Життя

Різдвяна молитва врятувала дитину, в якої виявили важку патологію

Різдвяна молитва врятувала дитину, в якої виявили важку патологію

Інна так чекала цього свята! Вона з дитинства любила Різдво Христове, адже це було незвичайне свято, підготовка до якого в їхній родині починалася задовго до самого свята. Спершу  в сім’ї починали постити. Кожної неділі усі ходили до сповіді, а ще – їздили в монастирі, де молилися перед чудотворними іконами, дякували за рік, що минав, і просили благословення на наступний. Опісля усі разом придумували, які смаколики готуватимуть на Святвечір, на Різдво Христове, а мама складала список. Тоді приносили ялинку, прикрашали її іграшками, які готували власноруч. Опісля – готували різні страви. Чекали вечірньої першої зірки, вечеряли, а наступного дня всі поспішали на святкове богослужіння. Як же хороше тоді було!

Про це йдеться у газеті "Твій вибір".

Минули роки. В Інни вже давно своя сім’я. Підростають двоє діточок. Народився третій малюк, якого вони з чоловіком і старшими дітками чекали з таким нетерпінням. Здавалось, щастя сім’ї було безмежним. Однак доти, поки синочку не виповнилося декілька місяців. Молода жінка помітила, що він не реагує на звуки.

– Коханий, у мене тривожні передчуття, – мовила якось. – Наш Назарко не чує.

– З чого ти це взяла? – здивувався Микола. – Інно, не накручуй себе. Все гаразд.

У відповідь жінка, взявши дитяче брязкальце, потрусила ним біля синочка спершу з однієї сторони, а тоді – з іншої. Та дитина навіть не поворухнулася. Тоді Інна поплескала в долоні. У відповідь син навіть не подивився в її бік.

– Бачиш, – тільки й мовила вона. – Потрібно негайно відвезти його до лікаря.

Наступного дня почалися їхні візити спершу до лікаря, тоді – в діагностичний центр, а потім – до медичного світила в столиці.

– Ваш син має вроджені вади слуху, – мовив сивочолий професор. – Мені шкода, але потрібна операція. Причому, найкраще її робити за кордоном.

У відповідь молода жінка розридалася. Вона чудово розуміла, що сума, яку слід заплатити в закордонній клініці, для їхньої родини є просто космічною. Навіть якщо вони продадуть будинок і все обійстя, то вони й половини суми не назбирають. А ще їй було неймовірно шкода свого синочка – ну от за що її крихітка страждає?! Чому саме її малюк?

– Інно, все буде добре, – чоловік міцно обняв її. – Ми все зможемо! Ми все зробимо для того, аби нашого синочка прооперували.

Та на ділі все виявилося значно складніше, аніж вони думали. Продати житло було вже не так просто. Родичі, друзі та знайомі несли хто скільки міг, та все одно зібрана сума була просто мізерною порівняно з тією, яка була потрібна.

Наближалося Різдво Христове. Традиційно сім’я перед святом намагалася поїхати в монастир, настоятелем якого був старенький монах. Цього разу, аби зекономити гроші, вирішили, що Інна поїде одна. Вона розповіла отцю Варлааму про біду, яка спіткала їхню сім’ю. Про те, що вартість операції для них є просто не підйомною.

– Нам допомагають люди, – плачучи, розказувала жінка. – Проте…

– Не бери в людей грошей, – тихо мовив монах. – Молися – і Господь тебе почує.

– Але за що ми тоді зробимо операцію?

– Молися Господу, і Пречистій Богородиці, і всім святим. Молися, дитино. Молися.

Благословивши її, монах пішов до своєї келії. А Інна залишилася розгублено стояти. Вона все не могла зрозуміти, чому він сказав не брати в людей гроші. А за що ж оперувати дитя?

Повернувшись додому, вона розповіла рідним про розмову з настоятелем. І всі почали кожного дня читати акафісти, молитися і просити Господа, аби дарував зцілення маленькому Назарчику.

Наступного дня усі святкували Різдво Христове. Уся родина, включаючи і маленького Назарчика, пішла до храму. Святкове богослужіння, шопка з новонародженим Богонемовлям, святкова проповідь священника – люди раділи святу. Лише Інна, ставши на коліна біля шопки, нестримно ридала.

– Господи, допоможи моєму синочку, – просила вона. – Він же такий маленький, яким і Ти, Боже, колись був. Змилуйся наді мною, допоможи, аби моя дитина була здоровою. Ти моя остання надія. Допоможи!

Додому вона поверталася в сльозах. Батьки та чоловік намагалися її втішити, проте все було марно. Інна чудово розуміла, що суму в десятки тисяч доларів їм ніколи не зібрати.

– Ой, дивіться, – раптом закричала її мама. – Інно, Миколо, дивіться!

Цієї миті маленький Назарчик, якого на руках несла бабуся, з широко розплющеними очима повернув голівку в сторону дзвіниці, де після богослужіння дзвонар дозволив дітям бити у дзвони.

– Він чує! – прошепотіла бабуся і розридалася. – Він точно чує! Назарчику, дитино наша дорога!

У відповідь дитя повернуло голівку і, подивившись в очі бабусі, посміхнулося. Вже вдома вони підносили до нього брязкальця, вмикали музику і бачили, що хлопчик реагує на звуки, чого не було раніше.

– Відверто кажучи, я не знаю, як це пояснити, – тільки й мовив спантеличений професор. – У вашого сина точно була вроджена патологія слуху. Повірте, я займаюся цими питаннями понад 30 років і точно не міг помилитися.

– Патології немає? – зі страхом в серці запитала Інна.

– Ні, її точно немає, – твердо мовив професор. – Я не знаю, куди ви возили дитину і хто її лікував, але ваш син точно здоровий.

 – Новонароджений Христос вилікував мого сина, – прошепотіла жінка і розплакалася від щастя. – Спасибі вам, професоре! І вірте! Що б не трапилося – вірте у Господа, і Він завжди допоможе!

БІЛЬШЕ ВРАЖАЮЧИХ ТА ДУШЕВНИХ ЖИТТЄВИХ ІСТОРІЙ ЧИТАЙТЕ В ГРУПІ «ЖИТТЄВІ ДРАМИ»  В FACEBOOK! ЩОБ ПІДПИСАТИСЯ НА НЕЇ — НАТИСНІТЬ ТУТ! 

Ксенія Фірковська

Друзі! Підписуйтесь на наш канал в Telegram та сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.

Читайте також
Все про: релігія, молитва, Життя
В тему