Із Юрієм Алла познайомилася на студентській вечірці. Вона – розкішна, яскрава, смілива третьокурсниця. І він – скромний, розумний, трохи навіть (як здалося Аллі) занудний інтерн.
Про це йдеться у газеті «Твій вибір».
Коли розпочався повільний танець, вони якраз балакали про погоду. Мовляв, так різко похолодало, що в університетських аудиторіях годі висидіти. «А це ж скільки хронічних захворювань загостриться», – зі знанням справи промовив Юра, який із дитинства захоплювався медициною, а зараз йому пророкували успіхи в хірургії.
«Може, потанцюємо?» – перебила Алла, почувши звуки улюбленої пісні. «Але ж… ти з кавалером», – зам’явся Юра. «Та ну його! Пішли!» – зухвало заявила Алла і сама потягнула Юрія до танцю. Та, щойно музика стихла, як Юрія потягнула до виходу чиясь сильна рука. В коридорі гуртожитку лампочка, як завжди, не світила. Тож Юра в темноті не роздивився обличчя незнайомця. Лише почув запах цигарок і хриплий голос: «Ти що, ботан, на мою бабу рота роззявив. Н-на!» І в ту ж мить Юра відчув силу кулака. Упав. Не встиг підвестися, як чиясь нога поцілила Юрію в живіт. Далі – в нирки. У голову. Знову в нирки. А далі…
…Перше, що побачив Юра, розплющивши очі, – білі стіни лікарняної палати. «Слава Богу… – скрикнула мама й ухопила долоню сина у свої тремтячі руки. – Дитино моя, ти живий! Як ти почуваєшся?» І стала обережно розпитувати про студентську вечірку. Та після декількох складних операцій хлопцеві було дуже тяжко щось вимовляти і згадувати. Він усміхнувся, сказав, що хоче ще трішки поспати. І мама, скориставшись цим, вирішила поїхати додому й приготувати щось смачненьке своєму єдиному синові.
Студентська любов
За хвилини три після того, як мама пішла, до палати залетіла Алла. Її краса, здавалося, засліпила Юрія. А від дорогих парфумів аж запаморочилося в голові. «Привіт, Юрчику, – мило усміхнулася Алла. – Ти мене не забув?»
Від несподіванки Юра і слова промовити не міг. Лише захитав головою, мовляв: ні, не забув. Алла обережно присіла на краю ліжка. Стала ніжно гладити долоню хлопця. Розпитувати про самопочуття. «Ой, що це я? Геть за гостинці забула! – і Алла стала діставати із пакета фрукти, соки, йогурти, баночку дорогої ікри. – Це все тобі. Одужуй!» І чмокнула Юрія в лоб, обидві щоки, навіть у губи. Парубок геть розгубився. А Аллі того тільки й треба було. Скориставшись станом хлопця і тим, що в палаті нікого не було, Алла стала обережно розпитувати, що з подій студентської вечірки Юра пам’ятає, чи бачив того, хто його бив у коридорі, чи зміг би упізнати голос свого кривдника.
«А для чого ти запитуєш?» – здивувався Юра. «Ну як же? Приходив слідчий, брав у всіх покази. Думаю, чи швидко можна буде розбишаку покарати, – залепетала Алла. – А ти його зовсім не знаєш, правда ж?» – «Та ні. Але логіка підказує, що то кавалер, із яким ти прийшла і який міг приревнувати через наш повільний танець». Алла зблідла і замовкла. Хвилину вона про щось напружено думала. А потім обережно заговорила: «Юрчику, все правильно. Але… ти й сам трохи винен: пішов танцювати зі мною. А мій кавалер втратив від ревнощів самоконтроль… – лепетала Алла. – Юрчику, не пиши заяви, не давай показів слідчому. Бо інакше… той кавалер мене заб’є до смерті».
Юра аж збліднув. Йому було боляче. Але великі карі очі Алли, її звабливі губи та глибоке декольте зробили своє діло. Та, щойно хлопець написав у поліцію заяву, нібито травми отримав у результаті падіння на льоду й ні до кого претензій не має, як Алла зникла з його життя назавжди…
Небезпечна угода
Але ні, не назавжди. Через десять років вони знову зустрілися. Алла бігла коридором лікарні, а на каталці повністю закривавленого везли її чоловіка. Того самого, який колись до напівсмерті побив скромного інтерна. «Лікарю! Рятуйте! Допоможіть!» – кричала Алла. Вона не відразу й упізнала в колись скромному хлопчині відомого в місті хірурга.
А от Юра її відразу впізнав… Серце стиснулося. У скронях запульсувало. Закривавлений чоловік щось хрипів. І голос пораненого Юра теж упізнав. Це був ВІН – чоловік, який колись нещадно гамселив юнака тільки за те, що той посмів піти у танець.
Доки готували операційну, Юра зайшов до себе в кабінет. Йому потрібно було заспокоїтися, щоб руки не тремтіли від хвилювання. У цю мить до кабінету зайшла Алла. Як і десять років тому, її краса засліпила Юрія, а від дорогих парфумів знову запаморочилося в голові.
