Архітектор Левко Давидюк: “Перезавантаження в контексті міста - це про зміну свідомості людей, які живуть у ньому…”

misto. перезавантаження - Спільнота молодих, активних людей, які прагнуть об’єднати лучан і змусити misto дихати.

Стартувала зустріч з цим молодим креативним й неймовірно позитивним архітектором та засновником успішної дизайнерської студії «Leo D'uk Design» Левком Давидюком у його улюбленому куточку рідного міста - кафе «Бенедикт», що на Градному узвозі.

Сам Левко, родом з Луцька, але зараз живе й творить у Львові. При цьому наголошує, що на сьогодні має робочі проєкти в обох містах. До слова, місцеві заклади «Benedict Cafe», PUR·PUR, «Idealist», ресторани «Садиба на джерелах», «На вогні»,«Yavir», а також коворкінг «Passage Interdit» – це лише маленька частинка тих, над дизайном яких працював талановитий зодчий.

- Отже, Левку чому саме це місце є улюбленим, адже Луцьк щедрий на багато цікавих як історичних, так і сучасних об'єктів?

Для мене це місце дуже показове, воно демонструє, як змінилося його життя до і після реконструкції, яка тут відбулася. Загалом, працюючи над таким проєктами, завжди маю на меті запровадити щось нове. Навіть зараз я спостерігаю не тільки за цим місцем, а й за людьми, як вони поводяться, як проводять час.

Згадую, що тут було до цього і для мене це разюча історія змін. Здається, якщо зараз задати пошук в Інтернеті, то ще видає попередню панораму міста зі старою розбитою бруківкою, жодного дерева чи куща, з не привабливими кіосками вздовж пішохідної вулиці Лесі Українки. Спостерігаючи ввечері за цим місцем, любо глянути, скільки тут людей, гуляє молодь, ліхтарі світять, дерева створюють затишок. Хтось на лавочках п’є каву, хтось чаює за столиками в кафе, тобто все це показує наскільки можна переосмислити кусок непотрібної в місті землі.

А скільки ще таких в Луцьку локацій, які взагалі не використовуються? Коли бачу такі місця, стає сумно, адже там можна багато що зробити і це може змінити рух, трафік людей, і взагалі образ середовища. А тому це місце для мене як показник того, наскільки якісні урбаністичні інновації змінюють життя людей у таких локаціях. Тому хотілося, щоб такого було більше і цілісніше, тобто в комплексі, щоб не обмежувалося якимось куском, а поширювалося далі. У цьому випадку на Театральний майдан, інші локації, щоб поступово такі урбаністичні зміни розповсюджувалися по всьому місту, бо наразі непочатий край роботи в Луцьку.

- Власне, наш проєкт масштабний і навіть у назві містить динаміку - “Місто. Перезавантаження”. Які в тебе виникають асоціації, коли чуєш подібне?

Мабуть, перезавантаження в контексті міста - це про зміну свідомості людей, які живуть у ньому. Це, коли люди починають розуміти свою відповідальність, свою причетність до міста і сприймати його як продовження свого особистого простору. У нас є така проблема, що люди розглядають свій простір у межах чотирьох стін, тобто вийшовши за межі квартири навіть під'їзд не розцінюють як щось своє.

Це демонтрує модель поведінки людини в тому самому під'їзді, на вулиці, в місті загалом. Це по суті як транзитна зона, яка не належить нікому. До прикладу, під час відвідування міжнародних виставок з дизайну в Мілані, ми щовечора проводили вільний час на якійсь з площ, тобто елементарно виходимо з орендованого тимчасово будинку і збираємося на локації, що знаходиться в радіусі кількасот метрів. Це може бути невелика площа, сквер, локація, де ввечері вирує життя.

Там збирається багато людей, які спілкується між собою, відпочивають, а тому хочеться, щоб і в нас місто було, наче продовження вітальні твоєї квартири. Тобто, якщо наші люди так почнуть поводитися в місті, вони стануть відкритіші, а суспільство буде більш позитивно налаштоване, бо навіть якісь проблеми в зовнішньому середовищі чи інші, можна обговорити, поділитися думками. Відкритість і комфорт середовища в місті змінює психологію та менталітет людей. А тому, на мою думку, “перезавантаження”, це якраз про зміну свідомості людей, а це можна досягти якраз змінам в інфраструктурі міста й урбаністиці.

