Люди

У 100 років готує їжу і фарбує волосся

У 100 років готує їжу і фарбує волосся

Поважну дату відсвяткувала Марія Ліхоткіна, жителька Чернівців. Цими днями жінці виповнилося 100 років. Попри поважний вік, бабуся і нині – ще той «живчик»: енергійна, весела, хоча на віку довелося побачити чимало всього.

Про це йдеться у газеті "Твій вибір".

– Родом я з Курської області, – розповідає ювілярка. – Мій батько працював у колгоспі, а мама була домогосподаркою. Мама – з заможної сім’ї, тож ми мали чимало поля. Вирощували льон, коноплі. Мали пралки, ткальні дерев’яні верстати. Тож робили полотно, плели собі лапті та шерстяні онучі. Батьки багато працювали і нас змалку привчали до роботи. Згодом віддали мене до школи, і я закінчила сім класів. Це при тому, що тоді діти зазвичай навчалися рік чи два. Опісля закінчила курси для медичних працівників. А коли мені було 16 років, то мене відправили в Євпаторію. Там в туберкульозному диспансері я доглядала за дітками. Щоправда, працювала лише два місяці. Опісля розпочалася війна. Як згадую усі ті жахіття, які довелося побачити, то й нині моторошно стає. Нас усіх посадили у вагони і вивезли до Казахстану. Там ми й жили, поки тривала війна. Коли фашисти почали відступати, то нас відправили у Чернівці. Я влаштувалася на роботу в залізничній лікарні.

А влітку працювала в піонерському таборі, де й познайомилася з юнаком, який згодом став її чоловіком. Проте сімейне життя в пари не склалося – чоловік залишив дружину з двома дітками.

– Зарплата була невелика, 70 карбованців, – ділиться спогадами іменинниця. – Жити було складно. Проте я намагалася не падати духом. Завела господарство, мала козу. Поволі піднімала на ноги дітей.

У лікарні Марія Тихонівна працювала 50 років. На пенсію вийшла майже в 70. Донька, пані Тетяна, пригадує, що мама з весни до осені працювала на чималому городі, старалася, аби в сім’ї всього було достатньо. А ще, за словами рідних, вона завжди усім намагалася допомогти – чи справою, чи мудрою порадою.

– Мене часто запитують про секрет довголіття, – каже бабуся. – Але я думаю, що все від Бога. Він дає людині роки – кому більше, кому менше. Он у мене вже навіть деякі родичі з третього покоління повмирали. А мені Бог все посилає дні, тижні, місяці і роки.

Рідні кажуть, що бабуся в побуті вкрай невибаглива. Їсть прості страви. А ще – стежить за своїм зовнішнім виглядом. Он нещодавно пофарбували їй волосся, так бабуся сказала, що незадоволена кольором. Мовляв, їй такий не личить. Тож довелося перефарбовувати.

– А ще бабуся дуже любить розповідати про те, яким було життя за часів її молодості, – каже пані Агнеса, онука ювілярки. – Різні історії з власного життя або життя родичів та знайомих. Тож ми записували їх на диктофон, адже кожна історія по-своєму унікальна і захоплива.

Ксенія Фірковська

Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.

Все про: чернівці, Життя, Здоров'я
В тему

Останні матеріали