27-річного Віталія Коноваленка називають луцьким екстремалом за його неймовірні трюки у стилі паркур (подолання перешкод різного характеру) та видовищні шоу з вогнем. Хтось захоплюється його відвагою, дехто вважає диваком. Сам Віталій каже, що робить те, чим дійсно захоплюється і чим живе.
Він здатен без будь-якої допомоги і страховки видиратися на висотні будинки, на стіну замку Любарта, стрибати із мосту на поїзд, ходити по краю 60-метрової вишки. А що він виробляє із вогнем! Неймовірне фаєр-шоу у його виконанні змушує затамувати подих – настільки віртуозно і на грані можливого виглядають його виступи. Багато кому трюки Віталія видаються занадто ризикованими, мовляв навіщо ризикувати собою заради екстриму. Але Віталій переконує: перед виконанням кожного трюку усе продумує до дрібниць і довго готується, прорахувавши наперед кожен свій рух.
– Я все життя любив пробувати нові види спортивних захоплень, які містили певну частку екстриму, – розповідає Віталій. – Зупинявся тільки тоді, коли досягав певного рівня. В дитинстві займався спортивними танцями, потім ушу, причому досить тривалий час. Виконував трюки на роликах. Ці захоплення дали хорошу базу, я навчився вільно і досконало володіти своїм тілом.
– Екстрим – це усе ж таки ризик. Чи варто ризикувати собою заради вдалих трюків?
– У моєму розумінні до екстриму потрібно підходити з розумом і хорошою підготовкою. Це тільки збоку видається, що трюки, які я виконую, надто небезпечні чи страшні. Насправді ж я готуюся і тренуюся довгий час, проганяється кожен елемент, все продумую до дрібниць і виконую трюк лише тоді, коли повністю впевнений у собі.
– Якщо вогняним шоу Ви можете заробляти, то який сенс у паркурі?
– Паркур – це випробування власних можливостей і подолання нових перешкод. Усе це формує впевненість у собі. Перемоги у спорті дають можливість перемагати у житті. Ти вчишся ставити цілі і досягати їх. Крім того паркур – один із кращих спортивних видів для фізичного розвитку і загартування. Під час виконання елементів паркуру задіяні всі м’язи, тіло працює активно, воно стає гнучким, чіпким і міцним.
– Як сприймають близькі і рідні ваше захоплення?
– Батьки, звісно, сприймали досить негативно, особливо спочатку. Але я розмовляю із ними постійно, пояснюю, що насправді ніякого ризику для мене немає і я добре готуюся перед виконанням нових елементів. Крок за кроком вдається знаходити порозуміння. Пояснюю, що мої трюки може зробити кожен, хто займався б і тренувався стільки, скільки ж і я – а це постійні, навіть щоденні тренування по кілька годин.
А у суспільстві можна чути різні думки. На жаль, для нашого суспільства є нормальним бачити молодь за пивом чи любителів селфі у туалеті. Це всі сприймають як належне. Коли ж людина виходить із певних установлених суспільством рамок, її відразу хочуть віднести в розряд неправильних, неадекватних. Насправді ж ці суспільні рамки не мають логічного підґрунтя. У країнах Європи паркуром займається велика кількість молоді, там створені спеціальні тренувальні майданчики, місця для паркуру. Насправді в основі паркуру – не відчуття адреналіну, а саме технічне виконання елементів без зайвих емоцій.
– Які ваші трюки паркуру Вам найбільше запам’яталися?
– Їх чимало, і вони є на моєму каналі YouTube, де можна побачити, як, наприклад, я стрибав із мосту на поїзд, або ж вилазив на багатоповерхівку, чи йшов краєм мосту. Зараз популярним стало відео, як я вилажу на стіну Луцького замку і перелажу її. Стіна фактично перпендикулярна до землі, і на ній немає особливих виступів, тож зробити це було досить непросто, потрібно було добре потренуватися. Але помалу долав певні дистанції, крок за кроком підіймався вверх, коли відчував, що підкорена висота уже не викликає жодного остраху.
– Як давно займаєтеся вогняним шоу і чим ваш театр вогню «Аладдін» особливий?
– Вогняним шоу займаюсь років шість. Наш театр рахується найсильнішим не тільки на Волині, але і в інших областях України. Можливо, тому, що ми не зупиняємося на вже готовій програмі, а постійно додаємо у неї нові трюки й елементи, тренуємося постійно, із дня на день. У результаті на кожній урочистій події глядачі бачать нові видовищні номери, танець з вогнем, в якому продумуємо все до дрібниць. Надаємо великого значення пластиці, красі номерів, загальному вигляду. Може, наші шоу певною мірою дорожчі, але глядачі зазвичай бачать і переконуються, що наша програма варта того, щоб її побачити.
– Чи трапляються опіки та ушкодження під час тренувань із вогнем?
– Так, а як же без цього. Чимало елементів дуже складні, і потрібно цьому навчитися, треба в якийсь момент почати жонглювання вогнем, тоді можливі ушкодження, але вони незначні. Ми проводимо чимало тренувань без вогню, і, досягнувши певного рівня вправності, поступово непередбачуваних моментів стає усе менше.
– Як для Вас почався процес підкорювання вогню?
– Спочатку приєднався до тих, хто вже займався фаєр-шоу, але через кілька місяців відчув, що можу рости далі. Мені хотілося випробовувати нові можливості вогню, рости і розвиватися у цьому напрямку. Я виступав навіть на одноколісному велосипеді, виконуючи різноманітні трюки із вогнем. Вивчав різні техніки і експериментував. Тому із часом ми із однодумцями створили власний театр вогню, із яким зараз досить успішно виступаємо. Нас запрошують на різноманітні виступи, на громадські свята, на весілля. Шоу із вогнем – це безмежний простір для втілення різноманітних ідей, тому ми не збираємося зупинятися і будемо продовжувати радувати глядачів новими цікавинками і трюками.
БІЛЬШЕ ІНТЕРВ'Ю З ВІДОМИМИ ТА ЦІКАВИМИ ЛЮДЬМИ ЧИТАЙТЕ В ГРУПІ «ЖИТТЄВІ ДРАМИ» В FACEBOOK! ЩОБ ПІДПИСАТИСЯ НА НЕЇ — НАТИСНІТЬ ТУТ!
Ольга Федоренко
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
