Життя

У 100 років читає книжки, газети і гордиться рідними

У 100 років читає книжки, газети і гордиться рідними

Нещодавно поважний ювілей – 100 років – відсвяткував Микола Маліченко, житель села Заріг, що в Оржицькому районі Полтавської області.

Про це йдеться у газеті "Твій вибір".

– Відверто кажучи, життя пройшло дуже швидко, – розповідає ювіляр. – Хоча за життя довелося побачити і пережити дуже багато. Так сталося, що я ріс у тітки та дядька в рідному селі Круподеринці.  Вони привчали до різної роботи, тож вмію робити все, що потрібно по дому і по господарству. Довелося пережити і голод, і війну.

Микола Якович і нині пам’ятає, як його мобілізували до армії. За бойові заслуги на фронті чоловік отримав чимало нагород, зокрема і бойових.

– А яким щасливим був, коли дізнався про Перемогу! – і нині сльози радості з’являються на очах старенького. – Опісля були важкі роки післявоєнної відбудови. Я працював у колгоспі і тоді познайомився з дівчиною, яка згодом стала моєю дружиною. В 1982 році ми переїхали до Загора. Дуже я любив свою другу половинку. Разом з нею ми прожили в добрі, злагоді і любові понад 40 років. Виховали дітей, дочекалися онуків.

Рідні розповідають, що Микола Якович все життя багато працював, тримав господарку.

– Час був непростий, – ділиться спогадами ювіляр. – Стільки всього відбулося: промислові п’ятирічки, розпад Радянського Союзу, становлення України. Та що б не траплялося, а жили дружно, раділи кожному новому дню. Пригадую, перед святами дружина планувала, що смачне буде готувати, співали пісень, ходили в гості і до себе запрошували. І нині приємно згадати ті часи.

Тепер дідусь мешкає в сина Володимира. Як кажуть рідні, надихає їх своїм прикладом. Бо ж, попри поважний вік, і нині повний енергії, бажання трудитися.

– Батько без роботи не може, – каже пан Володимир. – Таке враження, наче в ньому є отой двигунець, який постійно підштовхує до праці. Все хоче щось допомагати в хаті, по господарству. А ще батько  багато читає – і газети, і книги. Активно цікавиться новинами, розповідає усілякі історії зі свого життя, передає той чи інший досвід.

Старожила часто запитують про секрет довголіття. У відповідь він лише посміхається. Мовляв, немає ніякого секрету.

– Головне – любити життя, не ледарювати, а працювати з ранку до ночі, – каже він. – При будь-якій можливості робити добро. І тоді Господь обов’язково дарує роки життя, жагу до пізнання, до життя. Я щиро люблю людей, намагаюся допомогти чи порадою, чи справою. Усім бажаю лише добра. А ще – пишаюся дітьми, онуками, правнуками. І мрію про той день, коли в Україні закінчиться війна і настане мир.

БІЛЬШЕ ВРАЖАЮЧИХ ТА ДУШЕВНИХ ЖИТТЄВИХ ІСТОРІЙ ЧИТАЙТЕ В ГРУПІ «ЖИТТЄВІ ДРАМИ»  В FACEBOOK! ЩОБ ПІДПИСАТИСЯ НА НЕЇ — НАТИСНІТЬ ТУТ! 

Ксенія Фірковська

Друзі! Підписуйтесь на наш канал в Telegram та сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.

Читайте також
Все про: Життя, полтава
В тему