Єфросинія Ткачук із села Дубечне Старовижівського району, що на Волині, ніколи не цікавилась політикою, не була в складі жодного загону УПА, але прикра випадковість перекреслила її право на щасливе майбутнє, знищила таке дороге сімейне гніздо, а тавро «ворога народу» відібрало у жінки тепло родинних стосунків.
Про це йдеться у публікації в газеті «Твій вибір».
За політику дали 25 років ув'язнення
Фрося була надзвичайно вродливою самостійною дівчиною, гарно одягалася, мала за душею зароблену копійку. Не позичати їй було й сміливості. Жила на хуторі Мотузи, де було обійстя її батька, Власа Мороза.
Сам чоловік, у минулому офіцер польської армії, припас коштів, щоб поставити добротну оселю, яку накрив тернітом, що нагадує натуральну черепицю. Такого даху у Дубечному не було ні в кого. Окрім доньки Фросини, мав Влас ще двох синів. Та за один день пішла прахом і хата, і господарство… І родина.
Йшов 1947 рік. По лісах та хуторах ще переховувалися рештки загонів УПА. Тож кілька повстанців причаїлися поблизу озера. Вони й наказали Фросі передати записку-грипс в Дубно.
Дівчина відмовлялася, і їй почали погрожувати розправою над батьком. Взяла Фросина документи – і подалася на Рівненщину, й гадки не маючи, що після приїзду одразу потрапить в лапи енкаведистів. Били до втрати свідомості, відливали водою і знову били…
Засудили Фросину на 25 років сталінських таборів та відправили в Норильськ. Переправляли в'язнів річкою Єнісей, але побиття та знущання не припинялися. Морили голодом, доводилося їсти гнилу смердючу рибу. З розпачу дівчина хотіла навіть втопитися.
«Віддайте Фросині хустки-салісохи»
А в Дубечному заарештували її молодшого брата, Филимона, і також дали 25 років таборів та відправили в Магадан. Майно Власа Мороза забрали, хату віддали під сільське поштове відділення, хліви розсунули… Такої трагедії батько пережити не зміг і майже одразу помер, залишивши дружину на самоті.
Перебування у сталінському таборі назвати життям було важко. Тому час від часу політичні страйкували, вимагаючи людського ставлення до ув'язнених. Під час одного з таких страйків наглядач вдарив Фросину по голові чимось важким. Думали, не виживе. Та, видно, їй було призначено колись повернутися додому. І цей день настав після смерті Сталіна.
Змордована, знесилена дівчина лише після приїзду в Дубечне довідалася про гірку долю своєї родини. Про те, як, називаючи сім'ю Власа Мороза бульбашами, від неї відвернулися всі, навіть близькі родичі. А одна із них одразу після арешту Фросини навідалася до її матері і попросила віддати доччин одяг, зокрема кілька хусток-салісох. Мати залилася сльозами:
– А в чому буде ходити Фрося, коли повернеться?
– А хіба вона повернеться? – вжалила родичка ще дужче.
Филимонові ж заборонили вертатися додому й після смерті тирана. У Магадані він познайомився з майбутньою дружиною, а згодом вони купили квартиру в Рязані. Чоловік кілька разів приїздив у Дубечне в гості. Але його вік видався дуже коротким.
«Ворогам народу» виділили найгірше місце під забудову
Реабілітована Фросина йшла селом, та її ніби не помічали. А нав'язуватися комусь у дружбі дівчина не хотіла й сама. Але те, чого не помічали в ній інші, розгледів Кузьма Ткачук. Може, тому, що в самого життя було, як полин? Довго переховувався, щоб не забрали в УПА. Тож, коли вони з Фросею побралися, вирішили збудувати хату.
Хорошого місця під дім «ворогам народу» влада не виділила. Тому поставили його на глиняному ґрунті. Чоловік працював у лісництві, дружина – в колгоспі. От тільки діток Господь їм не послав через підірване в сталінському таборі Фросине здоров'я. Щонеділі Єфросинія поспішала до церкви. Не минала жодної служби навіть тоді, коли осліпла, водила її в храм племінниця Анастасія Курилюк, котра й догляділа жінку до смерті.
Наталія Дмитрук
БІЛЬШЕ ВРАЖАЮЧИХ ТА ДУШЕВНИХ ЖИТТЄВИХ ІСТОРІЙ ЧИТАЙТЕ В ГРУПІ «ЖИТТЄВІ ДРАМИ» В FACEBOOK! ЩОБ ПІДПИСАТИСЯ НА НЕЇ — НАТИСНІТЬ ТУТ!
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
