«В акторській професії поняття «по блату» не спрацьовує»

Актор − поняття, яке охоплює безліч сфер. Із якою саме сферою: театр чи кіно (може, щось інше) ви ототожнюєте себе в першу чергу?

Та я взагалі ототожнюю себе з мистецтвом, навіть якщо це живопис! Хоч сам не пишу, але колекціоную картини українських художників. Якщо кіно та театр для мене – це професія, то музика, література, живопис – захоплення, з якими я себе ототожнюю.

У вас були найрізноманітніші ролі як на екрані, так і на сцені. Який із зіграних персонажів вам найближчий за духом?

Всі ролі – як діти: ти їх виношуєш, а потім випускаєш у світ – на сцену чи на екран. Не можу виділити одну конкретну роль, усі персонажі мають бути для актора найближчими. Кожна роль має свою історію та займає певний період у житті – я всіх їх люблю.

Мало хто знає, що саме вашим голосом говорять українські Блискавка Макквін, суперсобака Вольт та навіть божевільний капелюшник із «Аліси в країні чудес». Розкажіть про цю діяльність.

Дубляж – це цікава та кропітка робота, особливо, коли ти озвучуєш мультяшних героїв. Кожен мультфільм озвучують відповідно до території країни, тож у текст можна додавати українські жарти та вкраплення. У мультиках можна поімпровізувати, як, наприклад, у картині «Тачки». У героїв ти заново вкладаєш не лише свій голос, щоб він був живим та цікавим, а й душу. Коли озвучуєш голлівудських акторів, який мають власний характер, дубляж іде за суворішим планом. Озвучка – це праця голосу: якщо актор у кадрі б’ється на шаблях, то ти стоїш у студії за мікрофоном і мусиш зіграти ніби й ти на них б’єшся! Я дуже люблю мультфільм «Роги та копита», подивіться його! Я там озвучую бичка Отіса. Це кумедний фільм із філософськими нотками та цікавими персонажами.

Нещодавно в Україні відбулася презентація фільму «Гіркі жнива» від канадського кінорежисера, де ви зіграли епізодичну роль. Як вам працювалося в міжнародній команді, чи погоджуєтеся з таким поглядом на події української історії?

Із західними колегами працювалося просто фантастично! Все відбувалося чітко та творчо, я задоволений співпрацею. «Гіркі жнива» – популярна розповідь про те, що відбувалося в тридцятих роках, епічний проект про трагічну сторінку української історії – голодомор. Фільм розрахований на західного глядача, мені не вистачило трагедії. Але його показують не лише в Україні, а й у 43 країнах. Це важливо, що глядачі у всьому світі дізнаються нашу історію та зроблять для себе висновки. «Гіркі жнива» мають просвітницьку політичну місію.

У вашій родині «від батька − до сина» ідуть на сцену або на екрани. Дмитро вже доволі успішно реалізує себе в «сімейній справі». Як ви оціните успіхи сина?

Та він молодець! Дмитро дуже любить кіно, любить зніматися… Зараз він працює над розширеною версією фільму «Правило бою» для одного з українських телеканалів. Син створив у стрічці цікавий характер. Він працює і в театрі, де теж має хороші роботи. Я бажаю Дмитрові реалізувати себе як актора і лише збільшувати кількість вдалих робіт.

Незабаром ви станете дідусем, чи хочете, щоб онуки продовжили вашу справу?

Я не знаю… Це прекрасно, коли існують династії тих чи інших професій. У мене ще сімнадцятирічна донька Устина, Богдану влітку буде 10 – я не нав’язую їм, куди йти, хай самі обирають свій шлях. А коли діти визначаться – я буду щасливий і допомагатиму їм у будь-якій професії, не залежно від того, чи буде вона творчою.

Чи відчуваєте, що над вами висить слава батька і чи не загрожує це вашим дітям і внукам?

Ні, це така професія, коли ти сам усе доводиш і поняття «по блату» тут не спрацьовує. Ніхто замість тебе не виходить на сцену чи на знімальний майданчик. Звісно, є спадкові речі, від них не дінешся, але людина сама вчиться грати. Один відомий режисер сказав, що в кожного актора – свій шлях та своя історія.

Ви стали прототипом персонажа в мультику «Казкова Русь». Чи було це для вас,як для людини творчої, визнанням?

Я і не бачив цього мультфільму. Певно, це відголоски передвиборних компаній. Якщо я є прототипом для якогось персонажу – це тільки плюс, ну а як інакше? (сміється, – авт.).