Люда зайшла з першокласником Дениском до будинку його батьків-бізнесменів. І від побаченої розкоші дівчина, яка працювала в барі офіціанткою, аж рота роззявила.
Про це йдеться в газеті "Твій вибір".
– Добрий день, – перервав Людині споглядання чоловічий голос.
– Ой, добрий день, – лисячим голосочком защебетала дівчина. – А ви, мабуть, Віктор Васильович? Мій чоловік Руслан, який у вас працює водієм, стільки про вас розповідав. А я Люда.
– Приємно познайомитися. Але мушу йти. Бо наша няня сьогодні прихворіла. Треба знайти їй заміну. Бо немає з ким Дениска лишити.
– Якщо хочете – можу вас виручити. Ми з Дениском, поки сюди їхали, встигли подружитися. Він навіть просив помогти йому уроки зробити. І, до речі, в мене є молодший брат. Так що я прекрасно знаю, як поводитися з дітьми.
Віктор Васильович завагався. Він уперше бачив цю дівчину і не знав, чи можна лишати її з дитиною, та ще й саму в будинку.
В цю мить із кухні донісся голос Дениса: «Та-а-ату, зроби мені чаю…» На що Люда відповіла: «Дениску, але пий фруктовий або трав’яний, вони корисніші». Віктор Васильович усе ще вагався: шукати няню, робити чай, бігти на роботу. Тож дівчина взяла ініціативу в свої руки: «Якщо ви не проти, я зроблю Денискові чаю, поки ви будете зайняті?» І чоловік таки здався.
Того дня Люда з Денисом стали ледь не найкращими друзями. Дівчина так сподобалася малому, що ввечері, коли Люда бажала всім доброї ночі, хлопчик запитав:
– А ти завтра до мене прийдеш?
– Не знаю. Як тато скаже, – відповіла Люда і зиркнула на Віктора Васильовича. – До кінця цього тижня я вихідна. Так що дзвоніть – буду рада помогти, – і послала Денискові повітряний поцілунок.
Друга мама
Ось уже три тижні Люда працювала нянею в домі Віктора Васильовича. Походжаючи його хоромами, навіть не вірила, що настільки вдало влаштувалася в житті. Ну, так: попередня няня готова була задушити Люду на місці. Але тій було байдуже: «У цьому світі виживає хитріший. І я тут професіонал!..»
Тепер саме Люда робила з Денисом уроки, ходила гуляти, водила його в кіно та на ролики. Малий так прив’язався до нової няні, що вечорами тільки й розповідав татові, як класно він провів сьогодні день.
– Людочко, ви просто фея! – не скупився на компліменти Віктор Васильович. – Раніше Дениско весь час ходив похмурим, слова зайвого з нього не витягнеш. А тепер навіть учителі кажуть, як він змінився. Дякую.
– Та що ви… – вдавано соромилася Люда. – Просто дитині потрібна материнська ласка. Я віддаю Денискові частинку своєї душі. І він це відчуває. От і все…
Що більше Люда нагадувала про материнську ласку, то більше Віктора Васильовича гризла думка, що не ту жінку він узяв собі за дружину. Бо так, його Неля була красива, розумна, з бізнесовою жилкою. Але ніякі гроші не замінять дитині маму.
Одного вечора Віктор Васильович повернувся додому трохи випивший.
– Людочко, я послав Руслана ще по одній справі. Тому він заїде по вас десь через годину.
– Добре-добре. Я якраз вкладу Дениска спати. А потім маю дещо вам сказати.
– Щось сталося? – насторожився чоловік.
– Ні, нічого страшного. Але ви як батько маєте це знати.
Того вечора Люда розповіла, із якою тугою в очах Дениско дивиться на діток, які під час прогулянок тримають за руку свою маму.
– Ви знаєте, він сьогодні підійшов до мене, сів на руки, притулився і заплакав. Я запитала, що сталося. І він зізнався, що теж хоче мати маму, всюди з нею ходити.
Люда розворушила найболючішу рану Віктора Васильовича. Якби іншим разом, то бізнесмен, можливо, просто промовчав би в цій ситуації. Але зараз, випивший, він не став приховувати свої сльози.
