Теплий вечір. Сьома година. Компанія студентів галасливою юрбою вибігла з університету. У руках – дипломи про закінчення навчання. У думках – мрії про щасливе майбутнє.
Про це йдеться в газеті «Твій вибір».
– А давайте до моєї мами! Вона нам знижку зробить, – запропонувала староста групи Соломія.
Усі знали, що в дівчини мама – крута бізнесвумен, має елітний ресторан. А якщо Соломія обіцяє знижку – то чом би й ні? Випускний як-не-як!
Кучерявенький із танцполу
Розігріті шампанським і молодістю, дівчата із хлопцями їли, пили, жартували й танцювали.
– Доцю, а чиїм коштом цей бенкет? – потягнувши Соломію вбік, запитала мама Олена.
– Ма’, не парся , ми за все платимо, – обійняла маму вже веселенька Соломія. – Тільки ж ти з нас не дери, як зі своїх олігархів. Я обіцяла, що ти знижку зробиш.
– Доцю, я тебе, звичайно, люблю, але чого я маю поїти й годувати твоїх голодранців.
– Ну, ма’, не бурчи, – дочка чмокнула в щоку свою маму-бізнесменку – і та розтанула:
– Ну, дивись мені: щоб був порядок!
Але порядку чекати було годі. Особливо налигався один кучерявенький.
– Це що за тип? – знову відвела Олена дочку вбік. – Ще не вистачало, щоб наблював мені посеред залу.
– Це Льова, – засміялася у відповідь Соломія, підтанцьовуючи під улюблену пісню. – Скажи, класний?
– Льова – це ім’я?
– Ну так, Лев – мені прикольне, – далі танцювала Соломія, і обоє з мамою обговорювали хлопця з кучерявою шевелюрою, якому всі на танцполі аплодували.
– Ще скажи, що той твій хлопець, – з недовірою сказала Олена.
– Ну так. Ми вже місяць одне одному сердечка пересилаємо.
– То це так зараз зустрічаються? – дивувалася Олена, не зводячи погляду з кучерявенького. – Колись ми із твоїм татом ходили на побачення, гуляли під зорями, він мені ромашки дарував.
– Ой ма’, та коли це було – в минулому тисячолітті, – зі знанням справи казала Соломія, далі підтанцьовуючи біля мами. – Та й ті ромашки вам із татом не дуже помогли. Он – у 40 років розбіглися.
У 40 років розлучилися
Згадка про чоловіка Юру, який рік тому пішов до іншої, боляче зачепила Олену. Дотепер жінка не може забути його недбало кинутого: «Я розлюбив тебе. Нам краще розійтися». І це після 22 років шлюбу! Після стількох випробувань!
Вони ж починали сімейне життя голі-босі. Винаймали житло на околиці міста. Причому одну кімнатку, з туалетом надворі. А в іншій частині хати жила хазяйка і бурчала щоразу, коли Олена з чоловіком платили за помешкання неповну суму й обіцяли через тиждень «віддати все до копійки».
Ще важче стало, коли народилася Соломійка, і подружжя ледве стало зводити кінці з кінцями. Але Юра врешті знайшов роботу далекобійника. Став заробляти пристойні гроші. Через кілька років, трохи підзбиравши, а ще більше – позичивши, подружжя купило свою першу фуру. Юра став працювати на себе. Олена шукала йому клієнтів на перевезення. І так потрохи доросли до того, що в 40 років мали цілу фірму з міжнародних перевезень, елітний ресторан, пару магазинів із «товарами з Європи».
Звичайно, що бували сварки, образи, мовчанки. Але жодного разу не виникало думки піти одне від одного. Аж раптом, коли все найважче було позаду, а попереду – мрії про внуків, пенсію з вудочкою і півонію під хатою, – Юра добив словами: «Я розлюбив тебе. Нам краще розійтися».
Пляшка розбрату
Після розлучення Олені здавалося, що в неї дах поїде. Зрада чоловіка виявилася ще болючішою, ніж він би помер. Жінка вечорами пила вино, щоб трохи полегшало, зранку їхала до психотерапевта, щоб приписав хоч якісь ліки від душевного болю. Тож Соломія, щоб не лишати маму саму, переїхала зі своєї квартири в батьківський будинок. А ще стала брати маму на різні тусовки: концерти, виставки, музичні фестивалі. От і сьогодні, в день свого випускного, спеціально затягнула одногрупників до маминого ресторану. Бо серед молоді мама знову ставала веселою та життєрадісною, як до розлучення. Та й на вигляд жінці було явно не 42. Хто не знав, думали, що Олена й Соломія – то сестри.
