Віктор зустрів Оксану, коли вона ховалася від дощу під крислатим дубом.
Чоловік дуже спішив із відрядження додому, але не міг не зупинитися біля симпатичної блондинки. «Може, підвезти?» – запитав незнайомку і кивнув на її величезну сумку. «Ага, а потім у ліжко потягнеш», – сердито відповіла блондинка, - йдеться у газеті «Твій вибір».
Цими словами незнайомка ще більше розпалила інтерес чоловіка. «Гаряча штучка», – промовив Віктор подумки, а вголос пообіцяв, що навіть пальцем не зачепить. Тож Оксана таки здалася.
Дорогою жінка розповіла, що працює офіціанткою в тутешній кав’ярні, що її чоловік – любитель випити, роботи не має, а коли приходить п’яний, то ще побити може. «От козел, – крізь зуби процідив Віктор. – Нащо ж ти його терпиш?» – «Та вже подала на розлучення. Але не маю, куди подітися. Квартира ж його».
Далі обоє мовчали, аж доки Оксана не промовила: «Мені ось там, за поворотом, будь ласка, – попросила. – Скільки за проїзд?» – «Вашої усмішки буде достатньо», – промовив Віктор. Оксана у відповідь засвітилася усмішкою, махнула на прощання рукою: «Ну, дякую! Біжу! Бо дочка вдома чекає».
Віктор завів мотор, але не став рушати. Зачекав біля будинку, побачив, у якому вікні засвітилася лампочка. «То от де ти живеш, Оксанко?» – промовив сам до себе, усміхнувся і тільки після того рушив.
Спритна наречена
Крутячи кермо, Віктор думав про Оксану. Після зради дружини і трьох років холостякування вже й не вірив, що якась западе йому в серце. А тут на тобі – заміжня, та ще й із дитиною.
Увесь наступний день Оксана не виходила Віктору з голови. Тож увечері, згадавши слова жінки, що вона працює неподалік дому, чоловік вирішив її знайти. Зайшов до одного закладу, іншого – нема. Аж раптом вивіска: «Кава у Ксені». – «Невже?» – зажевріла надія. Зайшов всередину і… таки не помилився!
«Що бажаєте замовити?» – усміхнулася Оксана, впізнавши свого вчорашнього рятівника. «А можна еспресо?» – запитав Віктор. Не зводячи погляду з пружних Оксаниних грудей. «З цукром?» – «Ні, з ложечкою любові». Відтоді Віктор щодня став заїжджати «на каву». І так легко було йому з Оксаною, так добре!
Десь через місяць Віктор піймав себе на думці, що хотів би мати таку дружину. І хай із донькою – нічого: він любитиме дівчинку, як рідну.
«Мамо, я хочу познайомити тебе з одною жінкою. Дуже хорошою. Ти не проти, якщо в неділю прийдемо в гості?» – запитав Віктор.
Як же мама зраділа, почувши, що її син нарешті не буде одинаком! Стала розпитувати, хто та синова обраниця. Віктор розповів, що Оксана багато натерпілася від чоловіка-п’яниці, але досі з ним живе, бо не має куди подітися з дитиною. «А дочка її як – добре ставиться до тебе?» – «Ще не знаю, ми не встигли познайомитися». – «Дивно, – зауважила мама. – Ви плануєте жити разом, а ти ще не бачив дитини». Втім далі розпитувати не стала.
У неділю чоловік і справді привів Оксану на оглядини. З перших хвилин мама відчула якийсь холод у погляді гості, нещирість у її словах. На запитання про дочку Оксана стала віднікуватися: «Познайомитеся – і вона сама вам усе розкаже». А от про одруження Оксану ніхто не запитував, та вона постійно про це торочила. Вже вирішила, що розпис має бути «07.07» – щоб був щасливим шлюб.
Та Віктор не спішив із розписом. Запропонував пожити трохи разом, побачити, чи підходять вони одне одному, а тоді вже укладати офіційний шлюб.
