У центрі села, поміж конторою та школою, стояла хата.
Велика, цегляна, з літньою кухнею... Там господарювали Григорій та Галя. Він голова сільради. Вона – директорка школи. Про це йдеться у газеті «Твій вибір».
«Наплодять злиднів, а потім гроші позичають»
Їхня єдина дочка, Анна, жила в батьків як вареник у маслі. Не один парубок із села пробував стати її женихом. От тільки Галя з Григорієм шукали зятя з хорошої сім’ї, щоб свати були не останні люди в районі. Тож у свої 23 Анна все ще чекала на достойну пару. І те, що дочка засиділася в дівках, неабияк турбувало Галю.
А це одного ранку в суботу заходить до хати далека родичка, Марія. Бідова така жінка. В аварії втратила чоловіка. Сама ростила трьох діток. Старший із синів вирішив женитися. І, щоб справити йому скромненьке весілля, Марія прийшла до своїх3 заможних родичів позичити гроші.
Почувши прохання вдови, Галя аж руками сплеснула: «Знайшла в кого просити! В нас у самих дівка на виданні. Не сьогодні-завтра прийдуть свати, а я їм що скажу – ідіть, бо я гроші на чуже весілля позичила?» – «Та мені тільки на три місяці. А там заробимо трохи я, трохи діти – й віддамо», – далі просила Марія. «Тож сказали тобі – нема! – гаркнув у відповідь Григорій. – Наплодять тих злиднів, а потім ходять гроші позичають». – «Побійтеся Бога таке казати», – не витримала вдова. «Ну, то йди в свого Бога й проси! – заверещала Галя. – Чого до нас присунулася?»
Пішла родичка, плачучи. А Галя з Григорієм іще довго обурювалися, що якась там «калхозніца» буде їх лякати «своїм Богом».
Спокутувати гріх батьків довелося дочці
Від тієї розмови минуло п’ять років. Удова зробила весілля всім трьом своїм дітям. Бо їй із Канади прийшли гроші від родича, який іще перед війною подався за океан. А от у Галі з Григорієм дочка так і сиділа в дівках, аж поки до школи не прийшов на роботу новий учитель. Він був молодшим за Анну, гарнішим. Але директорка знайшла до вчителя підхід. Познайомила зі своєю дочкою. Натякнула, що майбутнього зятя зробить завучем. І той учитель поласився на безбідне майбутнє.
Весілля відгуляли гучно. Привітати молодих з’їхалося начальство з усього району. Радості не було меж ні в Анни, ні в її батьків. А коли через два місяці стало зрозуміло, що Анна вагітна, здавалося: більшого щастя годі й бажати!
Та не встиг у молодій сім’ї народитися первісток, як Анна… овдовіла. Її чоловік поїхав до райцентру на нараду, перебігав дорогу, і його збила вантажівка.
Похорон був страшним. Всім шкода було загиблого та його вагітну дружину. Але ще важчим здавалося горе від того, що у смерті вчителя люди звинувачували Галю з Григорієм. Бо в селі добре пам’ятали, як негарно ці багатії вчинили колись із овдовілою родичкою. От вам і кара…
Знайти щастя змогла тільки з удівцем
Після похорону чоловіка Анна таки виносила дитину. Народила здорову дівчинку, яку назвали Світланкою. Батьки просто тряслися за внучкою. Все, що забажає, – виконували. Бо гризла їх совість за те, що через них дочка овдовіла, а онука росла без тата.
Так минав рік за роком. Світланка пішла вже до школи. Там подружилася із сусідкою по парті Зоєю. Обоє дівчаток гарно вчилися, мали зразкову поведінку. А ще їх об’єднувало те, що одна росла без тата, а інша – без мами.
Коли Анна приходила до школи на батьківські збори, то поруч із нею сідав Зоїн тато, Валера. Цей чоловік був із сусіднього села. Сюди прийшов у приймаки. Про нього Анна знала не багато, бо він жив на хуторі. Чула тільки, що працює в колгоспі механіком, а його дружина померла торік від раку.
Валера й Анна якось одразу знайшли спільну мову. Спершу балакали про дітей, обговорювали господарські питання. Анна зауважила, що Валера, хоч і простий роботяга, але розумний. Чоловік же звернув увагу, що Анна, хоч із заможної сім’ї, але не така пихата, як її батьки. Тож молоді люди стали дружити. Потім – таємно від усіх зустрічатися.
