Дмитра Коляденка називають одним з найепатажніших шоуменів української естради, і недаремно. Цей талановитий співак та хореограф завжди знає, чим здивувати публіку.
– Дімо, кажуть, у кожної людини є свій ангел-охоронець. Ви теж так вважаєте?
– Звичайно. Я теж його маю. І навіть не одного! У мене їх… (рахує подумки) десь п’ятеро. Так, точно п’ятеро.
– Чи відчуваєте їхню присутність?
– Звісно. Вони завжди зі мною. Не лишають мене ні на хвилину, ні на секунду, ні на мить. Дуже багато разів доля посилала мені випробування. Я падав, ангели-охоронці мене піднімали. Я обтрушувався. Вони самі вдягали мені корону. І я йшов далі. Потім – нове випробування. Ще болючіше падіння. Знову ангели-охоронці допомагають підвестися. І так триває весь час.
– А життя вони Вам рятували?
– Було й таке.
– Можливо, пригадаєте якісь надзвичайні моменти, коли…
– …В мене, ви знаєте, і тата немає, і мами. І брата, на жаль… Мені було дуже погано. І дружина одна покинула. Друга залишила. Для чоловіка це найжахливіше: коли йдуть близькі, рідні люди.
– Ті найдорожчі, котрі уже на небесах, до вас уві сні приходять підказати, від чогось застерегти? Мама чи тато?..
– А ось це вже таємниця. Ось цього вже не розповім. Тому що це дуже… Як би сказати… дуже особисте.
Але розкрию вам дещо більше! Колись я навіть чув голоси вищих сил! Ми посварилися з Ірою Білик. У той момент я пішов спати у велику кімнату. А Іра пішла до спальні. І я почув (мені на вухо прозвучало) низьким бархатним голосом одне слово: «Не во-лай…» Тоді я справді сильно кричав на Іру. Мене переповнювало дуже багато емоцій. Багато ревнощів і пристрасті. …Саме тоді, до речі, вперше збагнув: я людина, яка чує вищі сили!
– А у різного виду знаки, символи вірите? Адже творчі особистості дуже забобонні.
– Я теж не виняток. Тому стежу, аби під час виступу навіть на сцену виходити саме з правої ноги.
– Та якщо забули?
– За таке не забуваю. Втім, якщо стається по-іншому – перехрестився й пішов далі (сміється, – авт.).
– У Вас дуже колоритне українське прізвище – Коляденко. Цікаво, у дитинстві випадало на різдвяні свята колядувати?
– Я вам скажу так: моє прізвище – І-С-Т-О-Р-И-Ч-Н-Е! Україна пішла від Коляденка! Найголовніший козак на Запоріжжі мав таке прізвище. І в честь нього я навіть записав україномовну пісню «Гасимося». Дуже веселу. Дуже «заводну». Голосиста жіночка мені в цій пісні допомагає і заводить колоритним народним співом: «Їхали козаки. Це не мій миленький. Люблю Коляденка. Він такий гарненький!» Але не подумайте (сміється, – авт.): це не про мене – «гарненький». То якраз про мого прапрапрадіда, який керував у Запорізькій Січі.
– Тобто Діма Коляденко вже радує шанувальників «свіжаком», у вигляді міксу сучасних ритмів і народних?!
– Мало того, я вже співаю українською мовою! Восени, коли гостював у Луцьку, спеціально для волинян виконав аж дві пісні українською.
– О-о! Приємно!
– Та-а-ак (усміхається, – авт.). Це все завдяки Україні. Завдяки моїм україномовним шанувальників, серед яких дуже багато волинян. Ну і, звісно, дякуючи моєму українському корінню.
– Ви такий позитивний. Такий оптиміст по життю. А що загалом для Вас – щастя?
– Для мене (як і, думаю, для всіх артистів) щастя бути сьогодні в Києві, завтра – на Волині, післязавтра – в Одесі й, де б не був, завжди повертатися з виступів із думкою, що на мене чекають удома син, імператорський пікінес і моє телебачення.
БІЛЬШЕ ІНТЕРВ'Ю З ВІДОМИМИ ТА ЦІКАВИМИ ЛЮДЬМИ ЧИТАЙТЕ В ГРУПІ «ЖИТТЄВІ ДРАМИ» В FACEBOOK! ЩОБ ПІДПИСАТИСЯ НА НЕЇ — НАТИСНІТЬ ТУТ!
Оксана Бубенщикова
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
