В центрі уваги

Як і що мер-журналіст Ігор Чайка змінюватиме в Ковелі. ІНТЕРВ'Ю

Як і що мер-журналіст Ігор Чайка змінюватиме в Ковелі. ІНТЕРВ'Ю

Які перші кроки встигла зробити нова влада у Ковелі? Що отримали «у спадок» від попередників і на що будуть витрачати цьогорічний бюджет? Які дороги та вулиці отримають капітальний ремонт і як планують боротися із глобальною проблемою міста - підтопленням?

За дві години інтерв’ю з новим Ковельським головою Ігорем Чайкою встигли обговорити чимало. А ще - запросити до спільної розмови першого зама Тараса Яковлева, прогулятися парком разом із місцевими тінейджерами, оцінити масштаби реконструкції стадіону «Локомотив» (тепер уже - Центру діалогу культур імені Гетьманів Ружинських), поговорити про перспективи розвитку міста на території однієї із новобудов - ЖК «Парковий квартал», - пише ІА ВолиньPost.

А розпочалося все традиційно - в кабінеті. Та із запитання, яке не може залишити байдужим жодного журналіста: як воно - після журналістики стати міським головою?

ЧАСТИНА 1. У КАБІНЕТІ З МЕРОМ-ЖУРНАЛІСТОМ

- Досвід журналіста допомагає, чи можливо навпаки – заважає працювати міським головою?  Думаю, що все ж – допомагає. 30 років роботи журналістом саме тут, в Ковелі – це в першу чергу дуже хороший багаж знайомств.

Корисними є і принципи, якими ми керуємося в журналістиці. Наприклад, звичка добувати інформацію з кількох джерел, а не слухати тільки одну сторону. Порівнювати, аналізувати інформацію, і тільки тоді приймати рішення.

Журналіст – це професія, в основі якої завжди – робота з людьми. Без людей, без їхніх проблем та здобутків, у журналістів не було б роботи. Те саме можна сказати і про міську владу. Тому, коли я готувався до посади, то вирішив свою програму дій сформувати під час спілкування з ковельчанами. Ми провели напевно зо п’ять десятків зустрічей в дворах, організовували круглі столи за участі експертів. Всі ідеї йшли від людей.

До того ж, у мене як в журналіста не було космічних ідей, я добре уявляв, як працює міська рада, що може, а що – не в її компетенції.

– І коли приступили до роботи, не виявилось жодних «сюрпризів»?

І.Ч.: Мабуть, не до кінця уявляв розміри бюрократії. Не зважаючи на те, що вже давно існує електронний документообіг, все одно щодня – гори паперів, які треба готувати, підписувати.

– Згадали про свою програму, яку формували з людьми. Про що саме найбільше просять ковельчани?

І.Ч.: В першу чергу – покращення благоустрою. Багато питань, які стосуються екології. Це проблеми з колишнім ветсанзаводом та річкою Турією.

А ще під час зустрічей багато говорили про відкритість влади. Зараз ми забезпечуємо максимальну публічність, робимо онлайн-трансляції сесій, а в перспективі і постійних комісій у фейсбуці, провели перший онлайн-прийом громадян. Люди відразу мають можливість коментувати і ставити запитання, це зручно.

Я взагалі прихильник відкритої політики. У нас в раді депутати від 7 політичних партій і перед кожною сесією я обов’язково зустрічаюся з головами усіх фракцій, обговорюємо найбільш проблемні питання.

– Назвіть кілька конкретних питань з програми, які вам відгукнулися найбільше і за які плануєте братися в першу чергу?

І.Ч.: Проблема сміттєзвалища, яке переповнене. Зараз на сміттєзвалище звозиться близько 80% сміття – це дуже поганий показник.

Зеленська сільрада, яка межує зі сміттєзвалищем – тепер частина Ковеля. Тому програма-мінімум – зробити хоча б невелику сортувальну лінію. А загалом треба думати про переробку сміття.

Друга нагальна проблема – міський цвинтар. Територія обмежена. Зараз йде процес передачі землі для розширення кладовища.

Звичайно ж, дуже багато питань із благоустрою. Нинішній стан прибудинкових територій нікого не влаштовує. Капітального і поточного ремонту потребує до ста дворів. Ми складаємо реєстр, щоб ремонти відбувалися прозоро і по черзі. Вже підготували проектно-кошторисну документацію на 5 дворів, ще готуємо для 4 і за цей рік зробимо 9 дворів. Не дуже велика цифра, але насправді це гарний показник, якщо врахувати, що десь стільки сукупно було зроблено за всі попередні роки.