Буквально через тиждень Оксана сказала, що не може більше терпіти знущання свого алкоголіка і що переїде до Віктора. «А дочка? Ти ж не лишиш її саму з батьком-пияком?» – запитав Віктор. «За дочку не переживай. Вона усе літо буде у баби в селі. А до вересня, дивись, ми з тобою розпишемося і заберемо малу до нас».
Те, що Оксана все спланувала без Віктора, трохи здивувало чоловіка. Але він був таким закоханим у цю грудасту блондинку, що не хотів помічати очевидних речей.
Коли Оксана оселилася у Віктора, запитала, чи він не проти, якщо вона більше не працюватиме офіціанткою і шукатиме собі престижнішу роботу. «Звичайно, сонечко, – чмокнув її чоловік у щічку. – Ти ж у мене така красива, така розумна. Підбери собі роботу, щоб подобалася».
Переставши ходити на роботу, Оксана стала поводитися, як справжня пані: щотижня – до салону краси, кожні вихідні – на шопінг по модний одяг. Ще не будучи в шлюбі з Віктором, почала майбутню свекруху називати мамою. Чоловік не визначився з датою розпису, а Оксана вже обдзвонювала турфірми й домовлялася про подорож на медовий місяць. «А що з роботою? Підшукала щось достойне?» – запитав якось Віктор. «Ще ні. Думаю, займуся цим уже після нашого весілля».
Але одна випадкова зустріч усе перевернула з ніг на голову.
Про все брехала заради грошей
Того вечора Віктор знову повертався з відрядження. Зустріч із партнерами так виснажила, що він буквально засинав за кермом. «Ні, треба зупинитися десь кави попити», – промовив сам до себе, доїхав до найближчого села і зайшов до придорожнього магазину. Щойно переступив поріг закладу, як побачив дівчинку, дуже схожу на ту, яку йому в телефоні показувала Оксана. «Привіт, ти Софійка? Оксанина дочка?» – запитав, схилившись до дівчинки років десяти.
Та вона у відповідь кинулася від Віктора до якогось чоловіка, що саме розраховувався на касі за покупки. Схопила його за руку й потягнула до виходу.
Така поведінка дитини неабияк здивувала. «І хто, в біса, цей чоловік?» – задався Віктор запитанням та кинувся наздоганяти Софійку і її супутника. «Тату, тату! Пішли звідси!» – дитина продовжувала тягти до виходу незнайомця. «Тату?!» – ще більше здивувався Віктор. Тим часом незнайомець намагався зупинити дівчинку: «Софійко, припини. Цей дядя не зробив нам нічого поганого». – «Ні, він украв нашу маму!» – скрикнула дитина, вирвала свою руку і побігла геть.
Те, що того вечора почув Віктор від колишнього чоловіка Оксани, Богдана, просто шокувало! Як виявилося, Богдан не був ніяким пияком і тим більше не бив дружини. Працював сантехніком, від ранку до ночі їздив по замовленнях, щоб забезпечити сім’ю. Та Оксані вічно було мало. І вона прямим текстом казала, що мріє жити по-багатому. Для того й до кав’ярні влаштувалася, щоб підшукати «клієнта з баблом».
І коли нарешті підчепила Віктора, то так і сказала чоловікові й доньці: «Не заважайте мені будувати особисте життя». – «Зрозуміло, що я не зміг всього того стерпіти, – відверто сказав Богдан. – Переїхав до своїх батьків у село. Бо ж та квартира Оксанина. Софійку із собою забрав. Та й так живемо».
Віктор стояв шокований. Який же він ідіот! А все ж було таким очевидним. Він став пригадувати, як швидко Оксана затягнула його в ліжко. Як напросилася жити разом, бо вже «не могла терпіти знущання чоловіка-алкоголіка». І без згоди Віктора вже спланувала і розпис. І медовий місяць.
Коли ввечері він із Оксаною з’ясовував стосунки, сказав: «Я все міг би тобі пробачити. Але те, що ти покинула власну дитину, – це просто в голові не вкладається!» – «Ти не так зрозумів! Ти все не так зрозумів», – кинулася Оксана відбріхуватися. Але для Віктора вона стала такою огидною, що він коротко сказав: «Забирайся з мого дому. Таксі вже їде».
Оксана Бубенщикова
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
