Таня багато років вважала, що в них з Андрієм ідеальна сім’я. Ще б пак! Адже мають власне житло. Нехай не елітний будинок у передмісті, але їхня трикімнатна квартира була обставлена усіма новомодними гаджетами, а над її дизайном працювали кращі фахівці їхнього міста. В обох – автомобілі. В неї – невеликий, але успішний бізнес, який приносив гарні доходи. Вона розпочала його ще до заміжжя, тож, коли зустріла Андрія, запросила на посаду свого заступника. Згодом один за одним народилося двійко синів, яким опікувалась няня. Подружжя ж працювало над розширенням бізнесу, літало на відпочинок за кордон.
Про це йдеться на шпальтах газети "Твій вибір".
Все змінилося того дня, коли жінка відчула різкий біль у молочній залозі. Спершу махнула рукою – мовляв, мине. Однак біль не відступав. Коли ж звернулася до лікаря, та спохмурніла і виписала направлення на аналізи.
– Мушу сказати вам вкрай неприємну новину, – мовив сивочолий лікар, коли Таня присіла. – У вас діагностували онкологію. І це дуже погано. Але стадія рання, і це дуже добре, бо на цьому етапі захворювання гарно піддається лікуванню.
Від почутого стало зле. Однак і лікарі, і рідні підтримали, розповідали історії знайомих і незнайомих людей, які успішно перемогли захворювання. Тож Тетяна збадьоріла. Слухняно виконувала усі вказівки медиків, приймала ліки.
– Усе буде добре, – мовило медичне світило в Ізраїлі, куди Тетяну повезла старша сестра. – Хвороба на початковому етапі. Лікування проходить гарно. Повірте, ви обов’язково одужаєте. Постарайтесь відсторонитися від будь-якого негативу – слухайте гарну музику, влаштуйте собі відпочинок, спілкуйтеся лише про хороше. Намагайтеся жити на позитивній хвилі – це має велике значення для лікування.
Так минуло декілька місяців, і жінка стала зауважувати, що Андрій з кожним днем все більше віддаляється від неї. Якщо раніше щиро жалів її, всіляко розраджував, то тепер поспішав якомога раніше піти з дому. І повертався пізно ввечері. Вечеряв і йшов спати. На усі її запитання віднікувався.
– У нього хтось є, – прошепотіла якось Таня. – Ярославо, в нього з’явилась коханка.
– Не говори дурниць, – відповіла сестра. – Просто ту роботу, яку ви виконували удвох, він нині змушений виконувати сам. Тож втомлений. А ти не придумуй казна-що.
– Ну от відчуття в мене таке, – мовила хвора і розплакалась. – Все здається, що поруч з ним інша. Навіть коли вдома, Андрій дивиться наче крізь мене, крізь дітей. Коли ж задзвонить телефон – то відразу біжить на лоджію.
У відповідь Ярослава знову почала переконувати, що молодша сестра себе накручує. Мовляв, ти переживаєш, тобі боляче. Чоловік весь час на роботі, уваги менше приділяє. Тому й мучать такі думки.
Та серце Тетяни відчувало, що щось в їхніх взаєминах з Андрієм все ж змінилось. А коли на його сорочці зауважила сліди губної помади та аромат жіночих парфумів – зрозуміла, що інтуїція її таки не підвела. Декілька днів мучилась, роздумуючи над тим, що ж робити далі.
– Андрію, нам потрібно поговорити, – одного вечора все ж наважилась на непросту розмову. – В тебе є інша?
– А що – не можна? – з викликом у голосі мовив він. – Ти все одно хвора. І не тіш себе – онкологія не лікується. Зіграєш в ящик – це питання часу. А я молодий, мені ще й 40 немає. То мені що – в монахи йти?
– Ти чекаєш, поки я помру? – з жахом запитала Таня. – А як же лікарі? Вони стверджують, що все буде добре.
– Ну, за такі гроші, які ти їм платиш, вони і не таке казатимуть, – зло посміхнувся він.
Того вечора подружжя говорило довго. Андрій переконував переписати на нього бізнес, власницею якого, згідно з документами, була лише дружина. А ще її авто. Мовляв, вони тобі точно не потрібні. Говорив, що спершу сподівався, що жінка одужає, але потім Елла розповіла, що онкологія не лікується. Дала прочитати якусь статтю про це. А з часом стала його коханкою. Мовляв, вона готова дбати і про його дітей. Або віддати їх Таниній сестрі.
– То ви обоє чекаєте мого кінця? – розридалась Таня. – Який же ти негідник! Геть з моїх очей! Йди до неї!
– Ти дурепа! – почав кричати Андрій. – І піду! Бо вона мене любить. І чекає!
Коли за ним зачинились двері, жінка безсило опустилась на диван. Ридала до повного знесилення. Тоді задрімала. Прокинулась і, попри заборону лікаря, випила келих вина. Незважаючи на те, що була друга ночі, набрала сестру. Коли Ярослава приїхала, розповіла про розмову з Андрієм.
– Таню, то ти тим більше маєш зібрати усі сили і одужати, – вмовляла її Ярослава. – В тебе є діти, і ти повинна жити задля того, аби вони мали матір. Яким же негідником виявився твій Андрій!
Вони розмовляли до ранку. А коли втомлені задрімали, їх розбудила няня хлопчиків. Мовляв, телефонують з поліції. Виявилось, що того вечора Андрій з Еллою поїхали в нічний клуб. Танцювали, пили алкоголь. Одне слово, відтягувались, як могли. А коли сіли в авто і рушили в сторону готелю, Андрій не справився з кермуванням і в’їхав в бетонну огорожу заводу. Обоє померли дорогою до лікарні.
– Ой як швидко бумеранг повернувся, – почувши, що трапилось, мовила Ярослава. – Чекали, поки ти помреш, та самі першими лягли в домовину.
Того ж дня до Тані зателефонував її лікар. Сказав, що, згідно з результатами аналізів, недуга відступила.
– Ви молодчинка, – мовив він. – Ви перемогли хворобу!
Ксенія Фірковська
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
