Люди

Я міг загинути декілька разів - луцький «кіборг»

Я міг загинути декілька разів - луцький «кіборг»

«Кіборг» із Луцька Вадим Ваврищук (позивний «Грін») три тижні захищав донецький аеропорт. Його розповідь звичайним людям важко навіть сприйняти за реальність. А проте це була його реальність: постійні обстріли, ворог, який сунув звідусіль, смерть і поранення побратимів, боротьба, у якій на кону – власне життя. Повністю осягнути і зрозуміти те, що він пережив, ми не можемо, але його свідчення про війну залишають глибокий слід у душі кожного…

Вадим – професійний військовий, ще у 18 років за власним бажанням вступив до військового училища. Тому питання про те, чи йти добровольцем на схід, для нього не стояло, адже захист Вітчизни вважає своєю роботою. Він залишив налагоджене життя в достатку, дружину і однорічного синочка та відправився на схід. Через деякий час опинився в донецькому аеропорту.

Життя під кулями ворога

Я десантник, а тому постійно був на передовій, де ж нам іще бути? До того, як стати на захист донецького аеропорту, уже брав участь у жорстких бойових діях у селищі Піски. В аеропорту (командував обороною диспетчерської вежі) провів три тижні. До чого потрібно було звикнути відразу, то це до морозу і постійного вітру. У нас повідмерзали пальці, але люди такі істоти, що звикають до усього. Їли ми раз на день, коли вже сил не було ні на що, засинали. А бувало, що й по кілька діб проводили без сну.

Чому я туди пішов?

Бо нікому не дозволю, щоб мені в моєму домі вказували, як мені жити і що робити. Щоб синам було добре в майбутньому, щоб вони жили на вільній землі вільними людьми.

Про війну

На війні усе набагато простіше, там немає напівтонів – усе або чорне, або біле. Там видно: хто є хто, усі твої сильні і слабкі сторони. Ти не можеш прикидатися. Там дійсно стаєш самим собою.

Ми прагнули туди

Більшість із нас прагнула туди. Ми хотіли воювати, на 85 % батальйон складався із західняків. За хлопців, із якими ми пліч-о-пліч воювали, я готовий на все. Це щось зовсім особливе… словами не передати…

У тих умовах ми змушені були стати «кіборгами»

На війні закон дуже простий: або ти, або тебе. Там працюєш тільки на інстинктах. Нас постійно атакували із трьох-чотирьох сторін. Ми звичайні люди, але в тих обставинах ми змушені були стати «кіборгами». Першими нас так почали називати наші вороги.

Хто повинен воювати

Вважаю, що не варто брати на війну не готових морально людей. Краще 10 свідомих бійців, ніж 100 непідготовлених. Ті, кого змусили силою, були тягарем для нас.

Коли падала вежа…

Коли в аеропорту зруйнували вежу, і вона падала… це було так, ніби із багатоповерхівки падають декілька верхніх поверхів. Ми просто стояли, молилися і чекали, чи не обвалиться на нас стеля, адже тікати не було куди…

БІЛЬШЕ ІНТЕРВ'Ю З ВІДОМИМИ ТА ЦІКАВИМИ ЛЮДЬМИ ЧИТАЙТЕ В ГРУПІ «ЖИТТЄВІ ДРАМИ» В FACEBOOK! ЩОБ ПІДПИСАТИСЯ НА НЕЇ — НАТИСНІТЬ ТУТ!

Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.

Все про: Найцікавіше, Інтерв'ю
В тему

Останні матеріали