- Левку, ти сам лучанин, переїхав на навчання до Львова, чому по завершенню не повернувся додому в рідний Луцьк?

Я не можу сказати, що я повністю відірваний від Луцька (усміхається – авт.). Я тут буваю досить часто, про це свідчить кількість проєктів, які вже реалізовано і зараз курую. Але щодо життя, то в якийсь момент я зрозумів, що Львів для мене більш органічне місто, більше імпонує моєму темпераменту, способу життя і моїй професії. Порівнюючи два міста, я зрозумів, що Луцьк більш інертний, натомість Львів - динамічний, енергійний, там більше відбувається подій.

Тобто у плані культури, мистецтва, дозвілля там жити цікавіше, ширше середовище спілкування, легше знайти однодумців. У великому місті багато молодих прогресивних людей, і Львів став центром тяжіння всієї західної частини України, який притягує митців зі всієї країни. Я зрозумів, що там можна розвиватися і для цього є більше можливостей. При тім, я в жодному випадку не відрікаюся від Луцька, це моє рідне місто, я його дуже люблю і спостерігаю за змінами в ньому. Мені приємно бути дотичним, брати участь у його розвитку, розуміти, що це я зробив і це мій вклад, навіть якщо це клаптичок, але я від цього кайфую.

Коли порівнювати тенденції в Луцьку та Львові, то місто Лева йде на крок попереду, оскільки зміни почалися там набагато швидше.

- На твою думку, це залежить від кількості мешканців чи масштабів міста?

Велике місто, багато людей, а тому і знаходиться більше однодумців, тому так, це залежить від цього. Але навіть якщо цей фактор не враховувати, то Львів, саме місто таке, що створює ці можливості. Тобто там легше реалізувати якісь метаморфози, люди до цього більш відкриті, “вибухові”, загалом там трохи інший менталітет. Натомість Луцьк в цьому плані більш пасивне місто, а лучани скоріше інтроверти і менш ініціативні. І це теж впливає на швидкість змін у місті.

Звісно, менталітет накладає свій відбиток, але якби був поштовх, пропозиції змін, люди швидше б виходили зі своєї “внутрішньої мушлі” й долучалися до активностей у місті. Людям потрібно відчути, що вони потрібні, що можуть на щось вплинути, є фундаментом для міста і роблять щось не для когось, а для себе. До прикладу, можна організувати невелику локацію зі сценою для музикантів чи експериментальну сцену для фешенів, де будуть збиратися поціновувачі музики, гуртуватися культурна спільнота міста. Для цього місту потрібно сформувати якісь інфраструктуру, але добре було б, щоб такий запит йшов від людей, які хочуть цього, яким це потрібно.

У Луцьку ж кожен сам за себе, а тому потрібно більше активістів чи рушійну силу, яка формуватиме думку і спрямовуватиме ідеї щодо розвитку міста в одне русло. Коли вже будуть перші історії успіху таких громадських дій, навколо згуртується ширше коло однодумців, які ще швидше ініціюватимуть зміни, звертатися до органів влади, щоб виділили ще локації під нові проєкти. І тоді інші категорії містян, бачачи реальні зміни, теж захочуть або ж долучитися, або ініціювати й реалізовувати власні програми. Такі історії успіху показали б приклад решті, що зміни є і працюють вони на краще.

Але повинен бути хтось перший, хто почне і запустить ланцюжкову реакцію змін. Я, наприклад, захоплююсь такими ініціативами в інших містах, де залучена частково громадськість, яка об'єднується з бізнесом як у Івано-Франківську. Вони залучають й інших резидентів, і активно працюють в цьому напрямку. Хочеться, щоб і в Луцьку так було, щоб ми не розглядали в контексті от у Львові, Франківську, а й в нашому місті.

- Чи змінилося місто з моменту твого переїзду у Львів?

Так, звичайно. Воно не могло не змінитися, адже пройшов уже тривалий період часу. Але питання в тому, наскільки якісно змінилося місто, так, як би хотілося, тому зазначу, що тут є як позитивні, так і негативні сторони. З одного боку я розумію, що ті ж самі заклади, комерційні об'єкти, локації, де люди можуть спілкуватися, добре, бо вони можуть виходити за межі помешкання, а не лишень “робота-дім-робота-дім”.

