Мабуть, для більшості глядачів здається, що ведуча новин на «1+1» Лідія Таран – це така собі залізна леді: серйозна, вольова, рішуча.
Про життя відомої ведучої йдеться у публікації в газеті «Твій вибір».
Добре вчитися було соромно
Певною мірою так воно і є. І так було ще з Лідиного дитинства, яке минало в Києві. Оскільки мама з татом постійно були зайняті роботою (мама працювала журналістом, а потім – нянею в інтернаті, тато ж був журналістом, а потім – сценаристом і рецензентом), то Ліда ще з початкових класів була надто самостійною. Вона сама вирішувала, вчити їй домашнє чи прогуляти школу, записатися на спортивний гурток чи покинути навчання в музичній школі.
Тим більше батьки не цікавилися, а як узагалі живеться їхній доньці, чи має вона друзів, що коїться в її душі.
«У нашому класі насміхалися з відмінників. Мати хороші знання і прагнути до чогось кращого вважалося соромом. Бувало, що зі мною по пів року в класі ніхто не розмовляв. Тож, аби не виділятися серед ровесників, я спеціально прогулювала уроки, аби мати в табелі бодай пару трійок», – розповіла Лідія Таран.
А потім, після дев'ятого класу, дівчина не захотіла, як її однокласники, вступати до ПТУ. У тролейбусі почула розмову про відкриття в місті Українського гуманітарного ліцею, вирішила до нього вступити. І от там дівчина нарешті відчула, що таке шкільна дружба, цікаве дозвілля, престижність навчання.
«У ліцеї я добре навчалася, майже бездоганно знала французьку мову, тому була впевнена, що вступлю на факультет міжнародних відносин», – продовжує Лідія. Проте в батьків талановитої дівчинки не було достатньо коштів, аби занести хабара. Ліда не пройшла за конкурсом. А, щоб не чекати весь рік для повторного вступу, занесла документи до Інституту журналістики Київського національного університету ім. Шевченка та стала студенткою.
Працювати почала ще студенткою
Оскільки тато Лідії довгих десять років не мав права офіційно працевлаштуватися (в його газеті було опубліковано портрет Андропова догори ногами), а мама на посаді вихователя отримувала копійки, то Лідія вже з першого курсу інституту влаштувалася працювати. Спочатку це було радіо. А потім дівчина дізналася від свого хлопця, що поруч із його офісом відкривається «Новий канал».
«Я прийшла – бачу: якісь люди там уже працюють. Познайомилася з продюсером телеканалу і запитала, чи є в них вакансія для ведучої спортивних новин, – пригадує Лідія. – Оскільки я не мала досвіду роботи на телебаченні і вважала себе не надто красивою, аби бути телеведучою, то чомусь була впевнена, що мене не візьмуть. Але…»
Спочатку Лідія шість років відпрацювала на «Новому каналі». Після перемоги Помаранчевої революції 2004-го стала трудитися на «5 каналі». Звідти у 2009-му перейшла на «1+1», де вела передачі «Сніданок», «ПроФутбол», «ТСН», а також почала курувати проєкт «Здійсни мрію», в рамках якого дотепер допомагає тяжко хворим діткам здійснювати їхню найзаповітнішу мрію.
Попри насичений графік роботи, Лідія втім має й особисте життя.
«Коли є кохання, на нього завжди знайдеться час», – каже телеведуча. Хоча єдине велике кохання в Лідії поки що було тільки з телеведучим Андрієм Доманським, який зараз працює на телеканалі «Інтер».
Жити з Андрієм у цивільному шлюбі Ліда почала 2005-го. На той момент вона була вільною жінкою, а Андрій мав дружину і двох дітей, які проживали в Одесі. Проте перший шлюб був розірваний. А в Ліди й Андрія народилася дочка Василина.
За словами Андрія Доманського, час народження доньки був піковим у їхніх стосунках. А потім, коли Лідія вийшла з кількамісячної декретної відпустки і з головою поринула в роботу, пара почала віддалятися.
2009-го, коли вони після участі у двох виснажливих телепроєктах вирішили нарешті побути в Італії, то на відпочинок поїхали разом, а з відпочинку поверталися окремо.
«Щойно ми приїхали автомобілем до Італії, я зрозумів, що не хочу бути разом із Лідою, – вже потім розповів Андрій Доманський. – Тому збрехав, що мушу повернутися до України нібито через проблеми на роботі. Ліда мене підтримала. А як тільки я поїхав, вона зрозуміла: це і є наш розрив».
Після такої ганьби, яку Андрій влаштував Лідії перед друзями, з котрими вони разом відпочивали, чоловік іще пробував «склеїти» стосунки, приходив до аеропорту зустрічати Ліду з Італії. Проте жінка була переконана: Андрій її зрадив і на пробачення не має права.
«Можливо, тоді я надто погарячкувала, – через декілька років після розриву міркувала Ліда. – Адже фактично позбавила нашу дочку можливості жити разом із татом. Але рішення було прийнято. Повернути стосунки було неможливо. Після розриву у 2010-му Андрій створив уже третю сім'ю, має в цьому шлюбі ще двох дітей. А з Василиною вони спілкуються, разом проводять вихідні. І я за них дуже рада».
Натомість сама Лідія так і не пробачила Доманському його зради. Між нею та ексчоловіком – стіна нерозуміння. Вони можуть хіба що перекинутися кількома словами, коли йдеться про Василину.
Після болісного розриву Лідія тримає особисте життя в секреті від усіх, навіть від мами. «Я зустрічаюся з чоловіками. Але своєї близької людини ще не знайшла. Тому про кохання наразі не йдеться», – зауважила телеведуча.
Лідія втім не соромиться сказати, що мріє про великі почуття, заради яких навіть готова піти в декретну відпустку. Проте шлюб телеведуча розглядає по-сучасному:
«Зараз уже немає так, як колись: жінка сидить удома, обслуговує чоловіка та дітей, а чоловік забезпечує сім'ю. Ні: сучасні подружжя однаково багато працюють, дружина заробляє не менше, а то й більше за чоловіка, а побутові питання вирішують, наймаючи для того відповідних працівників».
До речі, в себе вдома Ліда так і робить. Щоб не витрачати єдиного вихідного на побутові клопоти, наймає працівника, який раз на тиждень робить генеральне прибирання. Натомість Лідія забирає Василину і разом дівчата кудись прямують. Якщо дозволяє погода – до бабусі (Лідиної мами) на дачу чи під Київ на заняття з верхової їзди. Іноді Ліді з Василиною вдається провести вікенд десь у Європі. А взимку дівчата дуже люблять кататися на лижах. Одне слово, разом їм не до нудьги.
«Коли я їду у відрядження, за Василиною наглядає бабуся. А в будні Василину на навчання та на заняття в мистецькій школі відвозить няня, – додає Лідія Таран. – Я стараюся, аби моя дочка зростала самостійною: без допомоги дорослих робила уроки та сама собі складала бутерброди в школу. Бабуся, щоправда, любить побалувати внучку. Та я й сама настільки люблю Василинку, що іноді змушую себе вмикати «строгу маму». Втім загалом я неймовірно щаслива. Адже маю таку класну роботу, стільки друзів і подорожей, та ще й здорових рідних».
Ксенія Покровська
БІЛЬШЕ ВРАЖАЮЧИХ ТА ДУШЕВНИХ ЖИТТЄВИХ ІСТОРІЙ ЧИТАЙТЕ В ГРУПІ «ЖИТТЄВІ ДРАМИ» В FACEBOOK! ЩОБ ПІДПИСАТИСЯ НА НЕЇ — НАТИСНІТЬ ТУТ!
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
