А коли пенсіонерка прочитала статтю про чудотворний Хрест, її перестали мучити хронічні болі
У кожному номері газети ми розповідаємо вам, дорогі читачі, неймовірні історії про те, як Бог рятує українців, як мироточінням ікон Богородиця посилає нам добрі знаки. А ще – запрошуємо вас стати передплатниками дуже цікавої газети «ДУХОВНІСТЬ. Як жити довго у здоров’ї та щасті».
Для тисяч людей вона вже стала «віддушиною». А дехто з читачів після прочитання статей і молитов із газети «Духовність» навіть відчуває покращення свого здоров’я! Про це йдеться у газеті «Твій вибір».
Ось якою неймовірною історією поділилася з колективом редакції Любов Драч із селища Буки на Черкащині.
– Я хочу, щоб ви надрукували людям мою розповідь про те, що таке спасіння від Бога, – звернулася до нас Любов Василівна. – Щоб люди читали, вірили Господу, молилися Йому й отримували захист небесний у найтяжчі хвилини свого життя…
Смерть її підстерігала в хаті, в ріці та в полі
Перша історія рятунку сталася з Любов’ю Василівною, коли їй було всього місяць від народження.
– Я з’явилася на світ 28 вересня 1948 року. А в кінці жовтня, коли на вулиці похолодало, батьки запалили в хаті піч, поставили на плиту казан із водою, щоб закипів. А мене замотали в пеленки і поклали на піч, щоб не мерзла, – переповідає Любов Драч випадок, про який потім почула від дорослих. – Поки дорослі поралися у дворі – до хати зайшов кіт. Виліз на піч грітися. А мене, щоб зробити собі місце і лягти, кіт став зсовувати з печі прямісінько в… казан. Зависла я, безпомічна, над тією киплячою водою. Ще мить – булькнула б і зварилася заживо! Аж у ту мить до хати зайшла баба. Вхопила мене й не дала впасти в окріп. Ось так Господь не дав мені загинути перший раз.
Через пів року трапилася з Любов’ю Василівною друга історія:
– То було в кінці квітня 1949-го. Садили батьки картоплю в полі. А мене у плетеній колисці поставили поміж дерев. Ще роботи не скінчили, як налетіла чорна хмара! Здійнявся сильний вітер! Почалася злива! Батьки зігнали з паші скотину – і бігом додому. Затопили піч, аби речі посушити, дати їсти скотині. Аж тут приходить сусідка Марія і запитує: «А де ваша дитина?» Аж тоді батьки спохватилися: нема! В хаті крик: «Господи! Вода дитину знесла! Нема її серед живих!» Тоді сусідка й каже: «Мій зять Василь знайшов колиску. Але без дитини. Біжіть шукайте». Кинувся мій батько до ріки. Зайшов по пояс у воду. Щоб стрімкі потоки не знесли його, тримався за дерева. І так бродив довкола того місця, звідки сусід витягнув колиску. Йшов, ішов, і за метрів 700 знайшов мене! Все промокло, тільки личко і край шапочки були в мене сухенькі. Слава Богу, й того разу сталося моє спасіння.
А третій неймовірний випадок трапився, коли Любові Драч виповнилося шість років.
– Послали мене батьки пасти корову. Далеченько я пішла від хати, – згадує пенсіонерка. – І знову біда з водою: знову гримить, сильний дощ. Блискавка вдарила по корові. Але моя Рябушка була сильна, спаслася сама і свою пастушку врятувала: підняла мене, малу, собі на роги і перенесла через воду. Потім затулила мене своїм тіло під час зливи. Перечекали ми грозу. А далі я вчепилася Рябушці за хвоста. І так ми разом добрели додому, – згадує Любов Василівна. – Коли я розказала батькам, як усе було, вони повірити не могли: невже корова могла ось так урятувати дитину?! А я не дивувалася. Бо дуже любила Рябушку. А вона любила мене. І те, що ми з коровою тоді не загинули, пояснюю тим, що все залежить від Бога.
Перечитала газету «Духовність» – і сталося диво!
Нині Любові Драч уже 75 літ. Господь для неї – ВСЕ, каже жінка. Він поміг виховати чотирьох дітей. Він оберігає сина, який нині боронить Україну.
– Що б я не робила, за яку би справу не бралася – на все прошу благословення в Бога. І Він мене чує. Навіть тоді помагає, коли я читаю газету «Духовність», – зізнається Любов Василівна.
Як доказ цьому – пенсіонерка розповідає четверту історію зі свого життя, яка сталася буквально недавно.
– Коли я отримала свіжий номер «Духовності», то усю ніч по декілька разів перечитувала всі оповідання. А в мене три роки дуже боліли рука і плече. Чим тільки не мастила – ніщо не помагало. Ходила до лікарів: сказали, що то «старчеське». Так-от, як тільки я прочитала розповідь про чудотворний хрест, який стоїть посеред поля на Волині, в ту ж хвилину сталося диво – плече не болить! Рука перестала трястися!
На тих радощах жінка наступного ж дня сіла і рукою, яка боліла три роки, написала до нашої редакції листа.
– Дякую! Дякую! Дякую Господу, що мене почув! – досі не стримує емоцій Любов Василівна. – Я дуже ціную вашу працю. Дуже приємно, що ви зі мною зв’язалися. Бо виписувала всякі видання, а тепер до кінця свого проживання буду з газетою «Духовність»! І з нетерпінням чекатиму кожного наступного номера!..
Правда ж, неймовірна історія? А щоб іще більше читати таких розповідей, вам треба просто передплатити газету «ДУХОВНІСТЬ. Як жити довго у здоров’ї та щасті». Як це зробити – дивіться на сторінці «Корисно знати».
Оксана Бубенщикова
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