Крім того, комерційні заклади, великий плюс для міста: вони сплачують податки, створюють нові робочі місця й дають подальших поштовх для розвитку загалом. І хочу відзначити, що в плані комерції Луцьк, як я бачу активно розвивається. З'являється щось одне, друге, поступово, а потім зростає в геометричній прогресії, а це також через появу конкуренції, розширення мережі, починаються експерименти.

До прикладу, раніше в Луцьку були піцерії, суши, вареничні, а зараз доросли до унікальних закладів: м'ясний ресторан, український фьюжн, а коли мене запитували, чи варто відкривати тут McDonalds чи Starbucks, чи інші відомі світові бренди, то моя думка, можна і треба, відкривати все, що є в світі. Треба, щоб місто було динамічне.

- Якщо відкинути комерцію, чи змінилася інфраструктура Луцька і що потрібно покращити в нашому місті?

Що ж до інфраструктури Луцька, то помітно, як покращують дороги, переходять на лед-освітлення, мінімізуючи споживання електроенергії, проводять модернізацію будівель, але не подобається, які їх розфарбовують, іноді такі кольори, що “око вирви”. Позитивним є те, що влада звернула увагу на встановлення велодоріжок, але на жаль, це не системно. До прикладу, в плані є покласти тротуар і, відповідно, розмітку велосипедної доріжки, але куди вона приведе - невідомо або в тупик. Таким чином, актуальним є питання розробки загальної карти велодоріжок в місті, визначення їх пріоритетності.

На сьогодні лучани здебільшого використовують велосипеди як транспорт вихідного дня, оскільки існуюча схема велодоріжок вкрай рідко дозволяє доїхати у потрібне місце та ще й безпечно. Натомість у Європі, велосипеди вважаються не тільки альтернативним транспортом, а практично найбезпечнішим. Батьки возять діток в садочок, школи і прямують на роботу. Ще один вид транспорту, який набирає популярності, зокрема і в Луцьку, це електросамокати. Не забуваймо також, що така альтернатива автомобильному транспорту є екологічною, а тому це плюс для міста, щоб воно стало трішки чистішим.

Кожен по ціні, по зручності вибирає собі транспорт, але важливо, що місто дає цю можливість. Крім того, хочу зазначити, що Луцьк дуже автомобілеорієнтований, тобто, коли розробляють маршрути, то дивляться з точки зору водія, забуваючи про пішохода. Ось зараз, лишень одна вулиця в місті повністю пішохідна і це Лесі Українки, а чому також не Кривий вал, Сенаторки Левчанівської, Градний узвіз та всі решта дотичні? Навколо центра

льної частини міста є потужне транспортне кільце: Богдана Хмельницького, Набережна, Глушець та інші. Цим шляхом об’їхати центр міста можна впродовж п'яти хвилин. До прикладу, знову ж таки Львів і його площа Ринок, від якої відходить безліч вуличок. Це місце притягує туристів, львів'ян, гостей міста, щоб зібратися, випити кави, поспілкуватися, потусити на площі. Але такі зміни повинні виноситися на громадські обговорення мешканців міста, і якби зараз постало питання створення більшого пішохідного простору в центральній частині міста, більшість лучан сприйняла б це критично.

Натомість, якби центр Луцька був пішохідним, тут з'явилися б кав'ярні, комерційні заклади, галереї, цей майданчик став би магнітом для лучан й гостей, туристів. Але зараз це сприймається як утиск прав автомобілістів. Приклад інших міст, може довести як змінюється місто в кращу сторону, розвивається, осучаснюється, коли його жителі готові до змін. Звісно, потрібно розставляти пріоритети, якщо тут доречно пішохідну зону, то в іншому місці підсилити транспортний трафік.

А для цього потрібне цілісне бачення картини, загальна концепція: куди ми рухаємося? чого ми хочемо досягти? для кого ми це робимо? І все це по секторах, мікрорайонах, зонах з визначенням пріоритетності для кожної з них. А тому до цього питання потрібно підходити глобально та зважено, враховуючи думку лучан.

Читайте про проект "misto.перезавантаження" у соцмережах:

https://instagram.com/misto.reboot

https://www.facebook.com/misto.reboot

https://youtube.com/@misto.reboot