Злочинець-геній заради кохання забирав гроші та цінності з помешкань заможних людей
Обікрасти заступника начальника міськвідділу, полковника міліції, ще й залишити замість грошей доброзичливу записку «Вибачте, що обікрав. Але дуже були потрібні гроші» – на таке міг піти чи відчайдух, чи кримінальний геній.
І це при тому, що в помешканні міліцейського начальника була встановлена надпотужна сигналізація, обладнана кодовою панеллю, фотоелементами, магнітно-контактними датчиками. Підібрати код на таку панель і вимкнути сигналізацію практично неможливо. Але для цього зухвалого злодія охоронна система перешкодою не стала. Ключів від квартири міліціянта Сергія Олександровича, крім нього, ніхто не мав, та й код він нікому не говорив. Чоловік не мав ні дружини, ні дітей, його батьки проживали окремо в іншому місті.
Спритний зловмисник обдивився акуратно речі та забрав найцінніше. А потім знову поставив квартиру «на охорону», зачинив вхідні двері і непомітно пішов. Сусіди ніяких підозрілих незнайомців не побачили.
Правоохоронці ламали голову, як злочинець міг обійти сигналізацію, відчинив двері, не пошкодивши замків. Єдиною зачіпкою було те, що код від неї знали співробітники охоронної фірми, які і встановили пристрій. Під час експертизи знайшли відбитки пальців господаря квартири та Василя, який і встановлював сигналізацію. Відповідно, Василь знав код. Окрім того, в охоронній фірмі зберігався дублікат ключів, з якого можна було зробити ще одну копію та відчинити квартиру. До того ж, за свідченнями колег Василя, він неодноразово чи то жартома, чи то всерйоз пропонував «зламати» деякі квартири для легкого та швидкого збагачення.
Так у правоохоронців визріли три версії цього злочину: злочинець якимось чином взнав код у Сергія Олександровича, злочинець є справжнім кримінальним генієм та майстерно відчиняє замки, не залишаючи при цьому слідів, і вимикає сигналізацію, або злочинцем є тупий та жадібний співробітник охорони, який не розуміє, що насамперед почнуть перевіряти саме їх.
Так, за підозрюваним Василем одразу встановлюють зовнішнє спостереження. Однак дуже скоро виявляється, що у Василя є алібі, тож він точно не причетний до крадіжки. А поки правоохоронці розробляли інші версії, невловимий злочинець встиг обікрасти ще одну квартиру. Цього разу «обчистив» помешкання дуже впливового в місті чиновника. Тобто кримінальник «працював» майже щодня, обкрадаючи житло лише заможних людей, відкриваючи замки будь-якої складності, вимикає сигналізації, підбирає коди до сейфів і знаходить найпотаємніші схованки. І при цьому усюди залишає записку із проханням вибачити. Через таку кримінальну неординарність злодію дали прізвисько «Феномен».
Так, в квартиру чиновника «Феномен» проник через балкон, спускаючись з даху на 14 поверх. Тож правоохоронці вирішили, що злочинець серйозно займається альпінізмом. До того ж він обробив після пограбування вікна, балкон та двері невідомою хімічною сполукою. А значить, мав непогані знання з хімії.
Робота правоохоронців ускладнюється ще й тим, що впливові та заможні жертви пограбування починають тиснути власним авторитетом та зв’язками на міліціонерів. Містом ширяться чутки про невловимого злодія і безпорадність міліції. Але правоохоронці не опускають рук. Вони впевнені: про «Феномена» знають у кримінальному середовищі. Тому починають допитувати усіх своїх інформаторів. Однак ті заявляють, що це якійсь заїжджий злочинець, котрий ніяк не причетний до місцевих криміналітетів. Тому вони оголосили свій розшук грабіжника, що не поважає тутешніх «домушників».
А поки його шукали і міліціонери, і бандити, «Феномен» змінив тактику грабежу. Тепер він вирішив пограбувати пункт обміну валюти. Дочекавшись, коли співробітниця вийде на кілька хвилин купити каву, він відчинив двері, вимкнув сигналізацію, відкрив сейф та виніс усю готівку. Однак співробітниця встигла побачити чоловіка середньостатистичної зовнішності зі спортивною сумкою у руках, який тікав від пункту обміну валюти. Дівчина не змогла його наздогнати. Та добре запам’ятала його обличчя та окуляри.
Міліціонери вирішили задіяти записи із камер спостереження, зосереджених у цьому районі міста. І на одній із них дійсно побачили злочинці. Так, у їхніх руках опинився чіткий фоторобот, складений за допомогою відео та розповіді співробітниці пункту обміну валют. І цей фоторобот негайно розсилають по всіх відділеннях міліції.
