Життя

Таємниця народження Христа досі лишається не розгаданою

Таємниця народження Христа досі лишається не розгаданою

Науковці дискутують не лише про час і місяць появи Ісуса, а й навіть про рік Його приходу у наш світ.

Про це йдеться у газеті "Твій вибір".

Майже дві тисячі років християнський світ узимку відзначає народження Спасителя світу.

Втім ні сам Ісус Христос, ні його учні ні разу не святкували дня народження Сина Божого. Та й 300 років після розп’яття  і воскресіння Христа Різдво не відзначалося.

Тому з людської, а відтак – і літописної пам’яті стерлися точні відомості, якого числа, місяця та навіть року Діва Марія народила Ісуса. Дискусію викликає навіть місто і місце, де світу явився Син Божий.

Існують два міста з назвою Вифлеєм

Кожного року тисячі паломників наприкінці грудня й на початку січня прямують до міста Вифлеєма, що неподалік Єрусалима, аби вклонитися місцю народження Ісуса Христа. Саме цю географічну точку як місце появи Месії називають у своїх працях євангелісти Лука та Марк. А от у Євангеліях від Івана та Матвія говориться не про Вифлеєм, а про місто Назарет.

Це дало підстави частині науковців припустити, що Ісус міг народитися в іншому Вифлеємі (Галілейському) – який розташувався на півночі Ізраїлю. На користь цієї версії дослідники наводять такий аргумент: дитинство Ісуса минало в місті Назареті, а саме Вифлеєм Галілейський розташований неподалік Назарета.

Прихильником другої версії є, зокрема, ізраїльський археолог Авірам Ошрі. Згадуючи розповідь про те, як вагітна Діва Марія їхала на віслюкові до Вифлеєма, аби взяти участь в обов’язковому переписі населення, Авірам Ошрі каже: від Назарета (де проживали Йосип, Марія та згодом – маленький Ісус) до Вифлеєма Галілейського всього 7 км. А от від Назарета до Вифлеєма Юдейського (біля Єрусалима) аж 150 км, тому здолати таку відстань жінці на 9-му місяці вагітності було би вкрай непросто.

Крім того, Авірам Ошрі провів розкопки і знайшов чимало доказів того, що для ранніх християн саме Вифлеєм Галілейський був місцем поклонінь і пошанування. Цей же дослідник піддає сумніву сам факт існування Вифлеєма Юдейського в часи народження Ісуса Христа. Та й церква Різдва Христового була у Вифлеємі поблизу Єрусалима споруджена аж у 4 столітті, коли християнство стало офіційною релігією Римської імперії (раніше там панувало язичництво).

Натомість доктор філософських наук Павло Павленко вважає, що місцем народження Ісуса Христа є все ж Вифлеєм Юдейський (той, що неподалік Єрусалима), оскільки саме тут свого часу народився та був помазаний на володарювання цар Давид і там же, відповідно до пророцтв, мав народитися нащадок Давида – Месія та цар Ізраїлю Ісус Христос.

А чому Йосип із Марією для участі в переписі населення прямували з Назарета до більш віддаленого Вифлеєма (Юдейського)? Бо саме це місто, за словами Павла Павленка, було історичною батьківщиною племені Юдиного, з якого походили Йосип та Марія.

Це точно не могла бути зима

Немає відомостей і про точний час появи на землі Ісуса Христа.

Справа в тім, що давні юдеї не святкували днів народжень та навіть ніде не записували цих дат. Тож учні Ісуса Христа навіть не знали, коли саме народився Вчитель. Євангелісти Матвій і Лука лише описали обставини, за яких Син Божий з’явився на світ. А апостоли Іван та Марк узагалі оминули ці подробиці, розпочавши в Євангелії оповідь про життя Месії лише з періоду Його проповідницької діяльності.

Аби теоретично припустити, якого року з’явився на світ Син Божий, науковці беруть до уваги, що цар Ірод, який після новини про народження Месії наказав убити всіх немовлят, помер у 4 році до нашої ери. А перепис населення Іудеї, для участі в якому Йосип та Марія вирушили до Вифлеєма, проводився кесарем Августином приблизно в 7 році вже нашої ери.

Та й пора року, за якої маленький Ісус з’явився на світ, лишається не з’ясованою.

Згадуючи все той же перепис населення, науковці вважають: якби кесар наказав жителям Іудеї в холодну пору року вирушити в далеку дорогу для участі в переписі, це викликало б хвилю обурення та масових відмов від ризикованого шляху. Відповідно, ці процеси мали би відбуватися в теплий час.

Крім того, очевидцями народження Месії стали «пастушки з ягнятком», які вночі стерегли свої отари від хижих звірів та злодіїв. А виганяти в поле худобу господарі мали би тільки в теплу року (тобто від середини весни до середини осені).

