Тетяна Вікторівна Єремєєва, головний лікарофтальмолог Центру хірургії ока професора Загурського, спеціалізується на лікуванні найбільш чутливої та незамінної частини тіла людини — органу зору. Її дитяча мрія стати лікарем переросла у справу життя. Тетяні Вікторівні вдалося створити успішну клініку, оснащену сучасним обладнанням, у якій високопрофесійні лікарі виконують операції найвищої складності. Під її керівництвом Центр хірургії ока професора Загурського став відомим не лише на Волині — пацієнти приїздять із різних областей України, оскільки знають, що саме тут отримають професійну консультацію, якісне медичне обслуговування, зможуть побачити світ поновому. Прийом пацієнтів розписаний на тиждень уперед, щодня у Тетяни Вікторівни безліч організаційних і лікарських справ. Але це не заважає їй бути привабливою, вишуканою жінкою та чудовою мамою.
— Тетяно Вікторівно, коли Ви вирішили стати лікарем?
— Мріяла ще в дитинстві, хоча в родині лікарів немає. Мої батьки зберегли медичні довідки, які я колись видавала своїм «юним пацієнтам» — лялькам. Навчаючись у восьмому класі, вирішила вступити до медичного коледжу, аби потім отримати вищу освіту в медичному університеті.
— А чому обрали саме спеціалізацію офтальмолога?
— Обираючи фах, пробувала себе в неврології, гінекології, але ці професії були мені не до душі. А коли на шостому курсі відвідала гурток офтальмології, відчула, що знайшла свій шлях. Вважаю, що офтальмолог — тонка, акуратна, навіть більш жіноча спеціальність. До того ж це і велика відповідальність, адже 80% інформації ми отримуємо саме за допомогою органу зору. Узяти хоча б один цікавий факт: очне дно — єдине місце, яке віддзеркалює зміни, що відбуваються в організмі. А сітківка як периферія головного мозку нараховує близько 130 млн світлочутливих клітин, які сприймають світло (як матриця у фотоапараті) і передають інформацію в кору головного мозку. Там формуються зорові образи, які ми і бачимо. Око — це дуже цікавий і складний механізм.
— Якою була Ваша перша посада та як надалі розвивалася Ваша кар’єра в медицині?
— Я працювала лікарем-ординатором офтальмологічного відділення у Волинській обласній клінічній лікарні. Постійно виникали думки про відкриття власної справи. Завдяки долі, обставинам і людям познайомилася у 2004 році з нашими польськими колегами, і з професором Загурським. Професор був зацікавлений у відкритті установи і в Україні. Ця мета стала нашою спільною і була реалізована у 2009 році.
— Багато хто дивується, чому клініка такого високого європейського рівня постала в Луцьку, а не в Києві.
— Вважаю, що в Україні вже настав час для зміщення пріоритетів у проведенні на високому рівні спеціалізованого офтальмологічного медичного обслуговування на периферію. Мрію, щоб у майбутньому Волинь стала одним із провідних центрів із офтальмології.
— Із якими проблемами зору до Вас найчастіше звертаються?
— Понад 50% — це пацієнти з короткозорістю (міопія), далекозорістю (гіперметропія) та віковими ослабленнями акомодації (пресбіопія). Значний відсоток людей зі складними патологіями, такими як діабетична ретинопатія, вікова макулярна дегенерація та глаукома.
— А чи багато пацієнтів із катарактою?
— Так, звичайно, адже катаракта — це хвороба старших людей, вона така ж природна, як і волосся, що сивіє. Наш кришталик складається з білкової структури, не містить судин, із часом його структура мутніє. Сучасні технології катаракти на ранніх стадіях дають змогу через малоінвазивний, тобто маленький, розріз (1,8 мм) здійснити заміну кришталика. Видаляється старий і встановлюється штучний, новий, із пам’яттю форми, який служить усе життя.
— Чи відповідає дійсності твердження, що кількість дітей із проблемами зору збільшується?
