Життя

Усі 73 роки, скільки живу, мені боліло, що я «дєтдомовський». Боліло настільки, що сам від себе ховав спогади про важке дитинство. Викидав із життя все, що було пов’язане з інтернатом. Пам’ятаю, в гуртожитку перефарбував стіни, щоб не були такі ж сині, як колись в інтернаті. Не їв горохового супу і квашених огірків, бо цим нас годували в «дєтдомі». Щоб мати сім’ю, одружився зразу після армії, і в нас із моєю Лілею троє чудових дітей і семеро внуків.

Шокуючими фактами з передової діляться медики, які цілодобового рятують наших захисників