16 Жовтня 2019
Новини

Спогади друзів та колег про Олексія Веремійчика (част. 1)

Спогади друзів та колег про Олексія Веремійчика (част. 1)
Олексій Веремійчик

Завершилися пошуки директора департаменту сім’ї, молоді та спорту Луцької міської ради Олексія Веремійчика, який 12 жовтня зник під час риболовлі на озері Люб'язь в Любешівському районі. Того дня був сильний вітер, через що човен перекинувся, трьох людей врятували, а Олексія шукали  майже п'ять днів.

16 жовтня група розшуку виявила його тіло неподалік того місця, де перевернувся човен з рибалками.

Редакція t1.ua висловлює співчуття родині та друзям Олексія.

Аби вшанувати пам'ять цієї світлої та доброї людини ми зібрали спогади його колег та товаришів:

Маркетологиня Анна Рудень

Зустрічалася і спілкувалась з Олексієм незмінно на Lutsk Food Fest. Завжди усміхнений, добрий погляд. Дивувалася його ентузіазму та вмінню організувати такі масштабні події.

Короткий спогад: сонячний день, фудфест, зона релаксу, Олексій з дружиною Анею, розмова легка, жартуємо. Дуже прості та приємні люди. По роботі з Олексієм не пересікалися, але чула багато про його відданість та рішучість. І говорили колеги, якщо береться Веремійчик - це справа буде реалізована на 100%. Велика людина. Тяжка втрата. Неможливо повірити. Співчуваю Ані і донечці.

Виконавча директорка «Passage Interdit» Юлія Євпак

Ми з ним знайомі, мабуть, років вісім. Олексій - унікальна людина: завжди на позитиві, завжди готовий допомагати, безкінечна кількість крутих ідей, завжди міг розрадити якимсь жартом.

Чомусь згадала випадок, коли не могла знайти волонтерів для допомоги погрузити-вигрузити щось важке на "Бандерштат" пару років тому. Написала пост в ФБ про це. Всі радили служби якихось доставок тощо, а він просто взяв та приїхав допомагати до нас в офіс з посмішкою і словами "ти не знала кого набрати?!".

Так важко зрозуміти, що ані набрати, ані написати йому вже не зможу...

Громадський діяч Захар Ткачук

Як тільки молодіжним середовищам вдалося змінити начальника відділу молоді у місті Луцьку стало питання: хто може бути на його місці. І от у нашій невеликій компанії ми подумали, що будемо підтримувати Олексія. Знали його як виваженого, системного спеціаліста, з подібними нашим цінностями і переконаннями. Ми жодного разу не помилилися і не пошкодували.

Він тоді ще не думав, що його життя буде повязане із спортом, сім'єю і молоддю - та усі ці складові стали на вищий рівень за час його роботи.  Велика втрата.

Керівниця «ГаРмИдЕр ангар-stage» Ольга Валянік

Позитивний і добрий чоловік. Завжди відгукнувався на прохання про допомогу, йшов на зустріч, приймав усі ідеї і радо допомагав в реалізації їх.

Пам‘ятаю, як прийшла до нього з проханням поставити на фудфесті палатку із їжею, яку готуватимуть учасники бойових дій. До фестивалю залишалося 2 дні і я думала, що Олексій відмовить. Але він сказав «робимо». Рішуче так і впевнено, довго не думаючи, хоча місця на фестивалі не лишилося.

Мені важко виділити зараз щось інше, бо було безліч моментів, спогадів, жартів і роботи. Але чомусь ось те «робимо» запам‘яталося на все життя. Я буду пам‘ятати його таким упевненим і щирим.

Дякую за все, Олексію

Громадська діячка Софія Ройко

Співпрацювали з Олексієм від часу, коли він був начальником відділу сім`ї і молоді, а я головою Молодіжної ради. Він був один з куратором молоді. Був.. дивно писати, тому що досі не віриться і не хочеться вірити в таке горе. В нас з ним було чимало дискусій і обговорень щодо робочих планів, але все це завжди проходило на позитиві... Завжди був готовий допомогти і направити, проконсультувати...

Він був щирою і світлою людиною! Дуже сумно..

Громадська діячка Оксана Киричук

Ми разом запускали «двигун студентських рухів». Вперше з Олексієм познайомились під час Студреспубліки 2008 року. Ми тоді разом з Ігорем Гузем, Павлом Данильчуком, Валерієм Пельцом та іними зібрали в міському парку більше сотні студентів. І таких масштабних заходів були десятки.

Це був час, коли все весело, легко, просто і дуже-дуже щиро. Усі ці риси були в Олексієві і не покидали його незважаючи на обставини, час, різних людей. Мені здається, Льоша був не просто друг. Це категорія «своїх людей». І він таким буде завжди.

Ведуча Вікторія Жуковська

Ми познайомилися 8 грудня 2013 року дорогою з Луцька на Майдан під час Революції. Багато спілкувалися, розмірковували, часто обговорювали ті події. Інакше як про освічену, щиру, завжди усміхнену і надзвичайно добру людину не можу про нього сказати.

Я обожнювала його розповіді про доньку Алісу. Пам’ятаю, як на благодійному ярмарку вони купили усі дитячі книги для неї. А ще щороку на мій день народження він телефонував і вітав. Зазвичай, всі пишуть. Олексій дзвонив завжди. Ми домовлялися минулого Бандерштату зустрітися і випити кави. Не встигли.

Мені важко сказати «Він був». Він є. Бо людина жива, поки про неї пам’ятають. Пам’ятайте Олексія!

*************************

Також багато людей діляться спогадами про Олексія в Facebook:

ЧИТАТИ ДРУГУ ЧАСТИНУ СПОГАДІВ ПРО ОЛЕКСІЯ ВЕРЕМІЙЧИКА

 

 

 

 

Читайте також
Все про: луцьк, спогади
В тему