Історія таємничого вбивці, який тероризував лондонський район Іст-Енд із серпня по листопад 1888 року, послужила темою багатьох літературних творів і кінофільмів. Справа була гучна, злочинця так і не спіймали, тому з часом з’являлися все нові і нові версії цієї кривавої історії, спливали імена людей, які могли ховатися під маскою Джека Різника.
Кошмар Іст-Енду
У другій половині XIX століття в Іст-Енді панувала крайня убогість, район був перенаселений, в тому числі через наплив іммігрантів зі Східної Європи. Багато жінок поповнювали ряди повій – у жовтні 1888 року в Лондоні, за офіційними даними, працювали 62 борделі. Тому після вбивства кількох жриць кохання, скоєних, імовірно, однією людиною, поліція вирішила, що в місті з’явився психопат, який вирішив очистити Лондон від скверни. За різними даними, лиходій, що отримав прізвисько Джека Різника, убив від 4 до 15 жінок. Вважалося, що у вбивці були знання в галузі анатомії і хірургічні навички, убивши чергову нещасну, лиходій розкривав черевну порожнину і вилучав органи.
Коло підозрюваних – 2 тисячі людей
Так, лиходій в 1888 році названий не був. Зате з кожним днем розширювалося коло підозрюваних. У числі можливих убивць виявився навіть Альберт Віктор, герцог Кларенс, онук королеви Вікторії. Він бував в Іст-Енді, оскільки мав дочку від жінки з бідноти. Також подейкували, що у герцога був сифіліс, який привів нещасного до буйного божевілля. Другим у списку значився хірург Вільям Галл. У цьому випадку його спеціальність зіграла з ним поганий жарт.
Крім названої парочки, в коло підозрюваних потрапили художник Вільям Сиккерт (його вважала найбільш імовірним вбивцею американська письменниця Патриція Корнуелл); швець Джон Пайзер, якого раніше притягували до суду за побиття повій; Джордж Чапмен, що отруїв трьох своїх дружин; Томас Крим – лікар, який спеціалізувався на кримінальних абортах; і перукар Аарон Косминський – іммігрант з Російської імперії, який проживав в Іст-Енді з двома братами і сестрою та страждав психічними розладами. Так, у різний час у справі Джека Різника було затримано близько 80 осіб, а опитано так взагалі 2000!
Кров на хустинці викрила вбивцю
Маску з Джека Різника зірвали лише наприкінці 2014 року. Це зробив Рассел Едвардс, англійський бізнесмен і детектив-любитель, який довгі роки скрупульозно вивчав архівні матеріали, що стосуються драми в Іст-Енді. Важливу роль в розслідуванні злочину зіграла хустинка, виявлена ??в 1888 році поряд з тілом однієї з жертв – повії Кетрін Еддоус.
З місця злочину хустину темно-коричневого кольору забрав для своєї дружини-кравчині один з офіцерів поліції Амос Сімпсон. Річ у тому, що в 1888 році хустина ніяк не могла допомогти розкрити злочин – ДНК-аналізу ще не існувало в арсеналі правоохоронців. Хустинку випадково виявив серед мотлоху Девід Мелвілл-Хайес, правнук Амоса Сімпсона, і в 2007 виставив на аукціоні, де її придбав Рассел Едвардс. Бізнесмен підключив до справи фахівця в галузі ДНК-аналізу, молекулярного біолога зі світовим ім’ям Ярі Лоухелайнена, якого Інтерпол неодноразово привертав до проведення розслідувань.
На хустинці збереглися дві великі плями крові і пляма сперми (імовірно, належала вбивці) з епітелію. Лоухелайнен зміг визначити етнічний і географічний фон ДНК вбивці. Він вказував на представника єврейського етносу, що жив у Європі.
Наступним етапом сучасного розслідування стали спроби знайти родичів власниці хустинки – повії Кетрін Еддоус. Паралельно шукали нащадків людини, яку головний інспектор Скотланд-Ярду Дональд Свенсон вважав вбивцею. Удача усміхнулася дослідникам. Потрібних людей знайшли, профілі ДНК збіглися в обох випадках.
І нарешті ім’я кривавого лиходія…
Після завершення досліджень Рассел офіційно оголосив, що Джеком Різником всі роки іменували Аарона Косминського, який колись входив до числа головних підозрюваних. Косминський був шизофреніком, страждав від слухових галюцинацій і – найголовніше – був жінконенависником, тому задовольняв свої статеві потреби за допомогою мастурбації. Так, слід віддати належне далекоглядності інспектора Дональда Свенсона, який вирахував лиходія, хоча в його розпорядженні не було технологій, за допомогою яких Рассел Едвардс і Ярі Лоухелайнен в підсумку вийшли на слід маніяка. Прощай, Джеку! Однією похмурою таємницею стало менше...
БІЛЬШЕ ВРАЖАЮЧИХ ТА ДУШЕВНИХ ЖИТТЄВИХ ІСТОРІЙ ЧИТАЙТЕ В ГРУПІ «ЖИТТЄВІ ДРАМИ» В FACEBOOK! ЩОБ ПІДПИСАТИСЯ НА НЕЇ — НАТИСНІТЬ ТУТ!
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