ЧАСТИНА 2. ПОДВІЙНІ ВІДПОВІДІ ПРО ЖКГ ТА ГРОШІ

У цей час до кабінету міського голови заходить його перший заступник Тарас Яковлев. На запитання «Ну, що там?», відповідає коротко: «Луцьк 2006-го». Уточнюю, про що саме йдеться. Пояснюють: Яковлев щойно проводив нараду з ковельськими перевізниками.

Тож розпитую в Яковлева про місцеві маршрутки, дороги, комуналку, та й загалом – як йому працюється тут, у Ковелі, на абсолютно «чужій» території. Слово за словом, і наше інтерв’ю із міським головою перетворюється на колективне, адже першому заму, справді, є що додати. Тож надалі – відповіді від обох ковельських управлінців.


– Тарасе, як загалом працюється в Ковелі? Бо одна справа – робити реформи в рідному місті, де знаєш кожну собаку і кожну вибоїну на дорозі. І зовсім інша – поїхати в чуже місто та вирішувати незнайомі проблеми.

І.Ч.:Можна я відповім? Бо бачу в тому, що Тарас – не місцевий, великий плюс. Ковель – не дуже велике місто, і як усюди в Україні – поширене кумівство. Кожен хоче комусь подзвонити, з кимось домовитись. Тарас від цього абсолютно вільний, і це справді є великим плюсом.

Т.Я.:Я рівновіддалений від усіх. В Ковелі є багато «важливих крутих» хлопців, але я нікого не знаю і від того мені дуже легко працюється.

А загалом для мене ця робота – своєрідний виклик самому собі. Я сюди приїхав з нормальною репутацією і хочеться з такою ж поїхати. А, може, і не поїхати, а залишитись тут жити...

– То що із ковельськими перевізниками? Чому згадали Луцьк 2006-го?

Т.Я.: У Луцьку зараз – 24 маршрутів, а в Ковелі – 32, на 250 і 75 тисяч населення, відповідно. Хоча площею Ковель – немале місто, але спальні райони локалізовані. А маршрути, як на мене, непродумані – короткі. На кожному із маршрутів працює по 2-3 перевізники. Хтось робить перший оборотний рейс, інший – другий і так далі. Але схема, на жаль, чітко не працює і часто виходить плутанина. Саме тому я і порівняв із Луцьком у 2006 році, коли в місті працювало 400 перевізників і був повний хаос.

Є й інші проблеми з перевезеннями. Водії не беруть пільговиків, пропускають рейси, не доїжджають до кінцевих зупинок. Пробуємо виправити ситуацію.

– Електронний квиток робити не плануєте?

Т.Я.: Якраз сьогодні сказав про такі плани перевізникам. Орієнтовно думаємо почати роботу наступного року.

– І яка реакція?

Т.Я.: Кажуть, Ковель – не Луцьк, нічого не вийде. Але і в Луцьку казали, що система не приживеться. Але зараз вже готівки в маршрутках майже не лишилося.

– А в чому ще Ковель нагадує Луцьк 2006 року?

Т.Я.: Та ні, так не коректно говорити. Є сфери, в яких Ковель навпаки випереджає Луцьк… Наприклад, система теплопостачання тут набагато якісніша. Мережі в кращому стані, котли нові, є когенерації, є твердопаливні і 40% тепла виробляється від спаленої біомаси. Тобто – немає суцільної залежності від природного газу.

І.Ч.: Якщо все ж говорити про те, в чому Ковель відстає, то в першу чергу – в благоустрої. Ще раз повторю, стан прибудинкових територій і житлового фонду дуже поганий. Не проводяться заходи з підвищення енергоефективності будинків. Маємо тепер це «підтягувати». А першим кроком повинно стати створення ОСББ, зараз намагаємось активно переконувати в цьому ковельчан.

– Багато є вже створених?

І.Ч.: Поки тільки 58, працювати є над чим.