Але ж хіба у селі що приховаєш? Тому, коли Григорій із Галею почули, що їхня дочка бігає на побачення до вдівця, то сказали: «Якщо кликатиме заміж – ти хвостом не крути. Валера – чоловік толковий. А що з дитиною – не біда. Потім, дивись, іще й третє народите».
Так воно й вийшло…
Біда спіткала й онуку
Не зогледілися Галя з Григорієм, як і життя пролетіло. Сивина не лякала подружжя. Бо було кому подати їм води на старості літ: дочка, зять, двоє внучок, уже студенток, онук-школяр.
Але біда знову прийшла, звідки не чекали…
Онучка Світлана, яка вчилася на п’ятому курсі, завагітніла. Кавалер Сашко виявився порядним хлопцем. Приїхав у село познайомитися зі Світланиними батьками. Попросив у них благословення на одруження. Вже тоді, на заручинах, вирішили зразу розписатися, аби в селі менше пліткували. А вінчання й весілля домовилися зробити зразу після посту. Але якраз на Страсний тиждень Сашко потрапив у ДТП. Непритомним його доправили до шпиталю. Проте ніяких прогнозів3 лікарі не давали.
І знову селом понеслося, що то кара Божа старим компартійцям, Галі та Григорію.
На той час подружжя вже не було атеїстами. На великі свята обоє ходили до церкви. І коли Галя дізналася, що Сашко може померти, то пішла до родички-вдови і впала перед нею на коліна: «Прости нам, Маріє!.. Прости, грішним… Молоді були, дурні. Не відали, що робимо…» – «Хай Бог прощає, – відповіла вдова. – А я давно вже не тримаю на вас зла». Підняла Марія родичку і порадила вимолювати в Бога прощення за те, що зневажила колись Його ім’я.
Рятунок прийшов, коли розкаялася
Люди казали, що після тієї розмови Галя з Григорієм три доби молилися у храмі перед святими образами. До місцевого монастиря передали записку на сорокауст. Обдзвонили своїх знайомих, аби й ті у своїх церквах замовили службу за здоров’я Олександра. І що більше людей молилося за одужання Саші, то все швидше сили поверталися до нього.
«Це якесь диво, – зізнавалися лікарі, коли виписували пацієнта. – З такими травмами3 вижити – просто не реально!» Проте Саша став із Божою поміччю на ноги. На свято Вознесіння Господнього Світлана з Олександром повінчалися. Ще через пів року священник провів таїнство Хрещення їхній новонародженій доньці. І коли вже старенькі Галя з Григорієм дивилися на свою правнучку, то плакали і подумки благали Бога, аби хоч ця дитинка вже не спокутувала їхнього гріха…
Оксана Бубенщикова
Іще більше неймовірних історій про силу віри, а також сильних молитов і порад священника ви знайдете в газеті «ДУХОВНІСТЬ. Як жити довго у здоров’ї та щасті». Видання можна придбати в місцях продажу преси або на пошті передплатити за індексом 86 802. Ціна – 10 грн на міс.
Молитви покаяння
…до Господа
Боже мій! Із усього серця шкодую за всі мої гріхи і твердо постановляю вже більше не грішити, бо ними, Боже, я зневажив Твою безконечну велич і батьківську любов, завдав смерть Твоєму Синові Ісусові та через них утратив Небо, а заслужив на пекло. Боже, прости гріхи мої мислимі і немислимі та будь милостивим до мене. Амінь.
…Пресвятої Богородиці
О, Пречиста Матір, Богородице Маріє! Милість Сина Свого й Бога нашого вилий на спраглу душу мою і своїми молитвами настанови мене на добрі справи, хай життя своє я чесно проживу і через Тебе Неба осягну, Богородице Діво, Єдина Чиста і Благословенна! Амінь.
…ангелаохоронця
Ангеле Христовий, охоронцю мій святий, покровителю душі й тіла мого! Все мені прости, чим я згрішив(ла) сьогодні, і від усякої спокуси визволи мене, щоб я ніяким гріхом не прогнівив(ла) Бога мого, але молися за мене, грішного(у) і недостойного(у) слугу Твого(ю), щоб стати мені достойним(ою) Благості й Милості Всесвятої Трійці, і Матері Господа мого Ісуса Христа, і всіх святих. Амінь.
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
