У листопаді у волинському місті Ковелі зареєструвала шлюб п'ятисота пара. Це ковельчанка Вікторія Беззубова і Момоду Сісей з Гамбії (Західна Африка).
Пара познайомилася через інтернет у «Фейсбуці». Обоє ніколи не були одружені, йдеться у публікації в газеті «Твій вибір».
– Ми переписувалися понад рік, – розповідає Вікторія. – З мовою проблем не було, бо я колись була вчителькою англійської мови, тому спілкування давалося легко.
– Як мама відреагувала на те, що зять буде темношкірий? – питаю у Вікторії.
– Вона не була проти. Колір шкіри не мав значення. Тільки мама переживала, як буде з ним спілкуватися, – каже Вікторія. – Батьки Момоду теж не перечили вибору сина…
Коли пара вирішила одружитися, почався довготривалий процес виїзду з африканської країни Гамбії до волинського міста Ковеля. Проблема полягала в тому, що в їхній країні немає посольства України, тож Момоду Сісей мусив їхати в сусідню країну Сенегал по візу. Їздив туди аж чотири рази, поки дали дозвільний документ. Але чого не зробиш заради кохання?
Незважаючи на величезну різницю у віці, різну культуру і відстань, все-таки Вікторія і Момоду вирішили узаконити свій шлюб, бо в Гамбії, за мусульманськими законами, не прийнято, щоб пара жила без офіційного шлюбу. Щоб це не вважалося перелюбом, Момоду захотів провести церемонію одруження. Тим паче, що за мусульманськими законами дозволяється батькам провести церемонії шлюбу без присутності наречених.
І от у травні, коли в мусульман був місяць Рамадан (як у нас Пасха), Момоду захотів провести ритуал одруження. Тобто, прямуючи до України, він уже мав бути жонатим. Таким чином 31 травня 2019 року в Гамбії був зареєстрований шлюб Вікторії та Момоду.
Аби Сісей перетнув усі кордони в легальний спосіб, родичі допомогли з грошима. Чоловік виготовив усі необхідні документи. Прилетів до Львова, до його зустрічала Вікторія, а потім разом вони добралися до Ковеля.
Жив Момоду у Вікторії. Одне до одного продивлялися два місяці. Він приїхав у вересні на три місяці, щоб ближче познайомитися. У жовтні подали заяву до РАЦСу і через місяць, 12 листопада, узаконили шлюб.
Мусульманки живуть – як вареники в маслі
Момоду Сісей – з релігійної мусульманської сім'ї. Його дід був імамом (як у нас священник), тримав мусульманську школу. Бабуся постійно брала участь в паломницьких поїздках. У батька Момоду – дві дружини, і обидві законні. У всіх сім'ях багато дітей (п'ять-шість вважається нормою), а більшість пар виховують по десять нащадків. За мусульманськими законами, батько однаково ставиться до обох дружин. А дружини зазвичай можуть ніколи не бачитися і жити в різних селах. Дружини не працюють, усім необхідним мусить забезпечити чоловік. Саме він зобов'язаний обом дружинам збудувати житло, купити одяг, харчі. Жінка не вдягає двічі одного і того ж плаття на якийсь захід, тому щоразу чоловік має купувати нову сукню. Батько Момоду живе за графіком: два дні в одної дружини, два дні – в іншої.
– А чи не думала ти, Вікторіє, що у Момоду може бути в Гамбії ще одна дружина?
– Ні. У нього там нема дружини, бо тепер молоді люди, перш ніж одружитися, думають, чи зможуть утримати дві сім'ї. Ці традиції вже відходять у минуле, хоча це не забаганка, а повага до жінки. Тамтешні чоловіки беруть по дві дружини не для того, щоб було розбещення, а для того, щоб кожна жінка не лишилася в дівках або розлученою чи вдовою. Тобто головне правило в мусульман – жінка не повинна бути самотньою. Якщо в родині помирає один із братів, то вдову мусить узяти за дружину будь-який із братів. Таким чином він опікується племінниками, аби ті не стали сиротами, і дружиною брата, аби не лишилася вдовою.
– Чим Момоду завоював твою любов, – питаю я у Вікторії.
– Добрим лагідним словом, ніжністю (чого в українських чоловіків мало від кого діждешся). Він спортсмен, футболіст (грає за збірну свого міста багато років). Момоду привіз мені в подарунок три чудові африканські сукні, які не повторюються в орнаменті.
