Є тут і древнє розп?яття, а камінь-велетень нагадує про море та рифи мільйони років тому
Щоразу, коли відкриваю для себе нову точку на карті України, не перестаю дивуватися, яка ж усе-таки красива наша земля й багата наша історія.
І сьогодні розкажу вам про місцину, яку свого часу знала вся християнська Європа, куди сходилися сотні тисяч паломників, а Папа Римський надіслав сюди золоту корону! І ця точка на Львівщині називається Підкамінь, - йдеться у газеті «Твій вибір».
Тут жили монахи французького ордену
Перше, що спішать побачити гості містечка Підкамінь, – величезна кам’яна брила висотою, як шестиповерховий будинок! За легендою, чорт хотів скинути цей камінь на Почаївську лавру, та не доніс: камінь упав, а нечистий утік.
Почаїв звідси і справді недалеко – з монастирської дзвіниці його можна побачити. Але науковці пояснюють походження каменя значно цікавіше. Колись уся довколишня територія була Сарматським морем. Мільйони років тому вода звідси пішла. А про риф, який існував на дні, нагадує ось цей велетень.
Не дивно, що впродовж віків камінь магнітом притягував до себе людей. Наші предки облаштували тут язичницьке святилище. А у 13 ст. виник оборонний храм із келіями та печерами в глибині гори, що збереглися донині.
Перший документальний запис про монастир датують 1464 роком. Власник Підкаменя Петро Цебровський запросив сюди монахів, які належали до заснованого у Франції в 13 ст. ордену домініканців.
Через майже 50 років на Підкамінь набігли татари, містечко спалили, а чернечу обитель зруйнували. Втім, домініканці повернулися, за 80 років відбудували монастир і храм. А ще – оселили тут ікону Божої Матері з Дитям, яка згодом стала головною святинею Підкаменя.
Паломники сюди їхали з усієї Європи
Що цей образ Богородиці був офіційно визнаний чудотворним, розповідають записи єпископа Луцького Анджея Гембицького, датовані 1645 роком. Тоді спеціальна церковна комісія зібрала свідчення людей про отримані біля ікони зцілення й інші ласки. А папа Бенедикт XIII після цього дав у 1725 році дозвіл на коронацію образа і прислав освячені золоті корони.
На цю урочистість, яка відбулася 15 серпня 1727-го, прибуло (за даними монастирських хронік) до 200 тисяч людей! Для порівняння, це було в декілька разів більше, ніж населення тодішнього Львова чи Києва. При монастирі згодом здобували богословську освіту, діяли ремісничі осередки, притулок і лікарня для бідних, аптека.
Оскільки в ті часи на території України постійно хтось на когось нападав, палив і руйнував, то монастир у Підкамені був також фортецею для монахів і тутешніх жителів. Навколо монастирського комплексу звели потужні оборонні мури, башти, бастіони.
Совєти хотіли знищити святиню
Але, на жаль, навіть високі мури не врятували монастиря від воєнних дій.
Під час Першої світової війни Підкамінський монастир росіяни сильно пошкодили артилерійськими обстрілами. А 1916-го Божа обитель пережила велику пожежу, в якій згоріло чимало картин, ікон, близько 500 рукописів і книг бібліотеки.
Та ще трагічніші події розгорнулися, коли сюди прийшли радянські окупанти. 1946 року вони облаштували тут в’язницю для українського духовенства. Святиню та її вівтарі й ікони буквально розбирали на дрова. Єдине, що дивом уціліло, – дерев’яне розп?яття. Його перекинули московити через монастирський мур, а місцеві люди забрали й переховували по своїх хатах десятиліттями.
Згодом совєти робили в Божій обителі і конюшню, і склад техніки й зерна, навіть відкрили заклад для душевнохворих. Аж у 1997-му частину приміщень, зокрема монастир, було передано ченцям Української греко-католицької церкви.
…але вона відродилася
Нині святиня відновлюється. Чудотворна ікона Богородиці, яку під час Другої світової монахи перевезли до Польщі, повернулася сюди точною копією (оригінал зберігається в домініканському костелі св. Войцеха у місті Вроцлаві). Є і дивом уціліле чудотворне Розп’яття 17 – 18 ст., ікона Воздвиження Чесного Хреста з частинкою Хреста Господнього, празнична ікона «Не ридай мене, Мати».
До повномасштабного вторгнення у святій обителі за понад 20 мільйонів гривень (частину коштів дав Євросоюз, частину – Львівська область) вдалося відновити дзвіницю. Тож якщо і ваші шляхи приведуть до цієї святої обителі, зайдіть, побудьте тут на самоті із Богом та думками, прикладіться до чудотворного розп?яття Сина Божого, вклоніться Богородиці – і самі побачите, як легше стане на душі…
Оксана Бубенщикова
А якщо вам сподобалася ця розповідь, то сподобається і ще одна наша газета – «ДУХОВНІСТЬ. Як жити довгоу здоров?ї та щасті», де для вас іще більше захоплюючих історій.
Передплатіть цю газету за індексом 86 802. Не пожалкуєте!
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
