Життя

Зустрічалась з одним, літала на відпочинок з другим, а вийшла заміж за третього

Зустрічалась з одним, літала на відпочинок з другим, а вийшла заміж за третього

З Романом Ірина зустрічалась давно. У вихідні ходили в театр, кіно, гуляли парком, разом зустрічалися з друзями. Іра мріяла про те, як одного дня хлопець зробить їй пропозицію руки і серця, проте він не поспішав.

Про це йдеться на шпальтах газети "Твій вибір".

– У нас хороші стосунки, – розповіла вона якось Вірі, своїй найкращій подрузі. – Він турбується про мене, робить подарунки.

– Але заміж не кличе, так? – запитала Віра. – Він хоч щось про спільне майбутнє говорить?

– Звісно! – мовила Ірина. – Каже, що в нас буде щаслива і гармонійна сім’я. Що будуть дітки. Що будемо кожного року їздити на море. Але заміж таки не кличе.

– Ну от, – подруга на той час закінчила факультет психології і мала славу гарного фахівця. – А це свідчить про те, що його все влаштовує і піднімати дупу і робити щось конкретне для реалізації усіх тих мрій він не збирається. Його влаштовують ваші стосунки на тому рівні, на якому вони є. Тому, Іро, я б тобі радила пошукати іншу кандидатуру на свою руку та серце. Повір, ці стосунки вас до РАЦСу точно не доведуть.

Того вечора вона ще багато про що говорила. І серце підказувало, що Віра таки має рацію. Тому Ірина через якийсь час, знаходячи все нові докази того, що її слова правильні, почала приглядатися до чоловіків навколо. І на корпоративі познайомилася з братом шефа, який тоді заїхав в якійсь справі. Так у її житті з’явився Андрій. Красивий, розумний, з відмінним почуттям гумору, він працював на посаді керуючого відділенням банку, любив виїзди до лісу, де готував чудові шашлики і мав дружину та сина-п’ятикласника.

– Андрію, мені так добре з тобою, – прошепотіла якось Іра. – Залишайся до ранку!

– Ні! – твердо мовив він, а тоді додав: – Іро, поставмо всі крапки над «і». Ти повинна запам’ятати, що я завжди ночую вдома. Це навіть не обговорюється.  А ось через два тижні я поїду у відрядження. І ми з тобою полетимо у Туреччину. Будемо купатися, засмагати, кохатися і насолоджуватися кожною миттю.

Вони полетіли не лише в Туреччину. Були в Єгипті, Еміратах, Болгарії, Хорватії, Греції. Іра щиро кохала Андрія і була прив’язана до нього, наче старий відданий пес до господаря. Сподівалась, що одного дня він приїде до неї і залишиться назавжди.

– Я бачу, що йому зі мною добре, що він кохає мене, – ридала Ірина на плечі Віри. – Він точно не любить її, просто живе з нею заради сина. От скажи мені…

– Ні, це ти мені скажи, чому ти така категорична, – перебила її подруга. – Повір, якби він не кохав своєї дружини, то вже давно б її залишив. І син його точно не спинив би. Кидають і з двома, і з трьома дітьми. Весь секрет у тому, що він її таки кохає. І тебе також. Просто любов до вас обох різна. Її любить як дружину, берегиню своєї сім’ї, маму свого сина, а тебе – як віддану йому красуню, з якою добре провести час. І повір, що він точно ніколи і ні за що не залишить її. Просто тобі час перерости цю любов і подумати про те, що час біжить швидко, потрібно створювати сім’ю, народжувати діток.

Однак Ірина все ж сподівалась, що одного разу коханий таки назавжди залишиться з нею. Мріяла про той день, коли стане його дружиною. Хоча в пам’яті час від часу зринали слова подруги про те, що цього ніколи не станеться. В них Іра повірила тоді, коли дізналася, що дружина Андрія вагітна, а опісля побачила, як вони, обнявшись, йшли торговим центром у напрямку магазину одягу для немовлят. Повернувшись додому, ридала майже до ранку. Зрозуміла, що майбутнього в неї з Андрієм точно немає.

Відтоді всю себе присвятила роботі. Через рік продала житло, де все нагадувало про колишнє кохання, і купила простору двокімнатну квартиру в іншому мікрорайоні. Зробила шикарний ремонт, на її підвіконниках завжди цвіли різноманітні квіти. Вона закінчила курси водіїв і мріяла про авто.

– Не хочу я ніякої сім’ї, чоловіка і всього іншого, – віджартовувалась на новій роботі. – Все це зайві клопоти, а я хочу бути щасливою.

Вона й уявити не могла, що зовсім скоро буде такою щасливою, як ніколи раніше. Святкувати десятиріччя фірми їхній колектив поїхав в Карпати. Там познайомилась з Іваном, керівником відділу розповсюдження, який лише тиждень як влаштувався до них на роботу. Вона й сама не помітила, що хлопець припав їй до вподоби, і це було взаємно. Йому неймовірно подобалась вродлива, розумна дівчина зі спокійним характером.

– Таке враження, що саме її я шукав все життя, – розповів він бабусі, яка змалку його виховувала. – Що мені робити?

– Прислухайся до свого серця, – відповіла старенька. – Воно тебе точно не підведе.

Іван із Іриною зустрічалися кожного дня і почувалися так, наче побачилися після довгої розлуки. Все не могли наговоритися, надивитися одне на одного. А через два тижні він зробив їй пропозицію руки і серця. І вона, сяючи від щастя, погодилася.

– Віро, я не думала, що так буває, – щебетала щаслива Ірина. – Завтра у нас весілля. Я така рада! Ні, не рада! Віро, я найщасливіша людина в світі!

– Просто ти зустріла нарешті свою половинку, – усміхнулася подруга. – Тож не забудь подякувати за це Богу! Я також неймовірно рада за тебе і впевнена, що ви будете щасливою і гармонійною парою.

Ксенія Фірковська

Друзі! Підписуйтесь на наш канал в Telegram та сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.

Читайте також
Все про: шлюб
В тему