До речі, африканки – великі модниці: роблять різні зачіски, перуки, шиньйони. Шиють одяг із якісної тканини за каталогом і дуже швидко – за два дні плаття готове. Кравці – чудові майстри. Плаття носять обов'язково довгі до землі, але плечі можуть бути відкритими. Мусульманки хиджаб (одяг, що повністю приховує жіночу фігуру) носять за бажанням. А ще Момоду веде здоровий спосіб життя – не курить і не п'є (на відміну від українських чоловіків). У Гамбії спиртне продають лише туристам, а місцеві не п'ють, бо буде велике осудження.
Гамбійці мусять платити і за садочки, і за школи. Школи там різні: французькі, англійські, німецькі. Зранку навчання, після обіду сам вибираєш, в яку школу.
Через бідність багато молоді втікає з Африки
Вікторії Беззубовій дістався турботливий чоловік – сам готує дуже смачні африканські страви. І тепер жінці уже не хочеться варити їсти – вона ласує тим, що приготує чоловік. Він навіть уже встиг знайти собі в Ковелі друзів.
– Що любить Момоду з наших українських страв?
– Йому смакують тільки риба в клярі, смажена картопля і омлет. Супів і борщів не їсть (бо любить все густе). Не визнає, коли в першому плаває м'ясо. Натомість уподобав кури гриль. На вечерю йому обов'язково мають бути фрукти.
Момоду часто готує рис із рибою, дуже смачний бенягін (наш плов). Гамбійці вживають лише яловичину, баранину і м'ясо кози, яке ціниться найдорожче. До того ж, гамбійці не їдять нічого замороженого – все має бути свіже. Тож Момоду готує лише свіжу рибу.
Гамбія (звідки родом Момоду Сісей) – курортна місцевість. Багато туди приїжджає туристів з Європи і одружується з темношкірими. Тому багато міжрасових шлюбів. Це у них норма. Більшість місцевих молодих людей стараються виїхати з країни (бо живуть бідно) у пошуках кращого життя. Багато друзів Момоду виїхали нелегально і загинули. А тому Момоду Сісей усе робив законно, щоб не ризикувати своїм життям.
Гамбія – туристична зона. Жителі переважно займаються рибальством: ловлять в Атлантичному океані рибу і продають в ресторани та на місцевому ринку. Там дуже дорогий інтернет, а тому Вікторія і Момоду по Скайпу не спілкувалися, тільки зідзвонювалися. Малі діти бояться білих людей: як побачать – то плачуть. Білими людьми дітей лякають так, як у нас Бабою Ягою.
У вихідні всі сім'ї ідуть на пляжі, на атракціони, влаштовують пікніки. Дуже люблять їсти кури гриль, які, до речі, експортують з України. Наші українські соки теж продають в Гамбії. Там дуже велика спека: +35, +37 – завжди палюче сонце, лише три місяці триває період дощу, а 9 місяців – ні краплини. Тому 9 місяців день у день рослинність треба поливати, щоб щось виросло, а інакше все згорить. Дуже багато вирощують салату, який кладуть у всі страви. Садити можна увесь рік всі овочі такі, як у нас. Найнижча температура в Гамбії +15, це вважається дуже холодно. А ще в Гамбії ростуть апельсини, манго, банани, кокоси і баобаби (сік із якого дуже люблять туристи).
Момоду нормально переніс вересневий холод, коли приїхав у Ковель. Саме тоді понизилась температура і випав сніг. Він думав, що почалася зима. Екзотичний гість вперше у житті побачив сніг.
...Молода сім'я насолоджується медовим місяцем. Але вже в грудні Момоду мусить їхати назад у Гамбію, щоб виробити спеціальну візу і проїхати на рік знову в Ковель до дружини. У нього в Африці є спадщина – дідова земля, частину якої він хоче продати, і на ті гроші приїхати до коханої.
Момоду вчить українську мову, щоб уміти нею розмовляти з тещею і якось адаптуватися серед українців.
Вікторія Беззубова дуже щаслива і задоволена, що зустріла своє кохання. І хоча воно прийшло із запізненням, Вікторія і Момоду наздоженуть згаяне. Краще пізно, ніж ніколи.
Марта Солодуха
БІЛЬШЕ ВРАЖАЮЧИХ ТА ДУШЕВНИХ ЖИТТЄВИХ ІСТОРІЙ ЧИТАЙТЕ В ГРУПІ «ЖИТТЄВІ ДРАМИ» В FACEBOOK! ЩОБ ПІДПИСАТИСЯ НА НЕЇ — НАТИСНІТЬ ТУТ!
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