«Привіт, Юрчику, – мило усміхнулася Алла. – Ти мене не забув?» «Хіба ж ТАКУ забудеш?..» – усміхнувся гірко, але вголос нічого не сказав. «Бачу, що пам?ятаєш, – звабливо усміхнулася Алла. – Та й я всі ці роки думала про тебе. Уявляла, якби ми жили б разом, якби не ВІН – мій колишній кавалер і нинішній чоловік. Знаєш, чому я тоді так несподівано зникла? Бо Ґоґа сказав: якщо за нього не вийду, то двох нас уб’є і в одній могилі закопає».
Зараз Юра вже розумів, що Алла бреше, що за десять років аніскільки не змінилася. Хіба що стала ще хитріша та підступніша. Але глибокі очі Алли, її звабливі губи та глибоке декольте могли й тепер зробити своє діло. Тож Юра схопився з дивана, на який потягнула його Алла. «Чого ти хочеш?» – ледь не скрикнув. Алла кинулася до нього, обхопила шию руками і стала цілувати. «Хочу, щоб той виблюдок умер у тебе на операційному столі!» – і її очі хижо заблищали. «Навіщо це тобі?» – пополотнів Юра. «Бо хочу бути з тобою! Твоєю! Назавжди!» Серце Юрія гупало так, що, здавалося, вискочить із грудей. «А ти знаєш, що мені за це буде тюрма?» – відсахнувся Юра. «Не переживай, – зловіщо усміхнулася Алла. – Якщо цей виблюдок здохне, мені у спадок стільки грошей перейде, що вистачить усіх суддів з потрохами купити ще й нам – на безбідну старість удвох». – «Так-от що ти задумала?.. – подумки промовив Юра. – Спочатку свого чоловіка вб’єш моїми руками, а там, дивись, і мене як небажаного свідка десь «прибереш»: як не в тюрму, то в лісопосадку?» Та вголос Юра сказав: «Гаразд. Домовилися».
Між двома жінками
Операція минула успішно. Життю кримінального авторитета на псевдо Ґоґа вже ніщо не загрожувало. Утомлений після складної операції, Юра попрямував до свого кабінету. І відразу за ним у двері прослизнула Алла. «А ти не такий дурненький, як я думала, – з порога почала вона. – Вирішив не плямувати своєї репутації і дав можливість пацієнту вмерти «внаслідок післяопераційного ускладнення?» – усміхнулася Алла. – «А ти теж, дивлюся, не промах. Усе розрахувала. Заповіт оформила. Не здивуюся, що поножовщина, в якій ледь не загинув твій чоловік, – теж справа твоїх рук. Точніше – тобою замовлених кілерів». Алла завмерла: «Як ти здогадався?» – «Надто професійно були завдані ножові удари, – відповів Юра коротко. – У побутових конфліктах такого не буває». – «Ну, а якщо і замовила, то що? Ти ж навіть не уявляєш, скільки я натерпілася від цього виродка. Скільки разів сиділа вдома побита й чекала, доки зійдуть синці чи зростуться переломи. А давай покажу тобі шрами на моєму тілі після виховання». І, не чекаючи, Алла зняла із себе сукню, лишившись в одному спідньому. «Алло! Перестань!» – намагався зупинити її Юра. Та Алла знову кинулася йому в обійми. Скочила, обхопила ногами його торс. Стала цілувати його тіло…
…А в ці миті під дверима хірурга стояла і плакала молода медсестричка Оля. Вона прибігла сказати, що в одного з пацієнтів піднялася температура. Та крізь щілинку дверей побачила Юрія в обіймах оголеної жінки. Побачила – й очам не повірила. Вона ж стільки років кохала Юрія. Віддала йому свою дівочу цноту. Ладна була хоч на край світу.
Почувши, що Юра звертається до оголеної жінки «Алла», медсестра ледь не скрикнула. Бо саме так декілька разів Юра називав Олю в моменти інтимної близькості. «То, значить, він спав зі мною, а кохав ЇЇ – цю незнайомку? Всі ці роки він брехав мені і зраджував?!!» – не могла повірити Оля. Та, коли вона вже хотіла бігти світ за очі, двері кабінету несподівано розчахнулися і на порозі постав Юра. Без жодного здивування, ніби знаючи, що побачить там медсестричку, він узяв Олю за руку і… завів до кабінету. Алла, що досі стояла у спідній білизні з розмазаною на губах помадою, не розуміла, що відбувається. «Знайомся, – промовив до Олі, – це жінка, яку я колись дуже кохав, яку не міг забути всі ці роки і яка знову хотіла мене використати й викинути. А це, – показав Аллі на Олю, – моя наречена, і через місяць у нас весілля».
Алла зміряла медсестричку з ніг до голови, єхидно хмикнула, одягнулася й попрямувала до дверей. «І до речі! – гукнув Юра їй вслід. – Із твоїм чоловіком усе буде добре. Так що раджу тобі втікати, поки не пізно».
Оксана Бубенщикова
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
