Лучанка Наталія, тікаючи від розбитого кохання та бажаючи кардинальних змін, виїхала на роботу і проживання аж до Австрії. Нова країна зустріла її новими нелегкими випробовуваннями. Але попри всі труднощі, там її чекали і кохання, і щасливе сімейне життя. Наталя відверто розповіла про те, як склалася її доля в Австрії, про плюси та мінуси життя в європейській країні.
Зараз Наталія щаслива мама маленької донечки і дружина австрійця. Здобуває в Австрії освіту. А колись, після закінчення навчання у СНУ на факультеті іноземних мов, дівчина задумалася над тим, щоб пожити за кордоном.
— Тоді багато хто виїжджав, і я теж хотіла спробувати, — розповідає Наталя. — Я навіть знайшла родину в Німеччині, але дуже захворіла, тому з поїздкою не склалося, хоча уже була готова навіть віза. У Луцьку працювала в банку, потім на іншому підприємстві. Проте відчувала якусь нереалізованість і, крім того, не мала офіційного працевлаштування. Це стало другою причиною мого рішення виїхати з України. А перша причина — особиста. Мій хлопець одружився з іншою, і ця подія стала настільки болісною для мене, що я відчула необхідність в кардинальних змінах, аби зберегти свою психіку. Дуже важко переживала розлуку із ним. Цікаво, що у переддень мого від’їзду ми випадково перетнулися із ним у супермаркеті. Він знав, що я їду значною мірою через нього.
— Який Ви обрали спосіб для виїзду?
— Я обрала один із найлегших і найбільш популярних способів — виїзд за програмою Au-Pair. За цією програмою можна виїхати у провідні країни світу навіть без знання мов, але на таких умовах: кандидату на виїзд підбирають родину, у якій потрібно буде жити, робити легку роботу в домі, доглядати дітей. Натомість за це платять гроші (в Австрії платня становить 400 євро на місяць), забезпечують харчуванням, курсами вивчення мови, беруть із собою в подорожі і відпустки. Проте у мене все виявилося не настільки райдужним. У Німеччину можна виїхати, якщо твій вік — до 25 років, а в Австрію — до 27. Це був останній рік, коли я могла спробувати. Термін піджимав, і тому я не надто перебирала сім’ями. Мене вибрала родина, яка вказала, що має дитину віком 10 років і що вони живуть у самих горах. Вислали чудові фото. Я подумала: яка краса, це те, про що я мріяла. Підготувала документи і поїхала.
А насправді виявилося, що няня їм зовсім не потрібна, а шукали вони прибиральницю для їхнього чотириповерхового готелю, який знаходився дійсно в горах, але в такій глухомані, що особливо не було куди із нього вийти. Так вони використовували дешеву робочу силу. Австрійці масово думають, що українці готові за копійки робити будь-яку складну роботу. Спочатку власниця казала, що я працюватиму півдня, потім у мене стало 12 робочих годин. Але я цього не терпіла, хоча деякі миряться з цим. Мене навіть мафією якоюсь українською лякали. Витримала там два місяці. Але, згідно із програмою, сім’ю можна змінювати. Не треба ніякого контракту розривати, просто самотужки знаходиш нову родину, це не є проблематично.
«Робота за кордоном — це не жарти і не відпочинок»
Я знайшла другу сім’ю, у якій потрібно було доглядати за трьома дітьми. Жили вони недалеко від Відня, за 20-30 хвилин їзди, у дорогому австрійському місті Баден. Це місто багатіїв. У цій сім’ї жінка із чоловіком мали спільний бізнес, але були розлученими. Дітьми мати особливо не переймалася. В одного із дітей, дев’ятирічного хлопчика, виявилася епілепсія, а мене про це навіть не попередили. Першого ж вечора в нього стався приступ: схопив меча і хотів мене заколоти. Раніше я була такою панікеркою, але робота із цією дитиною дуже мене загартувала. Цей хлопчик постійно кричав, проявляв агресію, багато їв і був дуже гладкий. Коли йому щось не подобалося, він верещав диким криком. Інші діти були здорові. Вони всі мене не принижували і не ображали, але були неслухняні, постійно галасували. Старшій дівчині було 15 років, середньому сину — 12. Я мала два вихідних, а в будні сиділа із ними з ранку до вечора.
«В Австрії дітьми не опікуються так, як у нас, і швидко відпускають в самостійне життя»
Хочу зазначити, що там я несла і кримінальну відповідальність. Якби щось із дітьми сталося, мене могли б засудити. Тому усім, хто планує виїзд за схожими програмами, хочу сказати, що це не жарти і не цілковитий відпочинок, як багато хто думає. Їхня мама проводила час на світських заходах, жила своїм життям. Узагалі в Австрії дітьми так не опікуються, як у нас. Дуже рано дітей відпускають в самостійне життя. Узагалі там зовсім інша система освіти. Спочатку усі закінчують восьмирічну школу, тоді мусять іти або в гімназію, або ще 5 років навчатися у закладі, подібному до нашого ПТУ, чи у коледжі за робітничими спеціальностями. Уже після цього можна отримати вищу освіту. Освіта там дуже важлива. На кожну сесію припадає 12 екзаменів. Усі вони письмові, крім того, доводиться складати 4-5 іспитів комбінованих, кожен із яких триває 4-5 годин. Таким чином, отримуєш лише середню освіту. Такого, щоб купити диплом, там узагалі немає. Я тут так вчуся, як і в Україні не вчилася. Але в моїй групі я лідер за рівнем знань, багато хто скаржиться, що їм важко. Щодня увечері я із 18 до 22 00 ходжу на навчання. І воно рахується заочним. Порівняйте із нашим — це небо і земля.