Ми започаткували з головами ОСББ традицію - кожного місяця проводити спільні наради. Також створили Раду голів ОСББ, її очолив колишній міський голова Сергій Кошарук. Затвердили програму фінансової підтримки житлового фонду Ковельської міської територіальної громади на 2021-2024 роки. Згідно якої проводитиметься відшкодування процентів по кредитах, часткова компенсація тіла кредиту, отримання безвідсоткової позики (поворотної фінансової допомоги) у Револьверному Фонді Міст Асоціації «Енергоефективні міста України» тощо. Для цього в бюджеті зарезервували мільйон гривень, який цього року надамо для ОСББ на поворотній основі. Плануємо щороку збільшувати цей фонд на мільйон і збільшувати обсяги зробленого.

– Якщо говорити про ЖКГ, то знаю, що в Ковелі є велика проблема із підтопленням.

Т.Я.: Це одна з тих проблем, до яких я, приїхавши з Луцька, не дуже був готовий. Ковель розташований в Поліській низовині, це – 170 метрів над рівнем моря. Для порівняння, Луцьк – 220 метрів. Тут у підвалах дуже багатьох будинків стоїть вода, помпи качають по всьому місту. Є території, де постійно болото…

І.Ч.: Грунтові води – це споконвічна проблема Ковеля. Дуже переживали цього року, як швидко буде танути сніг, постійно стежили за рівнем води в Турії. Пощастило, що сніг танув поступово, на ніч брались морози, тому все ж дуже критичної ситуації не сталося. Хоча людей все одно підтоплювало, бувало, що за день отримували до 30 скарг.

Плануємо знайти глобальне рішення проблеми підтоплень. Уже почали співпрацю із географічним факультетом Волинського національного університету, науковці якого розробляють карту підтоплень та запропонують концепцію водовідведення.

ЧАСТИНА 3. ПРОГУЛЯНКА

Наступним, про що запропонувала поговорити міському голові та його заступнику – розвиток Ковеля. Що нового планують збудувати/відкрити? Чим потрібно збагачувати інфраструктуру міста? На які ремонти та реконструкції планують виділити кошти із міського бюджету вже цього року?

Насамперед почала розпитувати про міський парк, адже про його реконструкцію говорять вже кілька років. У відповідь почула пропозицію не просто послухати відповіді, а побачити все на власні очі. Тож наступна частина інтерв’ю відбулася під час прогулянки Ковелем. Почали – з парку, який через дорогу від приміщення міської ради.


– Ігорю, у вас, як журналіста, має бути багато знайомих в місті. Як тепер ходити вулицями? Мабуть, всі зупиняють, на щось скаржаться…

І.Ч.: Є таке. Взяв собі за звичку ходити на роботу пішки, так вже думаю над тим, щоб трішки змінити маршрут…

У цей час, ніби на підтвердження слів мера, із сусідньої алеї до міського голови підбігає хлопець років 12. Вітається за руку, по-дорослому. Запитую, звідки знає міського голову. Каже, що побачив у рекламі «в телевізорі». А коли зустрів на вулиці – впізнав і вирішив розказати про свої «проблеми». Мер посміхається і пояснює, що ж це за «проблеми», які турбують наймолодших ковельчан.

І.Ч.: Дуже хочуть скейт-парк. Цього року ми проводимо конкурс громадських ініціатив, які будемо фінансувати з Громадського бюджету. До слова, цей проєкт якраз невдовзі стартує: з 1 по 31 травня будемо приймати заявки в електронному і паперовому вигляді. І це гарна нагода реалізувати якусь свою давню мрію. Було б чудово, якби й у випадку зі скейт-парком хтось організував таку ініціативу. Переконаний, що підписів за скейт-парк зібрали б немало! З такими активістами, як ці…

Кілька років тому тут вже було відкриття скейт-парку. Це була ініціатива місцевого підприємця, який також має атракціони. Але, на жаль, споруджене не відповідало нормам безпеки, тому відразу довелось закрити.

Ще один неприємний досвід, пов’язаний із спортивним майданчиком, який був споруджений трохи далі по вулиці Мічуріна. Сучасний, з чудовими спортивними та ігровими елементами, але, на жаль, його просто знищили. А дітям потрібне місце, де проводити час.

– І який вихід з ситуації? Новий скейт-парк, виходить, теж можуть легко знищити.

І.Ч.: Вандалізм – справді одна з великих проблем Ковеля. Тому треба зробити систему відеоспостереження. Програма «Безпечне місто» вже діє, на сьогодні є 8 смарт-камер, які контролюють в’їзди в місто. Пункт спостереження знаходиться в поліції.

