Життя

Українська «Роксолана» народила в Йорданії п’ятеро діток

Українська «Роксолана» народила в Йорданії п’ятеро діток

Наша співвітчизниця Вікторія Абу Кадум вже 18 років живе в Аммані, в Йорданії – країні, про яку більшість українців знають мало. Тим часом це дуже самобутня держава з цікавими традиціями, побутом і культурою.

Детальніше про це – у розмові з пані Вікторією, йдеться у публікації в газеті «Твій вибір».

– Розкажіть, будь ласка, про те, як Ви потрапили в Йорданію.

– Я народилася в Чернівцях і закінчила медичний ліцей. Опісля вступила до Чернівецького національного університету, на хімічний факультет. А коли мені було 18 років, познайомилася з хлопцем, який саме закінчував Буковинський медичний університет. Він родом із Йорданії, тому, коли ми одружилися, я залишила навчання і переїхала з ним на його батьківщину.

Сьогодні у нас п'ятеро дітей, чоловік працює за фахом, а я займаюся вихованням дітей, домашнім господарством. А також пишу вірші. Пригадую, в аеропорту нас зустрічало дуже багато людей. Виявилося, що це численна чоловікова рідня. Всього було понад 20 легкових автомобілів. Мене тоді дуже вразила ота дружність великої родини. І за всі подальші роки я неодноразово переконувалася у тому, що йорданці дуже цінують сім'ю, родинні стосунки, готові допомогти родичеві в будь-якій ситуації.

– Яким є рівень життя в цій країні – високим чи не дуже? Яка середня заробітна плата?

– Говорячи про рівень життя, потрібно передусім сказати, що Йорданія – країна третього світу. Тому високий рівень життя тут у чиновників, бізнесменів. А ось пересічні громадяни змушені багато працювати, аби забезпечити свою сім'ю. Тут дуже багато бідних, бо нещодавно була війна в Іраку, час від часу розгортаються бойові дії в Сирії. Відтак – дуже багато біженців. Середня зарплата невелика – приміром, вчитель отримує від 400 динарів. Один динар – це 28 гривень, тобто залежно від курсу валюти, трішечки більше від одного євро. Є й менші зарплати, а є й більші. Приміром, лікар отримує від 700 динарів, однак це залежить від його спеціальності, віку, кваліфікації і досвіду роботи. Зараз дуже важко знайти роботу випускникам вишів, тому вони часто їдуть у пошуках роботи в Об'єднані Арабські Емірати, Саудівську Аравію, Канаду.

– Жінки зобов'язані працювати чи це залежить від бажання самої жінки або фінансової ситуації сім'ї?

– Взагалі-то тут прийнято вважати, що коли жінка працює, то це означає, що її чоловік не може утримувати сім'ю. Однак останнім часом жінки починають працювати і досягають неабияких успіхів. Приміром, в перукарнях чоловіків стрижуть лише чоловіки, а жінок – жінки. Також тут є державні і приватні школи. Причому, державні поділяються на школи для хлопчиків і школи для дівчаток. Тож залежно від того, хто навчається в школі, педагогами є або чоловіки, або жінки.

– Комунальні послуги, одяг в Йорданії коштують дуже дорого?

– Щодо комунальних послуг, то останнім часом люди незадоволені підняттям ціни на електроенергію. До речі, в Йорданії електроенергія одна з найдорожчих в усьому світі. Приміром, у нас сім'я з семи осіб, і за січень за електроенергію ми заплатили 100 доларів. Натомість газ недорогий. Тут немає централізованого постачання газу, як в Україні, а газ продають в балонах. Один балон коштує 10 доларів. Приміром, для нашої сім'ї його вистачає на два місяці.

Також тут немає безперебійного постачання води. Тому на даху кожного будинку є чималі баки, яких поміщається два кубометри води. В ті дні, коли подають воду, баки наповнюються, і люди нею користуються. Щодо одягу, то він здебільшого виробництва Туреччини та Китаю, і гарні та якісні речі можна знайти за невисоку ціну. А ось одяг всесвітньо відомих брендів коштує чимало.

– А які ціни на продукти харчування?

– Загалом невисокі. Приміром, ящик мандаринів, а з огляду на те, що сім'ї тут великі, то купують ящиками вагою вісім кілограмів, коштує трішки більше від 80 гривень, тобто три динари. Коли фрукти трішки залежані або прим'яті, то ціна може буде меншою. Коли ж мандарини свіжі і щойно з плантації, то ціна за кілограм може становити 1 динар. Ящик помідорів коштує один динар. Ящик кабачків – півтора динара, а картоплі – два динари. Фрукти та овочі дешеві, бо на Мертвому морі вирощують цілі плантації. Кілограм телятини – близько десяти доларів, баранини – чотирнадцяти.

Вікторія Абу Кадум

Вікторія Абу Кадум

– Якою загалом є кухня йорданців?

