Український генетик Олександр Коляда входить до ТОП-100 учених світу, які досліджують процеси старіння. Тож кому, як не йому, знати секрети вічної молодості?
Про це йдеться на шпальтах газети "Твій вибір".
– Шляхом експериментів ми, геронтологи, справді досліджуємо, чому виникає старіння та підбираємо різні шляхи зупинки чи хоч б пригальмовування цього процесу, – каже науковець. – За 120 років, скільки розвивається геронтологія, учені навчилися «підсаджувати» мишам гени, які вдвічі продовжують життя гризунів. Навчилися покращувати якість життя мухи (щоб вона правильно харчувалася, краще спала і таким чином довше жила, залишаючись при цьому більш здоровою). І всі ці результати ми потім застосовуємо для блага людей.
Найбільший вік – у священників, диригентів і учених
Геронтологи, приміром, уже з’ясували, що старіння предметів і живих організмів абсолютно різні. Тобто організм не просто зношується, а на певному етапі своєї життєдіяльності сам запускає механізми старіння і витрачає енергію, аби цей процес активізувати. Тож звісно, що всім нам кортить дізнатися, коли ж організм умикає цю кнопку «СТАРТ» і чи можна це ввімкнення відкласти на пізніше.
– Існує три гіпотези щодо миті запуску цієї кнопки. Перша свідчить, що процес старіння розпочинається відразу після зачаття. Друга – що відразу з народження людини. І обидві вони до певної міри правильні. Адже саме в наших генах закладаються етапи, під час яких у людини з’являється перший зуб, вона починає ходити, розмовляти і згодом старіти, – продовжує науковець. – А третя гіпотеза каже, що перші і майже невидимі ознаки старіння з’являються в організмі з 25 – 30 років.
Сучасні геронтологи можуть дослідити, на скільки відсотків протягом, наприклад, року «зносився» ваш організм. Адже старіння вимірюється не лише кількістю нових зморщок чи сивих волосин, а функціонуванням усіх систем та органів.
– Щороку на міжнародних конференціях геронтологів ми ділимося останніми своїми успіхами, – додає Олександр Коляда. – Хтось із учених розповідає, що після прийому таких-то вітамінів його «піддослідні» покращили певні показники в плані тривалості життя. Так само завдяки спільній роботі ми дослідили, що серед представників усіх професій найдовше живуть священники, диригенти й учені. Визначили, що, приміром, волейболісти живуть менше за футболістів.
Гени жінок розраховані на довше життя
А ще є на планеті так звані блакитні зони, люди в яких живуть значно довше і старішають значно пізніше.
– Я бував у таких зонах. Вони розташовані у штаті Каліфорнія (США), у Коста-Риці (країна в Центральній Америці), на Сардинії (острів Італії), в Японії, у Греції. Зустрічався з тамтешніми довгожителями. Збирав їхні ДНК, аби зрозуміти, що в їхніх генах спільного і що вони мають таке, чого немає у ДНК «звичайних» людей. Наразі ми досліджуємо ці дані, аби з’ясувати: причина великої кількості довгожителів пов’язана з особливостями клімату і природи «блакитних зон» чи все-таки генів людей або якихось особливих бактерій, які містяться в організмі цих довгожителів.
Проте вже зараз геронтологи можуть стверджувати: на десять довгожителів планети Земля припадає лише один чоловік. І пов’язано це не лише з харчуванням, способом життя (вживання тютюну, алкоголю, наркотиків) чи більш відповідальним ставленням жінок до свого здоров’я. Просто так уже закладено природою, що всі самки живуть довше.
– У людей 23 пари хромосом. І жінок 23-тя хромосома повноцінна – Х-хромосома + Х-хромосома. Натомість у чоловіка це сукупність Х та Y-хромосоми. Тому чоловіки менш генетично-стабільні, – зауважує Олександр Коляда. – Хоча й серед чоловіків трапляються феномени. Приміром, я познайомився з 95-річним чоловіком, який дотепер чудово володіє трьома мовами, працює викладачем, керує бізнесом, кермує автомобілями.
Що ж до генетики українців, то наші ДНК не мають якихось особливостей порівняно з генами представників інших етносів.
– У всіх нас на тривалість життя найбільше впливають гени, які відповідають за ліпідний обмін (тобто сприйняття нашим організмом тих жирів, які ми споживаємо); гени, які відповідають за імунітет і здатність організму боротися з інфекціями; гени, які захищають нас від раку; гени, що протидіють розвитку хвороби Альцгеймера. Це, власне, і є чотири ключові групи генів.
До речі, сучасна генетика навчилася досліджувати наші ДНК і визначати, чи є в людини гени, які в майбутньому спровокують розвиток раку чи, приміром, хвороби Альцгеймера. Коштують такі аналізи від кількох десятків доларів до кількох десятків тисяч доларів. Тобто частина з них уже доступна середньостатистичному українцеві. Інше питання – що ми будемо робити з результатами цього аналізу. Бо, наприклад, кінозірка Анджоліна Джолі, чия мама померла від раку грудей, теж виявила в себе ген, який у майбутньому спровокував би розвиток раку грудей або раку яєчників. Щоб запобігти розвитку обох хвороб, Джолі видалила собі яєчники та ампутувала груди, вставивши замість них імпланти.
Скоро люди помиратимуть у 150 років?!
На запитання, чому при одному й тому ж складі генів люди в добу Середньовіччя вважалися «глибокими стариками» в 40 років уже, а сьогодні нормально почуваються в 60-т, Олександр Коляда каже:
– Так, до 17 століття люди жили в середньому 30 років. Потім стали додавати рік, два, три. Але завдяки появі у ХХ столітті антибіотиків, масової вакцинації та хорошого розвитку хірургії тривалість життя за останні сто років зросла вдвічі. Цей процес не зупиняється. За кожне десятиліття ми додаємо по кілька років до середньої тривалості життя.
Ось чому вчені припускають, що вже у ХХІ столітті люди будуть доживати до 150 років. А відтак нам треба поступово змінювати плани на життя: визначати, коли здобувати освіту, коли створювати сім’ю і народжувати дітей, зважаючи на те, що нам на всі ці завдання відведено буде аж півтора століття.
– Але тут природа поставить перед людиною нові виклики: захворювання Паркінсона (проявляється сповільненими рухами, депресивним станом, проблемами зі сном і пам’яттю) та Альцгеймера (дезорієнтація в часі і просторі, втрата пам’яті і зв’язного мовлення), – зауважує Олександр Коляда. – Колись таких недуг не було, бо люди аби доживали до 50 – 60 років. Натомість тепер учені мають думати, як укотре перехитрити організм і не дозволити запустити в ньому появу старечих хвороб.
А в наступному номері газети ви дізнаєтеся, чи можуть нас омолодити антивікові креми, чому після 60-ти корисно бути повненьким і які всім доступні засоби допоможуть жити довше та бути здоровішими.
Оксана Бубенщикова
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
