Україна потребує реформування, а судова реформа є найважливішою в нашій країні.
Президент Петро Порошенко 22 листопада підписав закон № 6232, який дає старт судовій реформі, й уже через кілька днів його було опубліковано в парламентській газеті «Голос України».
Закон передбачає нові правила судового процесу в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, а також вносить деякі зміни в кримінальне судочинство.
Нагадаю, законопроект пройшов тривалий розгляд, у депутатів була купа поправок до нього, оскільки саме судова реформа і можливість появи в Україні чесного антикорупційного суду є погибеллю для більшої половини парламенту. Тому парламентарі намагалися вберегти себе ще на дальніх підступах.
У новому законопроекті передбачається створення антикорупційного суду, від якого наша влада відбивалася всіма силами та відтягувала процес його створення до останнього, незважаючи на всі вмовляння з боку США і ЄС. Пан Ляшко, який так любить грати у лотереї та виграє великі суми, взагалі заявив, що Захід почав занадто багато лізти у внутрішні справи України. Зрозуміло, що переважна частина політиків відверто бреше, коли говорить перед виборами, що вимагатиме скасування депутатської недоторканності та створення незалежного суду. Але пан Ляшко відверто плюнув в обличчя своїм виборцям, коли на заклик створити чесний суд заявив, що це втручання у внутрішні справи країни. Відзначився на цьому тлі й Президент. Він дорікнув, що в жодній західній країні немає антикорупційного суду, на що йому відповіли, що там усі суди антикорупційні. Це заявляє влада держави, в якій довіра до судів на рівні 0 %, і заявляє представникам країн, де корупція нижча в кілька разів. Насправді всі такі заяви – це страх, дуже сильний.
Така логіка представників української влади суперечить їхнім власним діям. Чесному політику не варто боятися незалежного суду, оскільки він там завжди зможе відстояти свої інтереси. Інша річ, якщо вони самі прекрасно знають, що ніякої судової реформи проводити не хочуть, і роблять це з-під палиці. Тоді страх втратити депутатську недоторканність можна пояснити.
Наші політики, які неодноразово користувалися судами для «віджиму» власності або ліквідації опонентів, бояться навіть подумати про те, що в Україні з’явиться суд, який саджатиме у в’язницю.
Незважаючи на Революцію гідності, після якої весь апарат влади був переляканий і можна було провести будь-які реформи, нова влада поспішила їх заспокоїти і почала переділ власності, попри війну. І в цій справі без ручного суду обійтися неможливо.
Тільки за останній час було кілька гучних справ із великими чиновниками. І що? Хтось сидить? От спійманий на мільярдних махінаціях Роман Насіров попросив закрити проти нього кримінальне провадження і навіть збирається повернутися на роботу. Й система замість того, щоб змусити Насірова відповісти за свої оборудки, намагається переламати через коліно детективів НАБУ. Те, як наша влада може проводити «реформи», ми бачили на яскравому прикладі поліції. Поміняти патрульних – це, звичайно, добре, але проблема в тому, що прогнила середня лінія практично в повному складі збереглася. Більше того, багато звільнених відновилося на своїх посадах через суд.
Битва за чесний і незалежний суд ще попереду, але, як казали Ільф і Петров вустами свого героя Остапа Бендера: «Лід зрушився, панове присяжні засідателі».
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