Частина дослідників, вираховуючи час народження Месії, бере до уваги дату розп’яття Ісуса і від неї відштовхується. Так, відповідно до твердження, описаного в Євангеліє від Івана (19:14 – 16), Ісус помер 14 нісана під час свята Песаха навесні 33 року н. е. Коли Ісус розпочинав своє проповідницьке служіння, що тривало три з половиною роки, йому було близько 30 років (про це йдеться в Євангелії від Луки 3:23). Таким чином можна припустити, що Ісус Христос народився в першій половині осені 2 року до н. е.

Сумніву піддають дослідники навіть той факт, що Ісус народився в хліві поміж худоби, а першою колискою Месії стали звичайнісінькі ясла.

Той же Павло Павленко каже: для правовірних юдеїв, якими були Йосип та Марія, ночувати у хліві вважалось би приниженням. Тому є припущення, що єврейське слово «хлів» могло мати декілька значень і перекладачі застосували хибний із наявних варіантів. Окрім того, відповідно до пророцтв, Син Божий мав з’явитися на світ «між двох тварин». Цей вислів теж міг бути неправильно перекладеним, і, відповідно, не коректно могло бути застосоване слово «ясла».

Коляду обрали, щоб язичників переманити у християнство

Чому ж сьогодні ми святкуємо Різдво 7 січня чи 25 грудня (останньої дати дотримуються більшість православних і греко-католицьких церков світу, а також католики і протестанти)?

Розбіжність у 14 днів пов’язана з тим, що 7 січня – це дата Різдва за старим, Юліанським календарем, який є неточним, і за багатовікову історію ця «маленька неточність» виросла у двотижневу розбіжність із реальним календарем.

Відтак правильніше святкувати Різдво все-таки 25 грудня – за точним Григоріанським календарем, яким користується весь цивілізований світ.

А от саму дату 25 грудня Церква обрала з міркувань доцільності.

Справа в тім, що перед християнством домінуючою вірою було язичництво. Найбільші його свята так чи інакше були пов’язані з циклами Сонця як основного божества. Так-от, 25 грудня наші предки відзначали одне з найбільших свят року – Коляду. Коляда – це ім’я молодого бога сонця, яке перемагало царство ночі (наприкінці грудня день починає більшати, а ніч – коротшати, слабшати). З цієї нагоди люди влаштовували тижневі гуляння.

І от ранні християни вирішили: навіщо забороняти язичникам святкувати Коляду, якщо можна на ці свята накласти новий – християнський зміст.

Таким чином у ІІІ столітті Церква запроваджує святкування Різдва у той же день, що й Коляди.

Підтвердженням цьому слугують дослідження митрополита Іларіона (професора Івана Огієнка), який у праці  «Дохристиянські вірування українського народу» каже: «У римлян були веселі зимові Свята, т[ак] зв[ані] Сатурналії, що справлялися весь тиждень, від 17 по 23 грудня. Цього Свята готувалося жертовне порося, робилася врочиста святкова трапеза, скрізь були гри та забави, давалися взаємно дарунки (…) Християнство заступило перше Свято народження сонця (Dies natalis solis) Святом Народження Христа».

У книзі «Енциклопедія релігії» знаходимо інформацію, що європейці язичницької доби прикрашали свої будинки «вогниками і гілками вічнозелених дерев», нерідко вони поклонялися деревам. Так люди відзначали зимове сонцестояння і відганяли злих духів.

А в «Енциклопедії українознавства» розповідається, що в 10 столітті в Україні з уведенням християнства Різдво злилося з поганським святкуванням повороту сонця на весну – хліборобського Нового року, зберігаючи подекуди первісну назву Коляда.

Тобто приготування на Різдво м’яса та ковбаси, гостювання та колядування – це все традиції, яких наші предки дотримувалися задовго до прийняття християнства. А дослідники Біблії Джон Мак-Клінток і Джеймс Стронґ навіть наполягають на тому, що святкування Різдва – це не Божа постанова. Адже, мовляв, традиція свята не походить із Нового Завіту, і вшановувати свій день народження Ісус Христос не заповідав своїм учням.

Але сучасні священнослужителі не бачать нічого поганого в тім, що язичницькі традиції трансформувалися в улюблене свято християн. Головне – розуміти сутність цього празника.

БІЛЬШЕ ВРАЖАЮЧИХ ТА ДУШЕВНИХ ЖИТТЄВИХ ІСТОРІЙ ЧИТАЙТЕ В ГРУПІ «ЖИТТЄВІ ДРАМИ»  В FACEBOOK! ЩОБ ПІДПИСАТИСЯ НА НЕЇ — НАТИСНІТЬ ТУТ! 

Оксана Бубенщикова

Друзі! Підписуйтесь на наш канал в Telegram та сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.

Читайте також
Все про: релігія, церква
В тему