– Добрий день, до вас можна?
– Так, заходьте.
До кабінету в дорогій приватній клініці зайшла подружня пара. Обом – років під тридцять. Жінка – доволі симпатична, але дуже скромна. Чоловік – повна її протилежність: лаковані чорні туфлі, товстелезний золотий ланцюг на шиї, печатка на пів пальця.
– Я вас слухаю, – звернулася лікарка Марта Олегівна до відвідувачів, а її професійне око тут же вирахувало ступінь платоспроможності клієнтів.
– Ми хочемо мати дитину. Гроші не питання. Але нас цікавить 100-процентний результат, – діловито розпочав чоловік на ім’я Ігор.
– Ми вже п’ять років у шлюбі, а діток чомусь нема, – тихо додала його дружина Леся.
– Що ж, тоді ви за правильною адресою. Я вам даю скерування на обстеження, аналізи. Вас, – звернулася лікарка до Ігоря, – огляне мій хороший знайомий, висококласний лікар-проктолог. А вас, – поглянула на Лесю, – запрошую до сусідньої кімнати на гінекологічне крісло.
«У вас передраковий стан. Потрібен аборт»
Увесь рік Ігор та Леся лікувалися у приватній клініці. Грошей потратили стільки, що можна було купити автомобіль. Але знайомі (не останні люди в місті) рекомендували саме Марту Олегівну: мовляв, дорога, але толкова. Тож пара вирішила йти до кінця.
– Ой, як я рада вас бачити! – такими словами тепер їх зустрічала Марта Олегівна. – Лесюню, ви до мене на крісло. А вас, Ігорю, я тим часом пригощу кавою, – та усмішкою обдаровувала чоловіка.
Нарешті подружжя дочекалося своєї мрії. Леся завагітніла. Але на черговому прийомі в Марти Олегівни її чекало потрясіння.
– Лесю, ситуація серйозна. Як я й підозрювала, у вас виявлено захворювання, яке по-простому можна назвати передраковим станом. Якщо відразу не взятися до лікування, хвороба може перерости в дуже агресивну злоякісну пухлину. Тому вже зараз я приписую вам сильні, але дієві препарати.
– А вагітним їх можна? – злякалася Леся.
– У першому триместрі вагітності ці препарати протипоказані. Але зараз стоїть питання зберегти життя вам. Тому вагітність доведеться перервати.
У Лесі земля пішла з-під ніг. Ні! Тільки не це!
– Знаю, дорогенька, це непросте рішення. Але в період вагітності в організмі жінки відбуваються такі гормональні зміни, що злоякісна пухлина буде рости в геометричній прогресії. Це раз. А по-друге, після прийому таких препаратів в дитини можуть розвинутися серйозні патології. Вам же не треба вдома каліка? Тим більше, чоловіки після такого, як правило, кидають сім’ю.
– Мені треба подумати, – побілілими губами прошепотіла Леся.
– Думайте, але недовго. До лікування треба братися вже, – холодно зауважила лікарка. – Ось телефон до мого хорошого знайомого. Він так професійно робить аборти, що жінки потім іще по троє дітей народжують. Адреса клініки тут же, у візитівці. Навіть сьогодні можна туди з’їздити. А я вже телефоную, щоб вас прийняли без черги.
Мама-рятівниця
Леся вийшла з кабінету і не знала: що робити? Весь світ перевернувся з ніг на голову. Її мрії, плани, сподівання – все рухнуло у прірву. Першим ділом узяла мобільний, щоб набрати Ігоря. Але він постійно був поза зоною досяжності. Телефонувати до мами не хотіла: ще не дай Бог серце схопить. Приклала руку до живота і заплакала: там, усередині, живе малятко, про яке вони з Ігорем стільки років мріяли, і там же сидить пухлина, яка щомиті росте, щоб убити.
Леся вирішила цього ж вечора поговорити з чоловіком і спільно прийняти рішення. Але під вечір зателефонував Ігор: «У мене аврал на роботі. Мушу їхати у відрядження. Так що буду завтра».
«О, ні-і-і! – поклавши трубку, заплакала Леся. – Як мені все це витримати…»
Аж тут на екрані мобільного висвітилося «МАМА».
– Привіт, доню, як твої справи? – піднявши слухавку, почула Леся рідний голос. – До лікаря ходила?
– Ходила.
– І що, все добре? – дещо схвильовано стала розпитувати мама.
