Життя

За вкрадені бабусею гроші довелося розплачуватися єдиній онуці

За вкрадені бабусею гроші довелося розплачуватися єдиній онуці

Здавалося, що всілякі нещастя просто-таки ходили за Іриною по п’ятах. І коли в дитинстві рідні списували усе на дитячу неуважність, то в юності, коли дівчина навчалася у медичному училищі, стало очевидним, що проблема таки існує. Особливо після того, як її тричі за рік обікрали.

Про це йдеться у газеті "Твій вибір".

– Я так мріяла про море, – плачучи, розповідала вона подрузі. – Відкладала половину стипендії і половину заробітку. Заощадила гроші, які мені подарували на день народження. І ось – гроші потрапили в руки якогось негідника. Ну чому все так, Ларисо?

– Сама не знаю, – відповіла подруга. – Але то точно ненормально – тричі за навчальний рік пограбували саме тебе. Це точно якийсь капець!

Коли ж дівчина вийшла заміж, нещастя посипалися на неї наче з рогу достатку. У перший же день після весілля виявилось, що гроші, які їм подарували гості, вона загубила.

– Як же так? – кричала її мама. – Там же була така велика сума. Іро, як ти могла?

– Мамо, я сама не знаю, як воно так вийшло, – виправдовувалась Ірина. – Я порахувала їх і поклала в сумочку.

– Кохана, заспокойся, – просив чоловік. – Можливо, десь поклала, і за хвилину-другу знайдемо.

– Ой, зятю-сину, – зітхнула теща. – Ти навіть не уявляєш, що Іру проблеми із грішми дуже люблять.

Як показав час, теща була права – сумочку з грішми так і не знайшли. А далі було чимало інших випадків, коли Ірину то обкрадали, то недоплачували, то не оплачували виконану нею роботу. Мишко, чоловік її, лише зітхав черговий раз і все допитувався, чому ж вона така невезуча. А коли одного разу, як вони купували житло, він попросив її винести йому із квартири гроші, то сам сидів в авто біля будинку. І треба ж було такому статися: ледве вона вийшла з під’їзду, як невідомо звідки взявся скутер, на якому сиділо двоє чоловіків. А далі все було наче в кінофільмі – один вихопив з її рук пакунок, а інший натиснув на газ.

– От дурень! – картав себе Мишко мало не плачучи. – Знав же, що тобі в руки більше п’ятдесяти гривень не можна давати!

Звісно, поліція обіцяла розшукати крадіїв, однак подружжя в це мало вірило. Тож у квартирі було сумно до сліз. Мишко не хотів ні їсти, ні дивитися улюблений футбол. Ірина, розуміючи, що великі гроші, частину з яких узяли в банку, втрачені через неї, впала в депресію. А коли через тиждень її вкотре обрахували в магазині, чоловік вирішив, що настав час діяти.

– Їдемо до якоїсь бабки, – вмовляв її. – Це ж просто аномалія якась. Ну не може ж так бути, щоб в однієї людини були такі проблеми із грішми.

Не вагаючись ні на мить Іра погодилась. Вона й сама втомилась від своїх фінансових нещасть. Тож, послухавши поради подруги, поїхали до старої ворожки, яка жила на околиці міста.

– Йо, дитино, ти несеш на собі прокляття дуже багатьох людей, – ледве вони увійшли в стареньку хатинку, мовила її господиня – така ж стара бабуся. – А в усьому винна мати твоєї матері. То через неї ти страждаєш.

– Що? – Ірина ніяк не могла повірити в почуте. – А до чого тут моя бабуся? Вже майже двадцять років як її немає в живих.

– Коли вона була жива, то обманула дуже багатьох людей, – продовжувала старенька. – Тож їх прокльони впали на тебе. У тебе ж є проблеми із грішми?

– Ще й які! – втрутився в розмову Мишко. – Її постійно обкрадають, обраховують. Одним словом, їй грошей у руки краще не давати.

– Самі бачите, – підсумувала ворожка.

– І що робити? – Ірина була вражена почутим.

– Просити вибачення в тих, кого образила твоя баба. І в живих, і в мертвих.

– Як це – просити вибачення у мертвих?

– Коли людина померла, то йди на кладовище і проси вибачення.

Молода жінка спершу зраділа. Думала ж, що все не так і складно. Приїде на вихідні в село, де жила її бабуся, піде і попросить вибачення. Звісно, буде дуже соромно, але це вона якось перетерпить.

–- Мамо, чому ти мені не сказала? – допитувалась вона вдома в матері. – І чому бабуся так чинила?

– Ой, дитино, ми ж через це і з села виїхали, – відповіла мати. – Твоя бабуся працювала в райцентрі у банку. Керувала відділенням. І вирішила, що коли в пенсіонерів забирати по декілька гривень, то ніхто нічого не помітить. Відтак почала красти. І все б нічого, бо ж люди старі, сільські, але одного дня до нашого будинку приїхали якісь люди. Виявилось, що в Петренків, вони аж під лісом жили, донька пішла в Пенсійний фонд і з’ясувала, що батьки мають отримувати на десять гривень більшу пенсію. Донька та жила в обласному центрі, тож пішла в банк і влаштувала там скандал. Опісля пішла в редакцію газети, а тоді до правоохоронців. Ой, який тоді був скандал! Скільки сорому було! Мій батько, а твій дідусь вирішив переїхати подалі від того сорому. Так ми опинилися в сусідній області.

Наступного дня Ірина була в селі. Спершу ходила від будинку до будинку, просячи в господарів простити її бабусю. А тоді пішла на кладовище за селом. Не знала, кого саме обкрадала її бабуся, тож ходила від могилки до могилки і просила вибачити її.

А через тиждень подзвонили правоохоронці, які повідомили, що знайшли тих, хто пограбував її. Ще через місяць подружжя святкувало новосілля. А наступного дня Іра знайшла товстезний конверт із валютою. Думала, що зголоситься власник, однак цього не сталося.

  • Це тобі подарунок долі, – жартував чоловік. – Своєрідна компенсація за минуле.

Ксенія Фірковська

 

 

 

Друзі! Підписуйтесь на наш канал в Telegram та сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.

Все про: Життя, крадіжка
В тему