— Скільки часу Ви прожили в іншій сім’ї?
— Вісім місяців. Через чотири місяці мого життя у них, я познайомилася зі своїм чоловіком. Дітей забирали на вихідні до батька, а я хотіла спілкування, тож, зареєструвалася на сайті знайомств просто, щоб розважитися. Не мала наміру заводити так серйозні стосунки. Це був німецький сайт. Написала про себе усю правду, а коли через місяць туди заглянула, побачила, що мені 400 листів прийшло. Я навіть не знала, як вибирати серед них. Дивилася на те, наскільки близько людина знаходиться від мене, бо шукала не переписку, а хотіла десь піти разом відпочити. І коли видалила майже усі листи, в самому кінці натрапила на анкету свого чоловіка. Перше, що мене привабило — він жив близько від мене.
На третьому побаченні він прямо сказав: «Я бачу тебе своєю дружиною»
Цікаво, що на першому ж побаченні він запросив мене до… шопінг-центру, бо, мабуть, думав, що це найбільше жінкам потрібно. Я здивувалася з його пропозиції і сказала, що краще піти на ковзани. Це йому в мені дуже сподобалося. Патрик старший за мене на 5 років. До нашого знайомства мав стосунки, які тривали 16 років, проте одруженим не був. За освітою він технік, фірма займається виготовленням і запуском виробничих установок по всьому світу. Чоловік із першого ж знайомства почав активно залицятися до мене і захотів одружитися. На третьому нашому побаченні я прямо його спитала: «Ось ти приходиш до мене щодня, що ти хочеш?» А він прямо відповів: «Я бачу тебе своєю дружи-ною і матір’ю своїх дітей». Ініціатива розвитку наших стосунків була суто його. Дуже швидко привів мене знайомитися із батьками.
«Середня зарплатня –1400-1700 євро чистими. А ціни на продукти нижчі, ніж у нас»
– Яким є побут в Австрії?
– Австрійці мають уже настільки організований добробут, що сприймають його як належне. Високий рівень життя, їжа, одяг, машина, квартира – на усе це вистачить грошей, якщо ти працюєш. Коли жінка народжує, вона може бути впевнена, що грошей вистачить на усе. Там стандартом життя вважають 2000 євро зарплати, наявність машини і квартири. Середня зарплатня – 1400-1700 євро чистими. Ціни на продукти нижчі, ніж у нас. А от вартість послуг висока. Наприклад, постригтися коштує 60 євро. Людська праця дуже високо цінується.
«Працюєш 12 місяців – отримуєш 14 зарплат»
Дуже мало в Австрії безхатченків, або тих, хто просить милостиню. Бо якщо людина зовсім не працює, їй щонайменше 300 євро будуть платити, поки вона не знайде роботу. Люди сидять на цій соціальній допомозі роками. На дитину платять гроші до 18 років і їй, і матері. Перший рік мама в декреті отримує 1000 євро на місяць, другий рік – 600.
— А чи дорогим є відпочинок?
– Відпочинок за кордоном для австрійців – норма. Цим уже нікого не здивуєш. На це передбачені додаткові зарплати. 12 місяців працюєш – отримуєш 14 зарплат. Одна додаткова – перед Різдвом, а інша – перед відпусткою.
– Де Вам вдалося відпочити із чоловіком?
– Медовий місяць ми провели на Карибських островах.
– Розважатися австрійці люблять?
– Так, ввечері піти кудись поїсти, випити пива – це улюблене заняття. Пиво ллється рікою. Мені добре тим, що немає необхідності кожен день стояти біля плити. Заморожена готова їжа дуже якісна, її австрійці постійно вживають.
– Чи багатьом українкам щастить вдало влаштуватися в Австрії?
– Історій, коли наші дівчата вдало влаштовуються, не так багато. Є і дуже погані історії і неприємні випадки. Австрійські чоловіки у більшості несімейного типу. Вони не поспішають одружуватися чи заводити дітей.Легко знайти партнера, але мало хто захоче узяти на себе відповідальність за жінку. Хоча українок цінують за охайність, господинність. Австрійські жінки часто виглядають досить відштовхуюче, багато хто із них не слідкує за зовнішністю, має погану фігуру.
– Ви задоволені своєю австрійською реальністю?
– Так, життя в Австрії комфортне і приєм не. Є свої нюанси і труднощі. Це зовсім інша реальність. Проте вона навчила мене бути самостійною і впевненою у власних силах.
БІЛЬШЕ ІНТЕРВ'Ю З ВІДОМИМИ ТА ЦІКАВИМИ ЛЮДЬМИ ЧИТАЙТЕ В ГРУПІ «ЖИТТЄВІ ДРАМИ» В FACEBOOK! ЩОБ ПІДПИСАТИСЯ НА НЕЇ — НАТИСНІТЬ ТУТ!
Ольга Бойчук
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