Леся не знала, як бути. Сказати про свій діагноз – розтривожити маму. Не сказати – як потім пояснити появу раку чи відсутність вагітності?
– Якщо, мам’, чесно, мені зараз так погано…
– Для вагітних це нормально. Потім усе мине.
– Та ні, на душі погано.
– А що, знову Ігор у загулі?
– Чому зразу «в загулі»? Поїхав у відрядження, завтра буде.
– Ти головне – не хвилюйся. Я з ним сама поговорю. Бо ті його нічні відрядження мені ніколи не подобалися. А зараз, коли дружина вагітна, він тим більше має бути поруч, – строгим тоном заявила мама. – Хочеш, я приїду до тебе? Бо щось останнім часом якась тривога в мене на серці.
Леся думала відмовити маму. А потім вирішила: якраз буде нагода про все розказати.
Чоловік – як із ікони святого Миколая
Коли ввечері Леся розповіла про свій візит до лікарки, думала, зразу буде крапати мамі заспокійливе. Але вийшло не зовсім так.
– То от до чого був мій сон… – задумалася мама. – Уяви, минулої ночі мені приснилося, ніби ти приходиш до мене і простягаєш маленьку дитину – всю в крові. Я боюся взяти її на руки. Плачу. Аж тут біля нас з’являється сивий чоловік. Дивлюся: а він наче з ікони святого Миколая. Заглядає до дитини, усміхається. І вона стає вся чистенька, лежить на білосніжній пеленочці й агукає до нас…
– Мамо, я не знаю, що мені робити! – заплакала Леся. – Я не хочу вбивати свою дитину.
– І не треба, – впевнено відповіла жінка. – Ти забула, яке завтра число?
– Ну?
– Шосте грудня! За новим календарем – Миколая-Чудотворця. От і поїдемо зранку на службу. Підійдемо до сповіді, до причастя. А після того й приймемо рішення.
Коли наступного дня Леся з мамою після святої літургії виходили із собору, на душі в обох і справді стало легше та спокійніше.
– Я оце стояла на службі, і знаєш, що подумала? А давай-но ми з’їздимо на обстеження до моєї лікарки. Я до неї ходжу років тридцять. Так що нічого поганого вона не порадить.
– Мам’, ну то ж у приватній клініці працюють найкращі спеціалісти, – пробувала заперечити Леся.
– Найдорожчі – не означає найкращі. Поїхали, – і з маминого тону Леся зрозуміла: сперечатися марно.
Після прийому в гінеколога обидві жінки поверталися в стані легкого шоку. «Який передраковий стан?! Який аборт?! Хто вам таке наговорив?! – не могла повірити лікарка. – Так, є певні нюанси. І їх треба підлікувати. Але це жодним чином не завадить вам виносити й народити здорову дитину!»
Переварюючи в голові все почуте, мама промовила:
– Слухай, Лесю, щось у цій ситуації мені все підозріле. Увесь рік ваша лікарка доїла з вас гроші, обіцяла найкращий результат, щебетала солов’єм. А коли ти завагітніла, вона ледь не вбила тебе морально. Від такого стресу ти могла втратити дитину навіть без аборту. Ти могла приймати препарати, які покалічили б майбутню дитину. Мені це все в голові не вкладається!
«Я зроблю все, щоб посадити її в тюрму!»
Коли ввечері Ігор повернувся з відрядження, Леся розповіла йому про все, що пережила за останні два дні. А коли вона закінчила, Ігор несподівано впав перед дружиною на коліна:
– Пробач. Я не знав, що так вийде. Навіть подумати не міг, до чого це може докотитися.
А потім зізнався… Виявилося, за той рік, скільки Ігор із Лесею лікувалися від безпліддя, Марта Олегівна неодноразово пробувала затягнути чоловіка в ліжко. Починала із зустрічей у кав’ярні. Потім були вечері в ресторанах, пропозиції заїхати в гості. Ігор не шкодував на лікарку грошей. Та, щойно Леся завагітніла, сказав Марті: надалі – ніяких зустрічей, бо тепер єдине, що його цікавить, – дружина і майбутня дитина.
– То це для того вона збрехала про мій передраковий стан? Для того сказала зробити аборт?! – не могла повірити Леся.
– Я сам шокований. Вона злочинниця в білому халаті. І я зроблю все, щоб посадити її в тюрму!
Полінка Костюк
Любите читати про долі людей?
Тоді найцікавіші історії знайдете в газеті «Твоє життя». Як її передплатити –
дивіться на сторінці «Корисно знати»
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
