Життя

Після допиту в росіян повісився батько десяти дітей

Після допиту в росіян повісився батько десяти дітей

Змиритися з тим, що сталось торік 22 липня, Людмила Колтунова не може  і досі. Бо ж через два дні після допиту в окупантів її чоловік, батько десяти дітей, наклав на себе руки.

Про це йдеться в газеті "Твій вибір".

– Дитинство мого Саші і так було непростим, – згадує пані Людмила, яка мешкала в с. Василівка на Кінбурнському півострові Миколаївської області. – Його батьки зловживали спиртним, і мій Саша в десять років вже дбав про молодших братика і сестричку. Згодом його батько вбив його матір, а тоді й скоїв самогубство. Сашко дуже важко це переживав. Бо був дуже добрим, чутливим. Ми жили по сусідству, разом грались. Коли підросли, то він приносив великі букети тюльпанів, із армії писав листи. А коли повернувся, ми одружилися,  мені було 17 років, а йому – 20. Мама подарувала нам телицю, купили поросят, курей, качок. Я займалась господарством вдома, він рибалив, аби заробити якісь гроші. Часто говорив, що, скільки б в нас не було дітей, усе віддаватиме їм. Він дуже любив дітей. На Миколая усім нам клав під подушки якийсь подарунок. Улітку возив нас на шашлики, ми в наметах жили біля моря, плавали на глісері.

У те, що росіяни розпочнуть велику війну, подружжя не вірило. Вранці 24 лютого Сашко збирався на рибне господарство, бо мав витягувати сітки, які розставив. Вже було чутно постріли. Тож розбудив дружину.

– Стріляло з усіх сторін, і ми зрозуміли: війна. Я почала плакати. Батько мені каже, що то не війна, а лише навчання. Бо я була вагітною, і вони усі боялись, аби не народила передчасно, – продовжує жінка. – А 27 лютого почались пологи. Бахкало звідусіль. «Швидка» пробила колеса, то викликали іншу. Все на нервах. Пологи були важкими, я втратила багато крові. А 28 лютого в село зайшли окупанти. Прострелили колеса в автомобілях, розстріляли інтернет-вишки. Я вивішувала надворі чимало дитячих речей, аби бачили, що в нас багато дітей. Та 22 липня 2022 року до нас прийшли військові. Сказали, аби чоловік взяв паспорт і вийшов до них. Я почала просили, аби його не чіпали. То вони сказали, що наш син зник безвісти і брат Сашка воює. Зав’язали очі і кудись повезли.

Спершу чоловіка кинули в яму, далі влаштували допит. Ввечері відпустили, і він був дуже пригніченим. Став мовчазним. На всі запитання відповідав коротко й однозначно. А через день його знайшли мертвим – молодий чоловік скоїв суїцид.

– Сталося щось таке, що він не зміг пережити. Може, це стосувалось нашого старшого сина, – міркує жінка. –  Він пішов в армію за контрактом, бо хотів заробляти гроші. Мав три роки бойового досвіду в АТО. Я просила не робити цього, мовляв, якось і так заробимо на життя. Торік 16 березня зв’язок із сином обірвався. І лише в березні цього року ми побачили відео, де він звертається до нас. Виявилось, що син у полоні.

Сергій, 18-річний син Людмили і Сашка, має інвалідність і нині з бабусею мешкає в окупованій Василівці. Хлопець має проблеми з розумовим розвитком і, як мала дитина, любить гратись іграшками.  Юра, якому 17 років, цікавиться технікою і мріє про власний мотоцикл. 14-річна Мар’янка випікає торти і тістечка, вишиває картини з бісеру.  Віталику 12, і він, як і покійний батько, цікавиться риболовлею. 10-річна Аня захоплюється складанням картин із пазлів, хоче стати косметологом. 8-річна Алінка гарно співає. Першокласниця Сніжанка – теж мамина помічниця. А ще в сім’ї є 4-річний Богданчик і Вікторія, яка народилась 27 лютого 2022-го.

– Сашко обожнював дітей і не міг просто так піти від нас із дітьми, – каже жінка. – Окупанти під час допиту повідомили йому щось таке, що змусило Сашу піти на такий страшний крок.

Торік у серпні жінка з дітьми евакуювалась в село біля Очакова. В цьому їй допомогли брати, бо ж бачили, що вона з ранку до ночі на кладовищі.

– Звісно, нам важко, бо на вісьмох дітей отримуємо три тисячі пенсії, а також кошти як внутрішньо переміщені особи, – розповідає Людмила. – Нині я будую стосунки з новим чоловіком, бережу пам’ять про Сашка і понад усе мрію про повернення сина з полону. А ще хочу, аби життя покарало тих нелюдів, які довели мого чоловіка до самогубства.

Анна Бойко

Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.

Все про: війна з Росією
В тему

Останні матеріали