнацька любов – у шкільній програмі

Хоча на більшості пам'ятниках і портретах зі шкільних підручників Шевченко постає «дідом у кожусі», насправді Тарас Григорович був іще тим франтом. У своєму щоденнику він поділився радістю, що під час проживання в Петербурзі купив собі модного макінтоша аж за 100 карбованців (для порівняння, під час роботи в археологічній комісії Шевченко заробляв 150 карбованців за рік!).

Не дивно, що такий модник, митець та ще й філософ користувався популярністю в прекрасної статі та, попри невисокий зріст (164 см), легко завойовував серця і благородних дівиць, і заміжніх дам.

За спогадами знайомих, самого Шевченка та його творів, у Великого Кобзаря було вісім жінок, із якими митцю приписували романи.

Першим, іще дитячим, було кохання Тараса до молодшої на три роки дівчинки Оксани – кріпачки, про яку поет написав у вірші «Мені 13-й минало». Втім одружитися їм не судилося. Юного Шевченка пан Енгельгардт забрав із собою до Відня. Потім Шевченко будував кар'єру художника та письменника в Петербурзі. А коли через 14 років приїхав до рідного села, то «його» Оксана вже вийшла заміж та мала двох дітей.

Втім, як показало життя, Оксана правильно зробила. Адже, доки вона тужила за коханим, сам Тарас знайшов собі нову пасію – натурницю Амалію Кломберг. Саме цю 15-річну німкеню юний художник зобразив із розпущеним волоссям та повністю голою. А потім ще й зробив героїнею повісті «Художник».

Приїхав на гостину і… закохався в заміжню

Що більшої слави здобував Шевченко-художник, то вищого світу жінки ставали об'єктом його любові. Серед таких –  21-річна красуня Ганна. Вона запала Тарасові в душу вже під час першої зустрічі на балу 1843 року. Потім так переплелися життєві шляхи, що Ганна вийшла заміж за поміщика Закревського.

Цей же поміщик запросив популярного тоді Шевченка до себе на гостювання. Між двома молодими людьми спалахнуло кохання. Але розгорітися воно не встигло. За оприлюдненою версією, Шевченка покликали в дорогу якісь термінові справи. Але чому насправді він покинув дім Закревських – можемо тільки здогадуватися.

Після Ганни любов'ю до Шевченка спалахнула княжна Варвара Репніна. Кохання 35-річної жінки до 30-річного Тараса зародилося тоді, коли Шевченко, переїхавши з Петербурга до України, рік жив у генерала Репніна (батька Варвари), аби написати на замовлення декілька портретів.

Цікаві факти про Кобзаря

  • Одним із найбільш відомих віршів Шевченка є «Садок вишневий коло хати», проте улюбленим деревом Кобзаря була, вочевидь, калина, назва котрої зафіксована в його творах 965 разів.
  • Задля розвитку мистецького хисту Шевченко два роки був вільним слухачем університету у Вільнюсі та ще шість років навчався в Академії мистецтв Петербурга. А впродовж усього життя займався самоосвітою, в тому числі, коли працював у Київській археографічній комісії, в експедиціях, у подорожах.
  • Майже 280 картин Шевченка-художника втрачені, їх доля дотепер не відома.
  • У доробку Шевченка – 231 поетичний твір, серед яких – балади, думи, поеми, вірші та п'єса «Назар Стодоля».

 Оксана Бубенщикова

 БІЛЬШЕ ВРАЖАЮЧИХ ТА ДУШЕВНИХ ЖИТТЄВИХ ІСТОРІЙ ЧИТАЙТЕ В ГРУПІ «ЖИТТЄВІ ДРАМИ»  В FACEBOOK! ЩОБ ПІДПИСАТИСЯ НА НЕЇ — НАТИСНІТЬ ТУТ!

Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.

Читайте також
Все про: поезія, Долі
В тему

Останні матеріали