Зараз хочемо провести роботу з місцевими підприємцями, щоб під’єднували камери, які розташовані на фасадах офісів та магазинів, до загальної мережі. Це, для початку, повністю забезпечить огляд центральної частини міста.

– А що з реконструкцією парку? Коли її чекати ковельчанам?

І.Ч.: Проект реконструкції розглядали на громадських слуханнях, після цього один із місцевих жителів подав до суду нібито через недотримання цієї процедури. В першій інстанції суд він програв, якщо не буде апеляції – справу можна буде зрушити з місця. Хоча реконструкція, яку запланували, потребує значних фінансових ресурсів, а в нас є кілька проектів, які нам дісталися “в спадок” і які ми змушені доробити.

Тим більше, проект парку виявився дуже дискусійним, з нюансами. Пропонувалося перенесення пам’ятника Лесі Українки, знесення старого фонтану… Думаю, до цих питань треба буде ще повернутися і серйозно обдумати.

– Пригадала, що в передвиборних промовах ви говорили про «провінційний темп розвитку Ковеля». А як його змінювати, коли грошей на «все і зразу» не вистачає?

І.Ч.: Я мав на увазі, що у нас зміни відбуваються дуже повільно. Я 30 років активно стежу за життям Ковеля і не можу сказати, щоб щось змінилося кардинально. От ми зараз проходимо біля атракціонів в парку і я пам’ятаю, як водив доньку на ось цей «кораблик». Доньці зараз вже за 30, а «кораблик» досі стоїть і досі – найкрутіший атракціон з тих, які тут є. Це дико.

Тому наше завдання як влади в першу чергу пожвавити наш бізнес і залучити нових інвесторів. Я дуже сподіваюся, що нам вдасться зацікавити серйозні компанії транспортним та логістичним потенціалом Ковеля. У нас настільки вигідне географічне розташування, що я просто дивуюся, як Європа цим досі не зацікавилася.

– В Луцьку свого часу до реконструкції парку долучили бізнес. Чи не думали перейняти цей досвід?

Т.Я.: У Ковелі – дуже багато підприємців-єдинників, які гарно наповнюють бюджет. Але я поки тут не відчуваю сильної соціальної відповідальності бізнесу…

І.Ч.: На жаль, це справді так. Хоча є й гарні винятки. Наприклад, наш місцевий бізнесмен-ресторатор Роман Дідицький, який багато вкладає у розвиток Ковеля. Хотілося б, щоб з нього брали приклад і щоб почуття патріотизму до рідного міста зростало.
Місто – це не просто територія, на якій можна отримувати прибутки. В цю територію також треба вкладати, тільки тоді можливий розвиток – і для міста загалом, і для кожного конкретного бізнесу в цьому місті.

Парк справді може стати першим кроком, як об’єднати підприємців навколо потреб Ковеля, і ми обов’язково будемо їх залучати до реконструкції.

Т.Я.: Думаю, причина такої пасивності бізнесу була ще й в недовірі до влади, яка не працювала прозоро. Зараз у нас дуже публічний міський голова, уся наша робота – максимально відкрита, тому переконаний, що рівень довіри до влади зросте і, відповідно, співпраця з бізнесом вийде на інший рівень.

– Ви згадували про проекти, над якими місто зараз працює і які потрібно закінчити в першу чергу. Що саме мали на увазі?

І.Ч.: Зараз відбувається ремонт приймального відділення в міській лікарні, потрібно його завершити. Ще один проект – вже згадуваний Центр діалогу культур імені Гетьманів Ружинських. Перша черга проекту – створення Транскордонного центру діалогу культур, фінансування якого відбувалося в рамках Програми «Польща-Україна-Білорусь» за кошти Євросоюзу. Наша участь – 10%. Цей етап фактично завершений. Думаю, ми можемо з’їздити на стадіон і подивитися, що вдалося зробити.

– Давайте. А дорогою розкажете, які ще плани стосовно цього Центру?

І.Ч.: Такі ж Транскордонні центри буде створено, крім Ковеля, в містах з однаковою назвою Щучин в Польщі і Білорусі.
Другий етап реконструкції – заміна комунікацій і благоустрій території, а третій – побудова спортивного ядра з біговими доріжками. Такий стадіон дасть можливість приймати змагання міжнародного рівня.

Зверніть увагу, поруч – річка Турія. Я вже розказував про плани розчистити її. Якраз нагальна потреба провести такі роботи від мосту по вулиці Сагайдачного і до собору, це трохи більше 200 метрів. Зараз рівень води ще нормальний, а минулого року тут залишився тоненький потічок.

