Зі здоров’ям у Сергія великі проблеми. Але чоловік не здається.
Історія 42-річного переселенця з Луганська Сергія Бахтіна вразила українців. Чоловік – єдиний в Україні батько-одинак у статусі переселенця, та ще й з діагнозом «розсіяний склероз». На початку 2000-х усе здавалося безхмарним: дружина, двоє синів-погодок, свій бізнес, чотирикімнатна квартира в центрі Луганська, машина. Спершу розсипалося сімейне життя – дружина запила. У якийсь момент вона зателефонувала Сергію зі словами: «Я виставила дітей на вулицю. Хочеш – забирай їх. А ні – так замерзнуть до ранку». Це був перший дзвіночок. Потім вона протверезіла, забрала синів назад, але спосіб життя не поміняла. Зрештою батько забрав хлопчаків остаточно і безповоротно.
Так чоловік став батьком-одинаком – втягнувся швидко і легко. Але доля піднесла чергове випробування – почався військовий конфлікт. Чотирикімнатну квартиру в центрі, дорогий позашляховик, трактор – усе довелося залишити. Як тільки стали бомбити, Сергій поїхав фактично в нікуди. Забрав із собою і літню маму-інваліда. Посміхаючись, каже, що це ще одна його дитина – людина довірлива, інтелігентна. А кинути її – це злочин. Третє нещастя, яке звалилося на голову чоловікові, – страшний діагноз «розсіяний склероз». Але і він не зломив батька-переселенця. Волонтери допомогли винайняти житло в Фастові, діти пішли там у школу. Рятували Сергія підробітки. Коли гроші закінчувалися, він їхав до Києва, брав в оренду машину і таксував.
Зараз найжахливіше те, що здоров’я почало погіршуватися.
– Я відчуваю, що хвороба ускладнюється, – зітхає Сергій. – Погано відчуваю кисті рук – нервові імпульси перестали надходити. Біль з’явився у цілій лівій руці, як ніби струмом б’є. Хитати стало більше, втомлююся сильно. У магазин ще нормально доходжу, а назад, як старий дідусь, сідаю на лавочку перепочити.
Сім’я живе на пенсію по інвалідності й переселенські виплати. Підробляти в таксі чоловік уже перестав. Зізнається, боїться ризикувати життям пасажирів через свою хворобу. Ось хто тішить батька, так це 13-річний Даня і 14-річний Микита. Хлопчики і бабусі допоможуть, і їсти приготують. Старший збирається в новому році вступати до технікуму, щоб швидше стати на ноги і перекласти на себе частину батьківських обов’язків.
– А молодшого президентом школи вибрали, – похвалився Сергій. – Вони хлопчики тямущі, читати люблять.
Зараз батько-одинак мріє про власний невеликий будинок і щоб старший син вступив у хороший технікум.
БІЛЬШЕ ВРАЖАЮЧИХ ТА ДУШЕВНИХ ЖИТТЄВИХ ІСТОРІЙ ЧИТАЙТЕ В ГРУПІ «ЖИТТЄВІ ДРАМИ» В FACEBOOK! ЩОБ ПІДПИСАТИСЯ НА НЕЇ — НАТИСНІТЬ ТУТ!
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