— У XXI ст. існує тенденція до міопізації суспільства. Це наслідок прогресу цивілізації, тому що люди все частіше використовують близькі відстані: мобільні телефони, книги, Інтернет, комп’ютер, телевізор. Зникла потреба вдивлятися вдалечінь. Для прикладу, в Японії більше 80% людей мають міопію. Кількість українців із цією проблемою зростає. Варто усвідомити, що це не є захворювання, а еволюційна особливість будови ока сучасних людей. Завдання офтальмолога — провести вчасно адекватну оптичну корекцію і динамічно спостерігати за пацієнтом.
— Як захистити очі від негативного впливу комп’ютера?
— Негативний вплив проявляється лише в рідкісному миганні, що з часом пересушує очі. А далі — почервоніння та синдром сухого ока. Всі інші «шкідливості» значно перебільшені. Нещодавно в Данії офтальмологи провели дослідження, визначивши дві групи студентів, що активно працюють щодня за комп’ютером: одні регулярно займалися спортом, інші не приділяли уваги фізичним навантаженням. Виявилося, що у групі дітей, які займалися фізичними вправами, проблеми із зором траплялися значно рідше і прогресування міопії в них не було. В іншій групі зафіксували різноманітні зорові розлади. Дослідники дійшли висновку, що хороше фізичне навантаження досить сприятливо впливає на орган зору, покращує його кровопостачання й зупиняє негативні процеси в ньому. Негативний вплив від трьох годин роботи на комп’ютері повністю нівелюється, якщо годину присвятити фізичним тренуванням.
— Вам як жінці важко бути керівником?
— Непросто, але головне — щоб робота подобалася. Крім того, дуже стимулює думка про те, що це твоя власна справа. Розвитком лідерських якостей завдячую своїм батькам. Мама все життя займала керівні посади. Її приклад був для мене важливим і відіграв значну роль у моєму становленні.
— Що допомагає справлятися з навантаженнями на роботі?
— На мою думку, найкраще працює перемикання з розумової праці на фізичну. Я все життя активно займаюся спортом і долучаю до фізичної активності весь колектив. Ми відвідуємо заняття фітнесом і спортзал. Хорошою традицією став щорічний виїзд у Карпати.
— Ви, напевно, багато уваги приділяєте корпоративній культурі?
— Так. Вважаю, що обов’язок керівника — створити і підтримувати здоровий психологічний клімат у колективі, який буде сприяти високим показниками в роботі і кількості приємних відгуків від пацієнтів.
— Як відновлюєте сили після робочого дня?
— У спілкуванні з дітьми, в домашньому колі та наодинці з собою я переосмислила, що «найважча втрата в житті — це втрата часу» (Г. Сковорода). Тому вирішила не витрачати даремно час на пусті балачки, непотрібні зустрічі та інше.
— Як вважаєте: жінці важче бути керівником, аніж чоловікові?
— Думаю, що так. Ще Маргарет Тетчер сказала: коли жінка проявляє характер на роботі, думають, що в неї не все гаразд, а коли це робить чоловік — кажуть, що це хороший керівник. Такий парадокс гендерної особливості у багатьох країнах. Я особисто в розмові з підлеглими ніколи не використовую нецензурної лексики, не підвищую голос, намагаюся говорити чітко, повільно і винятково по справі. Мій колектив знає, що я ненавиджу безлад, хаос, інтриги, плітки, і деколи мені вдається лише поглядом пояснити своє ставлення до ситуації.
— Ви — успішна бізнес-леді, гарна жінка, мама. У чому Ваш секрет жіночого щастя?
— Є гарний буддиський лозунг: «Щастя не є кінцевою зупинкою, а лише способом пересування по життю». Треба вміти бути щасливою щодня і насолоджуватися кожною миттю.
БІЛЬШЕ ВРАЖАЮЧИХ ТА ДУШЕВНИХ ЖИТТЄВИХ ІСТОРІЙ ЧИТАЙТЕ В ГРУПІ «ЖИТТЄВІ ДРАМИ» В FACEBOOK! ЩОБ ПІДПИСАТИСЯ НА НЕЇ — НАТИСНІТЬ ТУТ!
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
