Самовіддано працювати для людей у галузі медицини протягом всього свого життя звик заступник начальника обласного управління охорони здоров’я Волинської обласної державної адміністрації Іван Петрович Грицюк. Він ніколи не цурався виснажливої праці на благо громади, тому завжди впевнено і чесно виконує роботу, бо знає, що вона для людей.
– У моїй родині немає лікарів – я перший. Ніколи не мріяв стати лікарем, як це було у моїх колег по роботі. Проте я виріс у сім’ї простих колгоспників, які привчили мене самовіддано трудитися, тому і в школі я вчився на відмінно, хоча у мене був поганий почерк. Хоча тоді ще не знав, що стану лікарем .
А як обрали медицину
для подальшої роботи?
– Визначився в останній момент, коли настав час вибирати навчальний заклад. До речі, ніхто не впливав на мій вибір, я усе вирішував самостійно. Вступати в медичний інститут поїхав у Чернівці, тому що там профільним предметом для медалістів була хімія. Студентом став, склавши єдиний іспит.
Як потрапили на Волинь?
– Після навчання приїхав з дружиною у Луцьк (ми з нею разом навчалися в одній групі). У неї було направлення на роботу в Луцьке медичне училище. Я проходив інтернатуру в обласній клінічній лікарні, і мене залишили там працювати.
Розкажіть про свою
лікарську практику.
– Її я розпочинав завідувачем підліткового кабінету обласної лікарні в Луцьку. У 28-річному віці мене обрали головою обкому профспілки працівників охорони здоров’я Волинської області. Доводилося 5 років поєднувати профспілкову роботу й одночасно працювати лікарем. У радянські часи також був інструктором обкому партії з питань медицини та охорони здоров’я. 12 років відпрацював заступником головного лікаря Волинської обласної клінічної лікарні. Із 2001 року – заступник начальника обласного управління охорони здоров’я з питань лікувальної роботи.
Який девіз вашого життя?
– Він більше схожий на тост. Та оскільки я противник будь-якого алкоголю, то використовую девіз: «Потрібно життя прожити так, щоб потім не було соромно комусь приснитися».
Ваші захоплення у вільний від роботи час? Серед керівників багато азартних мисливців. Ви теж?
– Я не мисливець, більше полюбляю «тихе полювання» – збирати гриби і рибалити на річці чи на ставку.
Що для вас є справжнім успіхом?
– Над цим ніколи не задумувався. Себе вважаю успішною людиною. Успіх – це коли задумане тобою виконується.
У вас дружина – також лікар.
А чим відрізняються лікарські сім’ї від інших?
– Лікарські сім’ї дійсно є особливими: в них існує спорідненість душ і думок.
Ми одружилися досить молодими, ще студентами, у 20-річному віці. Але досі дружині дарую квіти не до якоїсь дати чи свята, а просто так.
Як знімаєте напругу
в стресовій ситуації?
– Не бачу іншого способу, як перемкнутися із однієї теми в роботі на іншу. Мені це допомагає зняти стрес.
Ваша улюблена страва?
Страва називається бігус. Із буковинської та молдавської кухні. Це реберця, які підсмажують з особливою приправою на пательні з капустою, морковю та цибулею.
Що найбільше цінуєте у людях, а що – суперечить вашим людським цінностям?
– Найбільше мене обурюють нічим не підкріплені слова, які полюбляють виголошувати деякі політики, коли говорять про охорону здоров’я: поліпшити, покращити, підвищити. Або коли обіцяють за рік чи другий запровадити страхову медицину та кардинально реформувати всю медичну галузь.
БІЛЬШЕ ІНТЕРВ'Ю З ВІДОМИМИ ТА ЦІКАВИМИ ЛЮДЬМИ ЧИТАЙТЕ В ГРУПІ «ЖИТТЄВІ ДРАМИ» В FACEBOOK! ЩОБ ПІДПИСАТИСЯ НА НЕЇ — НАТИСНІТЬ ТУТ!
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