Зважаючи, що «Феномен» – справжній геній електроніки, міліціянти обходять науково-дослідні інститути, центри та підприємства, із якими він може бути пов’язаний. І в одному із таких інститутів знаходять наукового співробітника на ім’я Анатолій, про якого відгукувалися як про доброго, людяного, доброзичливого та розумного, такого, що здобув близько десятка патентів за дослідження в галузі електроніки. В інституті чоловіка вважали просто генієм. Однак через те, що нікому його дослідження не були потрібні, Анатолій звільнився. Узявши домашню адресу науковця, правоохоронці негайно вирушають до цього генія.
Анатолій був вдома, без особливих проблем відчинив двері міліції, розповів, що працює простим охоронцем. У помешканні чоловіка міліціянти знайшли спортивну сумку. Тому забрали його у відділок. Однак через нестачу доказів його відпустили. Та коли вдруге завітали до його помешкання, то Анатолія вдома не було, двері квартири були відчиненими, а в кутку кімнати правоохоронці знайшли альпіністське спорядження. Тож зрозуміли, що впустили злочинця з величезною сумою грошей. Був оголошений план перехоплення. Але підозрюваного зник слід.
Однак під час обшуку помешкання Анатолія правоохоронці знаходять листи, надіслані Валентиною, жінкою, яка відбула строк у колонії за шахрайство. Тому їдуть до неї у колонію, не дуже сподіваючись на позитивний результат, адже листування свідчить про надзвичайне кохання між злочинцем та засудженою. Так і сталось: Валентина навідріз відмовилася видавати міліції свого коханого. Тому вони знову звернулися до інформаторів у кримінальному світі. З’ясувалося, що усі вкрадені гроші Анатолій мав віддати, аби Валентину відпустили. Навіть підроблені документи вже замовив. Тож один із інформаторів надав правоохоронцям адресу, куди мав з’явитися по документи закоханий злочинець. А бандити вже там приготували йому пастку: спочатку забрали б усі гроші, а потім вбили за недотримання місцевого кримінального кодексу.
Слідчі починають готуватися до операції, але отримують нову інформацію: бандити виявили сховище кримінального генія і захопили усе награбоване ним майно, гроші та речі. А Феномену дивом вдалося втекти. Тож детективи знову впустили злочинця. В той же час їм вдається перехопити лист Анатолія до коханої Валентини, в якому він повідомляє, що грошей більше немає.
Правоохоронці вирішують віддати лист засудженій та схилити її до співпраці, адже Феномену загрожує реальна небезпека. Але несподівано жінка сама починає у тюрмі вимагати зустрічі з детективами.
Поведінка Валентини під час зустрічі кардинально змінилась. Вона у різкій формі запропонувала співпрацю, бо хоче вийти з тюрми, а її недолугий наречений Анатолій «профукав» усі гроші. Одразу стало зрозуміло, що вона просто використовувала чоловіка і ніколи його не кохала. Співпраця полягала в такому: Валентина «здає» Феномена, а міліціянти забезпечують їй дострокове звільнення.
Під час розмови засуджена розповіла, що має коханця-тюремника, якого представила Анатолію як брата. Вона вигадала борг, за який бандити мали її нібито вбити. Аби врятувати кохану, Феномен і став на злочинний шлях. Усі гроші віддавав коханій жінці. А коли її засудили за шахрайство, взявся збирати кошти, аби викупити її з в’язниці.
Так, жінка передає правоохоронцям лист до злочинного генія, в якому повідомляє, що її амністували, і просить про зустріч. Її випускають з тюрми, і разом із міліціонерами вона їде на затримання Анатолія.
Чоловік прогулювався у зазначеному місці з величезним букетом квітів, адже чекав, як він думав, на кохану жінку. Коли його заарештовували, він повернувся і сказав: «Я про все здогадувався. Але радий, що хоч таким чином допоміг вийти тобі на свободу. Я розумію, що ти використовувала мене і сміялась з мене. Але я нікого не кохав так, як тебе. І вдячний долі за усі ті чудові моменти, які провів із тобою».
Анатолія засудили на 7 років. Із в’язниці він щодня писав коханій листи. Утім, на жоден із них відповіді не одержав. Коли він вийшов на свободу, то помчав до жінки, якій хотів присвятити життя. Та її вже не було серед живих. Валентина померла від раку шлунка.
Ірина Белоцька
БІЛЬШЕ ВРАЖАЮЧИХ ТА ДУШЕВНИХ ЖИТТЄВИХ ІСТОРІЙ ЧИТАЙТЕ В ГРУПІ «ЖИТТЄВІ ДРАМИ» В FACEBOOK! ЩОБ ПІДПИСАТИСЯ НА НЕЇ — НАТИСНІТЬ ТУТ!
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