– Вони дуже люблять рис, тому тут готують білий, бурий, червоний та інші види рису з м'ясом, з овочами, фруктами. Популярні страви з баклажанів, кабачків, перцю. Йорданці – нащадки бедуїнів, тому в їхній кухні дуже багато м’яса. Тут часто готують плов, долму, тушковану баранину. Дуже популярним є мансаф – страва з вареної баранини зі спеціями та камінням сухої сметани, з якої готують смачний соус. Щодо солодощів, то це типові східні ласощі – пахлава, тістечка з фісташками, халва, мамуль – печиво з фініків, махалябія – молочний десерт. Усі вони дуже смачні і неймовірно солодкі. Разом із йорданськими стравами я також готую і українські – вареники, пельмені, борщ, деруни, картопляники, зрази та інші наші смаколики.

– Зупинімося трішки на традиціях в Йорданії – які вони? 

– Передусім мені дуже подобається, як тут виховують дітей. Батьки змалечку говорять діткам, що вони повинні бути дружними, допомагати одне одному, підтримувати в різних ситуаціях. Тому старші діти несуть відповідальність за менших, а менші їх слухаються. В Йорданії є традиційними великі весілля, гучні і чисельні свята для сина чи доньки, коли дитина з високими балами закінчила школу. Люди тут набожні, тому в п'ятницю усі йдуть до мечеті на молитву.

До речі, вихідні тут – п'ятниця та субота. І в ці дні мечеті завжди повні людей. Тут дуже дотримуються релігійних свят, особливо святкують Ід аль Адха і Ід аль Фітр. А ось день народження тут не прийнято святкувати у звичному для нас розумінні. Максимум – це тебе просто усно привітають і все. Дуже багатолюдними в Йорданії є весілля. Причому його святкують у двох залах – чоловічому і жіночому. Наречений з нареченою сидять у залі для жінок, і наречений лише приходить у зал для чоловіків, де його вітають. Коли в сім'ї одружується син, то батьки надбудовують на будинку квартиру для його сім'ї, а коли виходить заміж донька, то вона, відповідно, йде в невістки.

У вихідні численні родини люблять виїжджати на природу, де влаштовують пікніки. Зазвичай ми їздимо на Мертве море, що буквально за 50 кілометрів від нас. До речі, в країні зовсім немає театрів, а ось кінотеатри з'явилися лише нещодавно. Жінка в Йорданії не може вийти з дому без дозволу чоловіка. І це настільки серйозно, що в разі непослуху справа може дійти до розлучення.

– Коли в Україні почалася війна, Ви написали свій перший вірш і нині вже видали дві збірки поезії…

– Це не зовсім правильно, бо я ще в дитинстві писала вірші. Однак, коли вийшла заміж і народилися дітки, було якось не до цього. І коли побачила по телевізору, що коїться на Майдані, то написала вірш про Майдан. Чимало віршів присвятила пам’яті конкретних загиблих воїнів. Моя душа болить за Україну і не могла без сліз дивитися на все те, що відбувалося тоді, в 2014 році в Києві і нині відбувається на Сході України.

Я не можу матеріально допомогти нашій, українській армії, тому намагаюся підтримати словом. І, до речі, популяризую Україну в Йорданії, де в 2016 році відкрилося українське культурне товариство «Українська Хата в Йорданії». Я є співорганізатором його створення. Ми, українки, які живемо в Йорданії, збираємося там і влаштовуємо культурні вечори, виконуємо пісні, готуємо українські страви. Тут ми відзначаємо Різдво, Великдень та інші свята. Це такий собі український куточок який повертає у своє, рідне. На сьогодні вийшли друком збірки «Птахом перелітним», «Куди ж це ти, каче» та «Про тебе». Наразі пишу поезію, яка увійде до четвертої збірки.

Вікторія Абу Кадум
Вікторія Абу Кадум

– Чи часто буваєте в Україні?

– Перші вісім років ми не прилітали сюди взагалі, бо були малесенькі дітки. Згодом почали літати раз на два роки, тоді щороку, а тепер двічі на рік. Мої діти знають українську мову, Гімн, вчать напам'ять вірші Тараса Шевченка, пісні. А ще вони мають вишиті сорочки, які залюбки носять, знають історію України і з нетерпінням очікують, коли полетять до української бабусі і дідуся.

Ксенія Фірковська

БІЛЬШЕ ВРАЖАЮЧИХ ТА ДУШЕВНИХ ЖИТТЄВИХ ІСТОРІЙ ЧИТАЙТЕ В ГРУПІ «ЖИТТЄВІ ДРАМИ»  В FACEBOOK! ЩОБ ПІДПИСАТИСЯ НА НЕЇ — НАТИСНІТЬ ТУТ!

Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.

Читайте також
Все про: стосунки, кохання, Долі
В тему