Т.Я.: Якщо згадувати про інші проекти, які маємо реалізувати в першу чергу – це також капітальний ремонт частини вулиці Відродження.

– Скільки коштів на ремонти доріг взагалі передбачено в Ковелі?

Т.Я.: Загалом бюджет розвитку на цей рік разом із вільними залишками з минулого року – до 100 мільйонів. Частина з них, звичайно, піде на ремонти доріг.

Хочемо зробити методом напівпросочування та тонкошарових доріг вулиці в приватному секторі району Ковель-2. Крім вулиці Відродження, про яку вже згадували, капітальний ремонт плануємо на провулку Шевченка і частині вулиці Заводської. Це глобальні проекти, вартість кожного – в районі 10 мільйонів, тут уже буде заміна комунікацій, тротуари і велодоріжки.

– Одним з показників того, чи розвивається місто, є будівництво нового житла. Яка ситуація у Ковелі?

Т.Я.: Активна. Є багато забудовників, усі вони, до речі, волинські. Можемо під’їхати до одного з районів, який активно розбудовується. Вулиця Глібова – це недалеко від центру, але навколо – приватний сектор. Будівельна компанія «Інвестор» тут почала будувати «Парковий квартал», зараз поруч вже будується і «Луцьксантехмонтаж».

Взагалі Ковель цікавий тим, що в місті є земля, де за нинішнім Генеральним планом можна будувати гарні і цікаві житлові комплекси. Це велика перевага, якщо порівнювати з Луцьком, де вже фактично землі немає і починають освоювати навколишні села.

І.Ч.: Ситуація з будівництвом нового житла позитивно змінилася за кілька останніх років. На жаль, мали і сумний досвід. Був такий підприємець Вовк, почав копати котловани під будинки, зібрав з людей гроші і так нічого й не добудував. До речі, будинки мали бути в дуже хороших місцях. Зараз є сподівання, що ті об’єкти таки завершать.

Є у нас ще одна ідея, як спільно з забудовниками хоча б частково вирішити проблему забезпечення житлом атовців. Біля школи №13 є ділянка 2,5 га, яку хочемо відвести під житловий комплекс. Місцеві хотіли тут спорудити сквер, тому поруч передбачимо місце для парку. Зараз розробляємо детальний план цього району і шукаємо будівельну компанію, якій цікаво буде взятися за такий проект на умовах, що тут буде парк, а частину квартир дадуть учасникам АТО.

– Нещодавно ви обидва взяли участь у виїзному засіданні Конфедерації будівельників України, яке відбулося на Волині. Що корисного взяли з цього заходу?

І.Ч.: В штатному розписі виконкому Ковельської міськради є відділ державного архітектурно-будівельного контролю, проте, на жаль, поки без повноважень. Процес децентралізації і передачі повноважень на місця саме в цій сфері відбувається дуже повільно. Від попередньої очільниці ДАБІ України ми отримали лист про те, що нам не можуть поки передати ці повноваження через... ковід.

Дивна відмовка, звісно. Але для нас ця тема дуже важлива, тому ми взяли участь в конференції КБУ, під час якої багато уваги зосередили саме на реформуванні дозвільної системи.

Нам насправді дуже важливо отримати ці повноваження. Це неправильно, коли людина робить реконструкцію квартири чи сараю в Ковелі, а дозвіл має отримувати в Києві від людей, які ніколи тут не були і поняття не мають, що це і де розташоване.. Така ситуація – величезне поле для корупції і повна відсутність контролю, тому її треба змінювати.

– Підсумовуючи розмову: що вважаєте своїм найбільшим здобутком за цей час?

І.Ч.: Під час розмови сьогодні ми згадали багато. Але, якщо казати про найважливіше особисто для мене, то найбільшим плюсом вважаю пожвавлення діалогу з громадою, з депутатами та з бізнесом. Влада в Ковелі стала більш відкритою і пропонує людям більше комунікації. Як на мене, це – саме те, що не давало нашому місту розвиватися далі.


Текст: Людмила ЯВОРСЬКА
Фото: Роман ДОМБРОВСЬКИЙ

Друзі! Підписуйтесь на наш канал в Telegram та сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.

Все про: ковель, Волинь, Фото, Інтерв'ю
В тему