Ярослав Михалевський і Надія Стаднік рано овдовіли. Проте доля подарувала їм ще один шанс знайти свою половинку і створити нову щасливу сім’ю.
Про це йдеться на шпальтах газети "Твій вибір".
Ярослав, як і будь-який батько, мріяв про дітей. Але його дружині Любі лікарі категорично заборонили народжувати, бо вона мала дуже складну хворобу серця. Подружжя молилося Богу, щоб була у них дитинка. І Господь почув їхні молитви. Попри всілякі заборони лікарів, з Божою допомогою, у Михалевських народилася здорова дівчинка – донечка Евеліна.
– Моїй дружині ще до заміжжя німецькі лікарі зробили унікальну операцію на серце, яка, незважаючи на труднощі, пройшла успішно, – розповідає Ярослав Михалевський. – Любі дали другу групу інвалідності.
Подружжя щасливо в шлюбі прожило 18 років. Життя ніби й наладилось, але у Люби чомусь різкого стало погіршуватися здоров’я. Чоловік повіз її до лікарів спочатку у Луцьк, а потім у Львів. Але шансів на одужання було дуже мало – менше від 15%. Ярослав і Люба не знали, що робити. Зв’язалися з німецькими лікарями, щоб там же Любу прооперували.
18 годин тривала операція – Любі аорту міняли на штучну. Технічно операція пройшла успішно, жінку ввели в штучну кому, лікарі були задоволені своєю роботою. Але серце не справилося з роботою і зупинилося.
– У березні 2018 року не стало моєї дружини, – з сумом розповідає Ярослав. – Здавалося, що світ зупинив своє існування. І лише донька Евеліна, яка закінчувала школу, додавала сили жити далі. Всю надію я покладав на Бога. У важкі хвилини мене підтримували друзі, колеги, церква. Я розумів, що моєї дружини більше не вернути і потрібно було якось жити далі. Вісім місяців було важко і дуже сумно. Я увесь рік був сам. Але Бог мене самого не лишав ніколи. І коли я став усвідомлювати, що життя продовжується і не треба зупинятися чи зациклюватися на чомусь, – Господь подарував мені другий шанс бути щасливим.
...Сім’я Володимира і Надії Стадніків давно дружила з Ярославом Михалевським. Їхня дружба тривала не один рік: спільні інтереси, робота об’єднували ці дві сім'ї. Та 2017-го у сім’ю Стадніків прийшло горе – загинув Володимир. Надя з шістьма дітьми залишилася сама. Проживши з чоловіком 20 років, вона була у шлюбі, як за кам’яною стіною. А тепер мусила сама ставити дітей на ноги.
– Ми обоє не планували ніякого одруження, – розповідає Ярослав. – Наші стежки пересіклися на похороні знайомого. Перекинулися декількома словами. Я спитав Надю, як її життя вдовине, як їй самій живеться? Пожурилися. Ще декілька разів стикалися по роботі, ну, і звичайно, на кладовищі, де кожен із нас приходив на могилу своїх половинок.
Щомісяця Ярослав дзвонив до Надії, говорив, щоб вона не переживала, що життя якось налагодиться. Телефонні дзвінки ставали дедалі частішими. Одне одному співчували, підтримували і відчули, що небайдужі одне одному – в обох зажевріла іскорка любові. А згодом зрозуміли, що не можуть жити одне без одного.
– Я сказав про свої наміри доньці, – веде далі розмову Ярослав. – А Надія сказала одному із трьох синів про своє рішення. Наші діти не були проти, бо бачили, що вже все йде до того, що ми хочемо бути разом. І на день народження Надії (12 травня) при всіх дітях я покликав Надю заміж, подарував їй обручку і квіти. Я розумів, що потрібно буде щось міняти у своєму житті: звички, порядки. Але з Богом, якому служить наша сім’я, ми зможемо все. Ми спочатку боялися, як зреагують друзі на наше рішення. Але всі схвалили. Тож наші друзі тепер стали спільними.
Ярослав і Надія дякують Богу, що звів їх докупи. Бо, де є Божа підтримка, там навіть два нещастя можуть перевтілитися на одну велику любові.
Галина Оліферчук
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
