«Кидай цю сіру рутину! – тисячу разів казали Саші подруги. – Каструлі, прибирання – нащо, коли грошей кури не клюють?»
Але Саша так звикла до їхнього з Максимом будиночка, до кухні, де щодня готувала смаколики. А Максим цінував «своє мишеня» та її пироги, дякував за дбайливо підбиту подушечку, - йдеться у газеті «Твій вибір».
Ось і сьогодні, ледь прокинувшись, він бачив, як дружина прасує сорочку, а з кухні пахне яєчнею. «На обід не приїду. Давай цьом!» – сказав Максим, чмокнув Сашу в лоб і вислизнув. «Бувай… – зітхнула вона. – …Знову будеш обідати з тою зміюкою».
Про коханку-секретарку Саша знала давно. Спочатку ледве терпіла, плакала, коли ніхто не бачив. Навіть хотіла подавати на розлучення. Але щоразу, дивлячись у наївні очі Максима, відчуваючи його ніжність, жінка зупинялася. «А що далі? Для кого жити?» – ці думки терзали. Але Саша справді не знала, що робити. Тим паче, що навіть дитини за 20 років шлюбу не змогла народити…
«Ми ще побачимо, хто святоша»
А от молода суперниця зовcім не переймалася відсутністю взаємного кохання. Єдине, що хвилювало Лілю, – одруження з Максимом, хоча він про таке і близько не думав. «Хай моя дружина не така молода, як ти, і дітей у нас нема, але мені з нею спокійно. А це, Лілечко, ой як важливо!» – не раз казав Максим. Та Ліля не відступала: «Невже все життя скнітимеш зі своєю клушею?» – «Чому скнітиму? – не відступав від свого Максим. – Моя Саша спокійна, слухняна, хазяйновита. На все інше можна заплющити очі». – «Навіть на зраду?» – «Ну, рогоносцем я себе не дозволю зробити. Але піти наліво можеш скоріше ти, а не Саша», – хмикнув Максим.
Слова шефа зачепили секретарку, і вона подумки промовила: «Нічого. Ми ще побачимо, хто з нас святоша». І… взялася за підступний план.
Випадкова зустріч?
Того ранку Саша, як завжди, провела чоловіка на роботу, прибрала, приготувала обід і вирушила за покупками. Зайшла в зоомагазин купити хом`ячків, бо вони, як прочитала, заспокоюють нерви. Із дитячим захопленням стала розглядати тваринок. Аж тут якийсь чоловік послизнувся, ненароком штовхнув Сашу, і обоє опинилися на підлозі. «Ой! Вибачте! З вами все нормально?» – заметушився незнайомець. «Здається, жива», – застогнала Саша. Права нога боліла. «Я поможу! Я завезу до лікаря», – кинувся помагати Артем (так звали джентльмена).
Дорогою до травмпункту вони познайомилися, знайшли багато спільних інтересів. А після візиту до лікаря Артем не просто відвіз Сашу до її дому, а й узяв номер телефону.
Від лікаря до коханця
Із часом стосунки двох «любителів хом’ячків» стали більше, ніж дружніми. Артем і Саша ходили на каву, щодня годинами спілкувалися. Артем плакався, що після розлучення втомився бути «вовком-самітником» і мріє про таку дружину, як Саша. І від його слів жінка просто голову втратила.
«Де це ти постійно вештаєшся? – якось запитав Максим. – Пропадаєш вечорами, не піднімаєш слухавки». Саша щось белькотіла про мігрень, утому. Тож коли чоловік у відповідь запропонував поїхати в санаторій, радо погодилася. Максим, звісно, не поїхав: багато роботи. Зате… поїхав коханець. І 24 дні «лікування» були, як медовий місяць.
Дорогою додому Саша остаточно вирішила розлучатися. І, щойно побачила чоловіка, розказала йому правду. Максим був ошелешений: «Як?! Чому?!» Коли дізнався про суперника, від люті не знаходив собі місця: «Ти проміняла мене на якогось шмаркача?!» Але у відповідь Саша кинулася в атаку: «А ти?! Чим кращий?! Спав зі своєю зміюкою і думав, я нічого не взнаю?!»
Усю ніч вони сварилися. Вранці Саша зібрала речі і поїхала до коханця. «Не буду йому дзвонити: хай це буде сюрпризом», – вирішила дорогою.
Ось і знайомий будинок, третій поверх. Двері Артемової квартири чомусь відхилені?.. Саша безшумно зайшла. Із кімнати долинули два голоси. «Один – Артемів, – зрозуміла Саша. – А чий другий – жіночий?» Крізь щілину побачила коханця. Навпроти – незнайомку, яка перелічувала купюри. «Десять тисяч. Як домовлялися. А після розлучення отримаєш решту двадцять», – діловито промовила.
І цієї миті Саша згадала: це ж голос Максимової заступниці! Лілі! Нічого не тямлячи, Саша вибігла на вулицю, піймала таксі. Вже в машині зрозуміла: секретарка все продумала, щоб женити Максима на собі і забрати всі гроші!..
На межі прірви
Другий місяць Саша не жила – існувала. Навіть хотіла накласти на себе руки. Але пошкодувала маму – єдину свою близьку людину, з якою зараз і жила.
«Давай прогуляємося», – запропонувала мама теплого літнього вечора. Іншим разом Саша відмовила б, але мама пила заспокійливе. Тож дочка неохоче вийшла вперше за п’ять тижнів. Вітерець куйовдив волосся, п`янила ароматом липа. «Яка краса!..» – вдихнула Саша полегшено.
Вони з мамою зайшли на каву. А коли вже попросили рахунок, до столика підійшов… Максим. Саша й не помітила, як вони з Максимом лишилися вдвох. Наче крізь сон, слухала його. З усього зрозуміла одне: Максим просив пробачення за свою зраду, пропонував усе лишити в минулому і… почати з нуля.
…Коли через дев’ять місяців Максим біг до Саші, вона стояла на порозі пологового. Щаслива й усміхнена. Бо на 21-шу річницю шлюбу Бог подарував їй із Максимом двійню!
Оксана Бубенщикова
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
