Тамара прийшла на завод іще комсомолкою. Розумну і пробивну, її зразу запримітило партійне начальство. Запропонувало взятися за агітацію молоді: щоб робітники вступали в лави КПРС. І Тамара, перевиконавши всі плани, стала швидко підніматися кар’єрними сходинами.
А от Віталій на завод прийшов зразу заступником директора. Адже мав далекого родича в самому «цека»! Про це йдеться у газеті «Твій вибір».
Тамара і Віталій уперше зустрілися, коли на зборах заводу жінок вітали з 8 Березня. Молодий заступник вручав працівницям по гвоздичці і звернув увагу на Тамару. Точніше, на шлейф дуже дорогих парфумів, що було тоді рідкістю.
Тамара теж запримітила Віталія. Втім старалася не виказувати свого інтересу. Адже обоє були вже одружені, з дітьми, а для кар’єри мусили мати ще й бездоганну репутацію, щоб не гнали з партії з «вовчим квитком».
«Залетіла» від товариша по партії
Ось уже рік Віталій і Тамара працювали у «партійному тандемі». Тамара займалася пропагандою на заводі, Віталій – співпрацею з партосередками інших підприємств області. Не раз обоє їздили разом у відрядження, допізна затримувалися на роботі, готуючи якісь важливі заходи. І так закохалися, що дня не могли одне без одного. Тому кабінет заступника з часом перетворився на місце любощів.
Якось перед травневими святами Тамара почала відчувати нездужання. То слабкість, то голова крутилася. Але місячні були. Тому Тамара думала: недосипає, до демонстрації завод готує, після свят минеться. Коли перестала влазити в одяг, вирішила, що то все – шоколадки, якими щодня обдаровував коханець. А коли зникли місячні і жінка пішла до гінеколога, той ошелешив: шостий місяць вагітності. «Але ж у мене були критичні дні», – не могла повірити Тамара. «То й що? По-всякому в житті стається», – розвів руками лікар.
Тамара зразу хотіла позбутися дитини. Бо це ж який скандал! І вдома, і на роботі. Адже зі своїм чоловіком вона вже, певно, з рік не спала через постійні сварки. Втім для аборту потрібно було знайти лікаря, який би зробив усе підпільно. А коли знайшла нарешті такого спеціаліста, він сказав: на таких пізніх термінах робити аборт дуже ризиковано, тим паче – поза межами лікарні.
«Що ж тепер буде? Що мені робити?!» – ридала Тамара на плечі у Віталія. Він і сам не знав. Але врешті придумали обманути Тамариного чоловіка: сказати, що коли одного разу він напився, то силою взяв Тамару, і тепер ось має результат.
Хитрий план
Тамара без проблем виносила дитину. Народила здорового хлопчика. Прізвище дала своє. А назвала так, як Віталія було по батькові, – Павлом. Хотіла хоч так встановити зв’язок зі справжнім батьком.
Коли Павлику виповнилося три місяці, вона здала його в ясла, а сама повернулася на завод. І після народження спільної дитини стосунки коханців стали ще міцнішими. Єдине, що терзало Віталія, – неможливість бачити рідну дитину. Тим паче, що вдома у нього підростало дві доньки і він завжди мріяв про сина.
– А знаєш, що я придумала? – з інтригою в голосі промовила якось Тамара. – Тільки пообіцяй, що нікому не скажеш!
Віталій кивнув на знак згоди, і коханка продовжила:
– Мої діти охрещені. Бо моя мама дуже набожна і впросила мене таємно привести до нас додому священника. Так-от: зараз мама знову просить охрестити Павлика. То давай, ти станеш його хрещеним батьком?
– Мене ж за це можуть із партії поперти? – злякався Віталій.
– По-перше, ніхто про це не взнає. Бо той священник – то мій рідний дядько, і він «просто провідував троюрідного племінника». А по-друге – і це головне! – тепер ти зможеш на правах хрещеного бачити свого сина, приходити до нас у гості. Розумієш? Ми будемо дружити сім’ями! – ледве стримуючи емоції, шепотіла Тамара.
І Віталій, хоч побоювався за свою кар’єру, але таки пристав на Тамарину пропозицію.
Самі на себе накликали прокляття
Тамара за підтримки Віталія, а точніше – його родича з «цека», – настільки стрімко пішла кар’єрними сходинами, що чоловік, який так і лишався на заводі слюсарем, став уже не до пари своїй дружині.
Вона відверто ним нехтувала. Ніколи не виходила з ним у люди. А одного дня прийшла і заявила: подала на розлучення.