– Людочко, я такий тобі вдячний (можна, я перейду на «ти»?). Вже багато разів я просив Нелю повернутися, жити з нами. Але вона запустила за кордоном дуже перспективну компанію. Якщо все вдасться, там будуть багатомільйонні обороти. І кинути це все зараз просто не реально…
– Але ви як батько маєте прийняти таке рішення, щоб Дениско не страждав. І щоб ви, Вікторе Васильовичу, теж були щасливими. Бо ви прекрасна людина. Я, якщо чесно, таких не бачила… – і при цих словах Люда підійшла до чоловіка і ніжно його обійняла.
Переломна ніч
Після тієї вечірньої розмови Люда і Віктор Васильович дуже зблизилися. Все частіше бізнесмен ловив себе на думці, що саме таку жінку він хотів би мати у своєму домі. Єдине, що стояло перепоною, – навіть не дружина, з якою вони давно вже стали чужими, а водій Руслан – славний хлопець, герой війни.
Те, що Віктор Васильович закохався в неї, бачила й сама Люда. Тільки не розуміла, чому він тримає її на відстані. Щоб швидше затягнути бізнесмена в ліжко, няня вдягала на роботу шкіряні шортики, блузочки, з яких випирали напівоголені груди. Пропонувала Віктору Васильовичу зробити масаж, аби зняти втому після важкого трудового дня. А той усе віднікувався. «Може, він імпотент? – закралася в Люди підозра. – Ну, що ж: тоді треба перевірити. І якщо в мене все вийде, цей папік точно стане моїм».
Щоб утілити свій підступний задум, Люда дочекалася свого дня народження, принесла Вікторові Васильовичу могорич. Запропонувала випити за її здоров’я. Після першої пляшки коньяку бізнесмен дістав зі свого винного погребу другу пляшку, третю. Люда щоразу припрошувала Віктора: «До дна», «Не лишайте мені на сльози». І врешті так напоїла чоловіка, що коли він зранку прокинувся, то не міг зрозуміти, як у його ліжку опинилася няня.
– Людочко, вибач, – лепетав, одягаючись на ходу. – Я такий винуватий перед тобою і перед Русланом.
– А до чого тут Руслан? Ми з ним розійшлися.
– Як? Коли?
– Вчора. Я пояснила, що Дениско боїться сам спати і я мушу бути поруч із ним. У відповідь Руслан почав кричати до мене. Тому я сказала: між нами все скінчено. І це моє остаточне рішення.
План провалився
Того ранку Віктор Васильович забув узяти з дому важливі документи. Новому водієві (бо Руслан звільнився і, казали, пішов воювати) бізнесмен іще не довіряв настільки, щоб посилати по цінні папери. Тому додому повернувся сам. Люду, яка вже місяць жила з ним, не став турбувати: думав, може, вона ще спить. Тому тихенько, щоб не збудити сина і коханку, зайшов до свого кабінету, дістав папку з документами. Аж тут почув, що Люда вже встала і голосно з кимось балакала по телефону. Мимохіть став слухати розмову. А потім і взагалі відклав убік папери, щоб не пропустити жодного Людиного слова. Бо те, що доносилося зі спальні, було, м’яко кажучи, шоком для Віктора Васильовича.
Із уривків телефонної розмови він зрозумів, що Люда спеціально влаштувалася офіціанткою в барі, щоб там підчепити чоловіка-військового. «Буде воювати, я буду мати по 100 тисяч його зарплати. А як загине – отримаю 15 мільйонів і довічні пільги. От і знайшла собі дурника-Руслана, – розповідала комусь по телефону. – Але зараз у мене на гачку – доларовий мільйонер! Прикинь, через його малого я спочатку вижила з будинку няню. Тепер підвела папіка до думки, щоб кидав свою законну жінку, бо вона нікудишня мати. А через місяць-другий я вже стану тут повноправною хазяйкою!»
Віктор Васильович аж пополотнів. То от яку змію він пригрів! Таку впусти до хати, то завтра вона й тебе зживе зі світу.
Щоб не зчиняти скандалів і не слухати криків чи виправдань, бізнесмен так само тихо вийшов із дому. А тоді сказав своєму охоронцеві: «Зараз повернешся до мене додому і скажеш няні, щоб зібрала свої речі – і на вихід. Її послуг ми більше не потребуємо».
Поліна Костюк
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