Заїкнувшись, що ромашки не врятували шлюб мамі з татом, дочка тут же перевела тему і давай розказувати про свого хлопця Лева.
– А ти знаєш, мам’, що він, як і ти, вміє грати на скрипці. Ви обоє любите поезію. А твої улюблені реберця в сливовому соусі він приготує так, що ти просто закохаєшся!
– У кого – в Лева чи в реберця? – засміялася Олена.
Та не встигла дочка відповісти, як у залі дзенькнуло скло побитої пляшки, а червона калюжа на підлозі підтвердила здогадки.
– Якщо це наше елітне вино, я просто приб’ю твого Лева! – кинулася Олена до барної стійки.
Так і є! Хлопець так витанцьовував, що не втримав рівновагу й зачепив пляшку за 20 000 гривень!
– Хто мені заплатить за це вино?! – вигукнула Олена до Лева. – З тебе 500 баксів?!
– Я віддам. Зароблю і віддам, – белькотів перелякано хлопець.
– Ага, заробить він! Зараз плати! Охорона, не випускати його, поки не розрахується з боргами, – скомандувала власниця ресторану.
Музика стихла. Випускники перелякано озиралися одне на одного.
– Мам’, Лев тобі потім усе віддасть, – пробувала Соломія владнати конфлікт.
– Ага! Бачила я таких! Вийде за двері – і шукай його потім, – зі знанням справи казала Олена.
Лев аж протверезів від усього, що сталося. Вискочив на сцену, схопив мікрофон і заявив:
– Увага-увага! Зараз відбудеться шоу, якого світ іще не бачив! Якщо воно вам не сподобається, ви заявляєте про це свистом, я схожу зі сцени і пишу розписку, що через місяць заплачу 500 баксів боргу. Але якщо шоу у вас викличе «Вау!», то мама Соломії списує мені всі борги. Згода?
Не встигла Олена щось відповісти на пропозицію зі сцени, як весь зал заволав:
– Зго-о-ода! Зго-о-о-ода!
Олена хотіла заперечити, але дочка зупинила:
– Ти дивись, дивись. Льова вміє заводити публіку…
20 років різниці, але їм добре разом
Давно Олена так не сміялася, як того вечора. Лев і танцював, і анекдоти розказував, і конкурси проводив серед присутніх. Словом, улаштував таке шоу, що наприкінці Олена сама вискочила на сцену і в мікрофон заявила:
– Хоч ти, Леве, й зараза мала, але 500 баксів боргу в тебе вже нема!
Так і почалася їхня дружба.
Спершу Олена, дочка Соломія та Лев троє ходили на всілякі театральні вистави, літературні вечори. Потім Соломії набридла вся та «культурна програма». Дівчину більше тягнуло на молодіжні тусовки. А от Лев виявився ще тим інтелектуалом. Разом з Оленою вони відвідували концерти симфонічного оркестру, аби потім подискутувати про музичні стилі. Могли цілий вечір обговорювати виставку картин, яку разом відвідали. А які Лев готував реберця в сливовому соусі! Скуштувавши їх, Олена не змогла стримати похвали:
– Слухай, моя Соломія була права: я просто закохалася!
– У кого – в реберця чи в мене? – засміявся хлопець у відповідь.
І в ту мить їхні погляди, їхні губи, їхні тіла злилися в шаленому пориві…
Коли наступного ранку Олена й Лев прокинулися в одному ліжку, жінка не знала, куди від сорому сховати очі. Це ж треба: переспати з хлопцем, який їй у сини годиться! Та ще й із яким – із кавалером власної дочки!
Якраз у ту мить задзеленчала мобілка. Олена глянула – «ДОЦЯ». Брати чи не брати трубку? Та рука сама потягнулася до телефону.
– Алло, – промовила жінка якомога впевненіше.
Але вийшло не зовсім, бо Соломія тут же запитала:
– То що, у вас із Левом усе серйозно? – Олена не знала, що відповісти, Тому дочка продовжила: – Ти, мам’, за мене не парся. Ми з Левом давно розбіглися. Я часом навіть консультую його, які ти квіти більше любиш, яке вино (тільки щоб не за 500 баксів), – підколола Соломія, нагадавши, з чого все почалося. – Так що, мам’, буду рада, якщо у вас усе складеться.
Олена ще й сама не знала, чи по-серйозному у неї з цим хлопчиною. Але навіть якщо це буде швидкоплинний роман, Олена все одно щаслива. Бо сьогодні вона прокинулася й усміхнулася від думки: «Невже після 40 років життя тільки починається?..»
Поліна Костюк
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