– Боже, Томцю, що ти собі надумала? – бідкалася мама, дізнавшись про рішення дочки.
– Мамо, а в чому проблема? – спокійно запитала Тамара. – Я отримала трикімнатну квартиру. Переїду туди з дітьми. Чоловікові лишу нашу кімнату в гуртожитку.
– А де візьмеш батька дітям?
– Поштою випишу, – пожартувала дочка у відповідь. Бо на той момент вони з Віталієм уже домовилися жити разом.
Коли сім’я Віталія про це дізналася, дружина зі скандалом прибігла на завод. Вимагала скликати збори колективу, «засудити ганебний учинок», «не допустити руйнування радянської сім’ї». Але Віталій іще раніше про все переговорив із начальством. Тому директор викликав Віталія до себе в кабінет, у присутності дружини «відчихвостив». Для більшого ефекту гупнув по столу кулаком і заявив: «Якщо ти такий, то трикімнатну квартиру, яку тобі виділяє завод, лишаєш сім’ї». Дружина плакала. Навіть на коліна стала перед чоловіком, щоб не кидав її з дітьми. А коли побачила, що нічого не змінити, промовила: «Щоб ти ніколи щастя не бачив. Щоб мої сльози тобі боком вилізли. Проклинаю!» – і пішла.
Не встиг Віталій вирішити питання зі своєю сім’єю, як проблеми почалися в Тамари.
– Не вздумай із кумом разом жити! – примчавши на всіх парах, заявила мама. – То гріх великий!
– Ма’, який гріх? – скривилася дочка. – Що за бабські забобони! Будь ласка, не вчи мене жити.
І скільки потім не просила мама одуматися, Тамара не слухала.
Після аварії син осліпнув
Стали коханці жити разом. Розписалися. Квартиру обставили всім на заздрість. «Жигулі» купили. Грошей мали стільки, що кожного тижня влаштовували гулянки з «потрібними» людьми.
Але одного разу, повертаючись із сім’єю з чергової пиятики, Віталій не впорався з кермуванням, врізався в дерево. У Тамари і двох старших дітей подряпини, садна, але нічого критичного. А от найменшенький, Павлусь, унаслідок черепно-мозкової травми осліпнув.
Спершу подружжя сподівалося, що лікарі повернуть зір дитині. Але марно. Через резонансну аварію Віталія вигнали з компартії, звільнили з роботи. Чоловік із горя запив. Тамара – разом із ним. І так поступово подружжя стало котитися на дно.
Діти просили батьків отямитися. Але у відповідь чули: «Ви нам не вказуйте, що робити!»
Відтак старші хлопці зразу після школи вступили на навчання і переїхали жити в гуртожиток. А сліпенького Павлика, якому було тоді десять років, забрала до себе бабуся, Тамарина мама.
Що то горілка робить із людьми
Коли недавно я провідувала на кладовищі родичів, побачила могилу Віталія і Тамари. Заіржавілі металеві хрести, зілля – вище від людського зросту.
– От що з людьми робить горілка… – зітхнула, проходячи повз, незнайома бабуся.
– А ви їхня родичка? – запитала я.
– Ні, я сусідка Тамариної мами. Як вона бідна плакала, як просила Бога пробачити доньці гріх. Бо де ж то видано – сім’ю покинути і з кумом жити. І бачите – як воно вийшло… – поглядаючи на два похилені хрести, зітхала бабуся. – Добре, хоч Павликові вимолила кращу долю.
– Але все одно шкода, що гріх батьків мусила спокутувати дитина, – промовила я бабусі.
– А ви знаєте, – напівпошепки продовжила незнайомка, – то ж до Тамариної мами потім приходила перша дружина Віталика. Плакала, що колись кинула прокляття «Щоб ви щастя не бачили». Не думала, що через її слова постраждає ні в чому не винна дитина.
– А де тепер Павлик? – запитала я.
– Ой, дякувати Богу, має свою сім’ю, – усміхнулася бабуся. – Він же співав колись у церковному хорі. Там познайомився з хористкою. Гарна така дівчинка (я її бачила). Поженилися вони. Діток народили. Тьху-тьху, здоровеньких. Років десять тому виїхали до Америки. Там же і двоє старших братів живуть. А Тамара з Віталієм продали машину, потім – квартиру. Бо ж треба було за щось пити. Потім уже продавали їжу, одяг, які з Америки пересилали діти. А потім якоїсь «трутки» випили. То так їх обох і знайшли мертвими…
Поліна Костюк
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
