Зеня росла в щасливій заможній сім’ї, де батьки були інтелігентними, добрими і намагались такою ж виховати і свою єдину доньку. Дівчинка росла слухняною, гарно навчалась у школі, а ще залюбки ходила до репетитора з англійської та французької, брала приватні уроки гри на фортепіано і займалась гімнастикою.
Про це йдеться на шпальтах газети "Твій вибір".
– Донечко, що б не трапилось у житті, будь розсудливою і мудрою, – повчала її матуся. – А ще ніколи не впускай у своє серце зло.
Дівчинка росла світлою, радісною, доброю. Відтак її часто називали Сонечком. Все змінилося, коли Зеня навчалася на третьому курсі університету. За денька днів – 31 грудня. Тож батьки вирішили зустріти Новий рік подалі від міста. Батько забронював колибу посеред карпатського лісу, домовився, аби з місцевого ресторану привезли різноманітних смаколиків, мама приготувала улюблений пиріг із калиною, поскладали коробки з подарунками в багажник і поїхали в гори.
– Мамо, а ми залишимось там до Різдва? – запитала дівчина, яка дуже раділа поїздці. – А дядько Гриша з сім’єю будуть?
– Звісно, будуть, – відповіла мама. – І тьотя Катя з сім’єю і тьотя Марися. Але ми лише на три дні їдемо. Сама знаєш, на Різдво мають приїхати родичі, тому повинні бути вдома.
Те, що трапилось далі, Зеня завжди згадує зі сльозами. Вона почула глухий удар, крик матері і отямилася в кареті швидкої допомоги. Здалось, що боліло геть усе. Та, коли почула, що батьки загинули, знову втратила свідомість. Виявилось, що вантажівка, за кермом якої був нетверезий водій, наздогнала їхнє авто і в’їхала в нього. Тож Зеня отримала декілька переломів, серйозні забої тіла. Однак машина від удару злетіла з дороги і впала на каміння. Тож батьки отримали травми, не сумісні з життям.
Зені минуло 27, коли вона зустріла Романа. В неї була вища освіта, гарно оплачувана робота, старенький лабрадор Жоржик і жахлива внутрішня порожнеча, яка утворилася після загибелі батьків. Високий, красивий, він з моменту знайомства їй дуже сподобався. Відтак, коли вони почали працювати разом і Рома через місяць запросив її в кав’ярню на каву, Зеня не відмовилася.
– Зеню, ти просто неймовірна красуня, – сказав Роман. – Ми працюємо разом лише місяць, а я з кожним днем переконуюсь у тому, що ти – уособлення моїх найзаповітніших мрій. Я закохався у тебе в той самий день, коли тільки побачив тебе.
Відтоді вони почали зустрічатися. І дівчина стала змінюватись на очах. Оточення відразу зауважило, що Зеня почала часто посміхатися, в її гардеробі, в якому після смерті батьків були речі темних кольорів, з’явився яскравий одяг.
– Дитино, я така рада за тебе, – мовила якось тьотя Марися. – Бачу, що ти щаслива, і переконана, що ви будете гарною сім’єю.
– Ой, тьотю, Рома ще не зробив мені пропозиції, – знітилась Зеня. – І взагалі в мене виникла проблема.
– Не зробив, то зробить, – відказала тьотя. – А що за проблема?
– Річ у тім, що Жоржик категорично не сприймає Романа, – сказала дівчина. – Ну зовсім. Як тільки Роман приходить, я змушена зачиняти Жорика в іншій кімнаті. Бо він кидається на нього.
– Жоржик? – тьотя була здивована. – Він же такий хороший, добрий пес.
Однак це була правда. Собака, ледве почувши кроки кавалера своєї господині, починав страшенно гавкати і злитися.
– Зеню, можливо, його таки потрібно віддати до притулку? – запитав якось Роман, обіймаючи дівчину. – Там за ним доглядатимуть. А ти будеш кожного тижня його відвідувати.
– Як ти можеш таке казати? – Зеню ці слова не на жарт розсердили. – Рома, Жоржика мені подарували батьки.
– Вибач, я не хотів тебе розсердити, – відказав він. – Однак ти сама бачиш, що ситуація потребує якогось рішення.
Так, Зеня і сама це бачила. Однак, що робити, не знала. Вона неймовірно любила старого пса, який нагадував ті щасливі часи, коли були живими батьки, і, звісно, нізащо не погодиться віддати його до притулку. Проте і Романа, який почав заговорювати про їхню майбутню сім’ю, вона також щиро кохала, і їй було вкрай неприємно, коли Жоржик на нього кидався.
Того вечора Роман сказав, що залишиться на ніч, і Зеня зачинила Жоржика в кабінеті батька. Після палких любощів дівчина заснула. І прокинулась серед ночі від шаленого гавкоту собаки і крику Романа.
– Ромчику, де ти? – підхопилася вона з ліжка й увімкнула світло в спальні. – Де ти? Жоржик, тихо!
Те, що вона побачила далі, шокувало. В кабінеті батька стояв повністю одягнений Роман. Двері сейфа, де батьки зберігали гроші, коштовності та цінні документи, були відчиненими, а поруч з ним – Рома, тримаючи в руках пакетик із золотими прикрасами і пачкою доларів. А біля нього, гиркаючи, стояв Жоржик, готовий у будь-яку мить кинутися на злодія.
– Рома, ти вирішив обікрасти мне? – Зеня була вражена. – Як же так?
– Ну, не обікрасти, а поділитися тим, що тобі залишив багатий батько, – цинічно відповів молодий чоловік. – У тебе солідна зарплата, чималий будинок, два дорогі авто. А мені – оці цяцьки і трохи грошенят.
– Як ти міг? – усвідомивши, що коханий виявився банальним шахраєм, вона розридалася.
Поліцейські, які приїхали доволі швидко, зустріли Івана (виявилось, що насправді його звати саме так), наче давнього приятеля. Тоді ж Зеня дізналась, що Іван – шахрай та аферист. Влаштовувався на роботу, приглядався до жінок і починав крутити з ними романи. А тоді – обкрадав і зникав.
– Жоржику, дякую тобі, – Зеня обняла старого пса. – Це ти мене врятував.
– Хороший у вас собака, – мовив майор, який записував її розповідь. – І красивий, і розумаха ще той.
У відповідь Зеня лише посміхнулась. Дівчина й уявити собі не могла, що не мине й року, яка вона стане дружиною того самого майора.
Ксенія Фірковська
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
