Коли Федя сказав, що поїде до воркути на заробітки, Свєта розридалася.
Так, вона розуміла: вони не можуть усе життя скитатися по гуртожитках, тулитися по чужих хатах. Але хіба, думала Свєта, це так важливо, якщо в них є найдорожче – любов! І то така, що навіть люди дивувалися, - йдеться у газеті «Твій вибір».
Іде Федя на риболовлю – і Свєта з ним за компанію. У неділю ще всі сплять, а ці двоє вже до лісу на гриби. Свєті треба якусь обновку купити – і Федя з дружиною: разом вибирають, приміряють, прицінюються. Інші жінки навіть сміялися: ото знайшла собі Свєта подружку.
За ті два роки, скільки тривав їхній шлюб, Свєта, здавалося, ще більше полюбила свого Федю. Тож, коли він сказав, що хоче на весь рік поїхати в чужі краї, вона міцно-міцно обійняла його і промовила: «Не пущу. Або разом, або ніхто». Проте Свєту ніхто не відпустив із роботи. А Федя вже й заяву написав на розрахунок. Тож коли вони прощалися на пероні вокзалу, то пообіцяли одне одному: рік потерплять, а далі заживуть щасливо у новій оселі.
Фіктивний шлюб
Щоб легше було чекати коханого, Свєта повісила на стіну величезний календар і ручкою позначала в ньому, скільки ще днів лишалося до зустрічі. Вона щотижня надсилала Феді листи. Писала в них, як скучає за ним, розповідала про новини. Але у відповідь листів отримувала все менше і все скупіших. Аж допоки в одному з конвертів не знайшла листа, написаного жіночим почерком.
Букви скакали у Свєти перед очима, настільки тремтіли в неї руки. Дочитавши до кінця, вона сперлася головою об стіну і не могла отямитися. Потім іще багато разів пробігала очима по списаних жіночим почерком рядках, і щоразу сльози заважали дочитати до кінця. Адже з листа Свєта дізналася: її Федя знайшов у воркуті іншу жінку, вона на сьомому місяці вагітності, і вони вже розписалися.
«А як же я? Як же наш шлюб?» – не могла повірити Свєта. Але в ті часи не було комп’ютерів. А нова Федіна кохана (як потім переповідали знайомі) підмовила написати заяву про згубу документа, отримати новий паспорт і вже з ним піти до РАЦСу на розпис.
Знайомі радили Свєті подати на чоловіка в суд. Домогтися того, щоб його одруження визнали фіктивним. Та жінка відмовилася. Навіщо, коли втрачене головне – любов і довіра?..
«Нашому татові дуже погано»
Аж 15 років Свєта не мала від колишнього чоловіка жодної вісточки. Спочатку їй було дуже боляче. Кожної ночі вона плакала, терзалася. В якийсь момент настільки опустилися руки, що хотіла наковтатися таблеток і покінчити з цими муками. Але зупинила думка про батьків, які дуже любили єдину дочку і просто не пережили б такої втрати.
Із часом біль хоч і не зник, але притупився. Свєта, яка працювала медсестрою в дитячій лікарні, всю свою любов віддавала маленьким пацієнтам. Думала, заради них тепер і житиме.
Але одного дня у поштовій скриньці знайшла листа. І там, де писало адресу відправника, прочитала «м. воркута».
Серце несамовито застукотіло. Тремтячими руками жінка розірвала конверт. «Добрий день, тьотя Свєта. Пише вам Ірина. Ви мене не знаєте. Але знаєте мого тата Федю…» Із подвійного аркуша в клітинку Свєта дізналася, що її колишній чоловік потрапив в аварію і вже два роки лежачий. За цей час його дружина знайшла молодого коханця. Стала водити його навіть додому. Безпомічний Федя нічого не міг удіяти, адже навіть із ліжка не вставав. Проте діти, 15-річна Ірина та її 13-річний брат, заступилися за тата, допомогли йому оформити документи на розлучення. Після цього мама забрала з дому всі цінні речі, навіть телевізор, і переїхала до свого нового чоловіка. «Тьотя Свєта, нашому татові дуже погано. Ми не маємо, що їсти. Всі гроші йдуть татові на лікування. Якщо можете, вишліть нам щось поїсти. Дякуємо». І там же, в конверті, сімейне фото – Федя, такий красивий і ще здоровий, його дружина і двоє діток – як дві краплі води схожі на батька.
На зустріч давньому коханню
Давня рана знову закровила. Це ж треба – Свєта досі не втратила почуттів до цього зрадника. Тільки тепер до кохання додалося ще й співчуття.
Того ж вечора Свєта стала складати список подарунків, які планувала переслати посилкою. А наступного ранку прокинулася й подумала: що ті продукти, коли Федя там лежить – усіма покинутий. Того ж дня Свєта пішла на вокзал і купила квиток на поїзд.
Три доби вона прямувала на зустріч своєму коханню. Такому дорогому і такому безталанному. За час дороги Свєта чого тільки не передумала. А коли ступала на перон чужого холодного міста, вирішила: якщо Федя з дітьми погодяться – забере їх до себе в Україну.
Так, люди казатимуть, що дурна, що бере на себе чужий хрест. Але по-іншому вона просто не могла…
Оксана Бубенщикова
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
