Як моя кума свого чоловіка до сім’ї повертала

Коли моя кума Лариса виходила заміж за Віталика, я, чесно кажучи, не уявляла, як-то вони будуть жити разом.

Бо Віталик любив гульнути. Чи по дівках – не скажу. А от по «бабах» (тобто бахнути пляшчину на людину) – то це було частенько. Про це йдеться у газеті «Твій вибір».

Натомість Лариса була командирка ще та. Тільки щось не по-її, то верещала, «як свиня недорізана» (то сам Віталик давав дружині таку характеристику).

«Алкаш», «Корова» і їхні сварки

На перших порах після весілля молодята ще старалися не сваритися. Всюди ходили разом: чи на пиво, чи на футбол, чи до клубу на танці. А от коли народилася дитина і з нею не дуже-то походиш, то шляхи Лариси та Віталика явно розійшлися.

Моя кума мусила малу глядіти, в хаті порядок тримати, хазяйством займатися. А Віталик знав тільки одне – ходити на роботу і там допізна затримуватися. «Чого там сидиш до ночі? – не раз сердилася Лариса. – Я не знаю, за що вдома хапатися, а ти нічо’ не помагаєш». – «Бо я гроші заробляю!» – визвірявся на те Віталик. «Ой, скільки тих грошей – як кіт наплакав». – «А інші й того не мають!» – не здавався чоловік.

Якщо Віталик під час сварки був тверезим, то на цих словах перепалка закінчувалася. Лариса гупала на стіл миску з вечерею. Разом сідали їсти. Де що треба було на хазяйстві – доробляли. І лягали спати.

А от якщо чоловік був під градусом, то Лариса була ладна його роздерти. Тому на слова «А інші й того не мають» репетувала: «Зате інші мають чоловіка тверезого, а не такого алкаша, як у мене». – «Ти на себе подивися! – кричав у відповідь Віталик. – Розтовстіла, як корова. Скоро вим’я буде по землі соватися».

Після таких образ подружжя ледве не йшло врукопашну. Потім чоловік із дружиною могли тижнями не обзиватися одне до одного. І що довше вони жили разом, то тяжче їм було терпіти одне одного.

Зацідила кулаком і лишилася сама

Після чергової такої сварки Лариса завалила Віталику кулаком під око. Ходити селом із синцями, щоб усі люди сміялися, – такої ганьби чоловік уже не витримав. І, коли жінка пасла корови, зібрав свої речі та й забрався з хати.

Знаючи, що Лариса кинеться його шукати і силою буде тягнути додому, Віталик вирішив узагалі поїхати із села. Матір, яка мешкала в тому ж таки районі, сказала: сина не прийме, бо нема чого кидати сім’ю. Відтак поїхав Віталик до троюрідного брата, Олега. Той мешкав у сусідньому селищі. Мав хатину, яка дісталася від баби. Був холостяком. То так разом і зажили двоє чоловіків. Олег більше по дому хазяював. Бо мав кусок поля, корову, коня. Віталик же влаштувався до місцевого жеку. А оскільки завдяки матері з інвалідністю мав відстрочку від мобілізації, то його на роботу забрали з руками й ногами.

Правда, Лариса на початках, коли чоловік пішов із дому, сподівалася, що не сьогодні завтра він задумається, почне сумувати за дочкою (бо справді дуже любив малу) і таки повернеться в сім’ю.

Втім усе складалося не так, як планувала собі жінка. Спроба шантажувати дитиною теж не дала результатів. Бо, замість «приповзти на колінах» із повинною, Віталик поставив Ларисі ультиматум: або вона дозволяє йому на вихідні забирати дочку до селища і там гуляти, в кафе ходити, в кіно, або він не даватиме дружині ні копійки. Лишитися без грошей жінка не могла. Бо як тоді платити за світло, за газ? А домогтися аліментів – то потрібно офіційно розлучитися. Цього Лариса також не хотіла. Словом, опинилася жінка в глухому куті: як не поверни – все не на її користь.

Просила пробачення, та все марно

Через пів року життя Віталика «на дві хати» стали в селі пліткувати. Мовляв, догралася Лариса: так махала кулаками, що лишилася біля розбитого корита. Бо ніби й заміжня, а не має ні хазяїна в домі, ні чоловіка в ліжку. Добре, хоч на дитину передає Віталик гроші.

Ці плітки так дістали жінку, що вона і плакала, і щотижня до церкви ходила, щоб вимолити в Бога возз’єднання сім’ї. Одного разу переступила навіть через свою гординю та першою попросила у Віталика пробачення, аби тільки вернувся в сім’ю. Але чоловік затявся, що «ні». І хоч ти кілка йому на голові теши!

Розпустила плітки, нібито брати стали геями

Однак, коли всі вирішили, що діло йде до розлучення, у стосунках Лариси й Віталика різко все помінялося. На провідну неділю чоловік не просто прийшов до церкви із дружиною та дитиною – він і обнімав Ларису привселюдно, і цілував, і навіть за дупу щипнув.

«Ларисо, а що то з твоїм Віталиком? То в селі казали, нібито він зі своїм братом коханцями стали. У вайбер -групі навіть хтось скинув фото, як чоловік, схожий на твого Віталика, сидить на лавочці біля чоловіка, схожого на Олега, і за ручки тримаються. А потім іще хтось закинув у вайбер-групу переписку твого Віталика з братом. І там така гидота була написана, що стидно біля церкви згадувати, – запитала я, коли ми з кумою верталися з панахиди. – А то вже, я бачу, все у вас добре?»

Лариса по-шпигунськи озирнулася довкола. Переконалася, що поблизу нікого нема, усміхнулася лукаво й напівпошепки промовила: «Ти тільки нікому не розказуй. Але… це я весь той план придумала». – «Який такий план?» – «Ну, щоб про мого Віталика подумали, нібито він гей і став коханцем зі Олегом». – «Ти це серйозно?!» – не могла повірити я. «А що мені було робити? – далі шепотіла кума. – Я вдень і вночі думала, як повернути чоловіка в сім’ю. В мене аж голова пухла! І просила Віталика, і дочкою шантажувала. А він, як той осел, заперся. От я й придумала план. Купила собі ще одну карточку телефона. І з того номера почала скидати всякі брЕхні про свого Віталика». – «А ті фото, де він із Олегом сидять на лавці в обнімочку?» – «А то я використала штучний інтелект: закинула два фото – Віталика й Олега, і сказала зробити з нього одне. Вийшло фото трохи розмите, але люди повірили». – «Ларисо, але ж із Віталика тепер усе село сміється! Де не побачать, зразу перешіптуються. А мужики – то взагалі шарахаються: не хочуть, аби Віталик до них навіть наближався». – «От бачиш, як я все добре придумала: Олег випер із дому мого чоловіка. Матір сказала, щоб їй на очі не показувався, а до жінки з дитиною їхав. І тепер мій чоловік не буде жити бозна-де, не буде пиячити, бозна з ким. А щоб усі побачили, що ніякий він не гей, то буде мене на людях так любити, як у медовий місяць».

Поки ми йшли з кумою додому, я переварювала все, що розповіла мені Лариса, і думала: а з такою людиною треба бути обережною. Бо, не дай Боже, посваришся з нею, то потім не знатимеш, як від пліток відкараскатися.

Поліна Костюк

Фото ілюстративне

Іще більше неймовірних історій, сімейних драм і сповідей читачів про їхню долю ви знайдете в газеті «ТВОЄ ЖИТТЯ». Свіжий її номер вже на розкладках преси. А також ви можете «ТВОЄ ЖИТТЯ» передплатити за індексом 76 305 у Каталозі видань України.