Катя закохалася в Єгора, як тільки побачила його. Високий, впевнений в собі, він подобався усім дівчатам. Бо був симпатичним, жартував багато і мав легкий характер.
А ще, про це мало хто знав, був замішаний у кримінальних структурах. Відтак постійно був при грошах, тому купував для Катюші різні подарунки, оберемки її улюблених гербер, йдеться у публікації в газеті «Твій вибір».
А якою щасливою була дівчина, коли коханий запропонував стати його дружиною! Здавалося, її щастю немає меж. Після шикарного весілля, яке гуляли в найдорожчому ресторані міста, молоді поїхали на відпочинок у Туреччину. А коли повернулися – майстри саме завершили ремонт у їхній новенькій квартирі, яку Єгор придбав.
Молоді люди багато часу проводили вдвох. Залюбки переглядали кінофільми, багато читали, а ще – їздили на вихідні в Карпати, де бродили полонинами та з гірських вершин любувалися сходом і заходом сонця. Однак молодий чоловік часто зникав з дому після дзвінка когось із друзів. І міг не з'являтися день, а то й два чи три дні. Бувало, що повертався побитим.
– Катюша, люба моя, – говорив він, пригортаючи її до грудей. – Ти ж розумієш, що я пов'язаний з різними людьми. З кимось ми дружимо, з кимось – ні. Але то таке… Поїдьмо в ресторан?
Катя з розуміння ставилася до всього, бо розуміла, що чоловік пов'язаний з криміналом. Зрештою, де він бере стільки грошей на їхнє доволі розкішне життя, коли ніде не працює?! Тому намагалася ставитися до всього цього спокійно.
– Єгор, ти скоро станеш батьком, – мовила якось вона. – Ти кого хочеш – сина чи доньку?
– Ура! Ти вагітна? У нас скоро буде малюк! – радості майбутнього батька не було меж.
Маленький Федя був копією батька. Тож Єгор не міг натішитися ним. Колихав малюка, клав біля себе спати, а вночі вставав, ледве дитя прокидалося. А як радів, коли син сказав перше слово!
– Та-а-то! – мовив вслід за сином. – Молодець, Федя!
А коли малому було п'ять років, Єгор зник. Ввечері пішов на чергову «стрілку» і не повернувся. Спершу Катя чекала, що ось-ось відчиняться двері і він зайде в оселю. Однак коли минув тиждень, то кинулася шукати. Та все було марно – Єгор наче крізь землю провалився.
А ще через місяць її викликали в поліцію на впізнання тіла, яке витягнули з річки. Однак воно було настільки понівеченим, що в ньому важко взагалі було кого-небудь впізнати. Проте поліція, показуючи на куртку знайденого чоловіка, все ж наполягала, що це Єгор. Куртка і справді була його, тому жінка, хоча й не хотіла вірити у все це, підписала всі документи, де було написано, що в знайденому чоловіку вона впізнала свого Єгора.
Після похорону Катя була наче з хреста знята. Вона цілими днями лежала мовчки, або ж, відвернувшись до стіни, плакала.
– Донечко, ти подумай про Федю, – просила її мати. – Дитина і так важко переживає відсутність батька. А тепер і тебе, по суті, немає. Ти повинна заради сина взяти себе в руки.
– Мамо, мені страшно, – почав і собі плакати хлопчик. – Ти весь час мовчиш, а тата немає…
– Синочку, прости мені, – розридалася молода жінка і міцно обняла дитину. – Прости…
Вона намагалася взяти себе в руки, більше займатися сином. Однак інколи, у хвилини відчаю, хотілося не плакати, а вити.
– Чому? Чому так сталося? – вкотре ставила вона собі питання, на які відповіді ніяк не могла знайти. – Чому саме Єгор? Він молодий, красивий, розумний. Йому ж іще жити і жити…
Так минуло пів року, і батьки Каті одного дня наче стрепенулися. На їхніх обличчях з'явилася посмішка. Це дуже обурювало Катю: як вони можуть радіти життю, коли Єгора немає серед живих?! А ще більше її вразило, коли дізналася, що батьки купили їй і Феді путівку на Канари.
– Їдь, донечко, – вмовляла мама. – Тобі потрібно розвіятися. Та й Феді море піде на користь. Ти лише подивися, який він блідий!
Катя погодилася на поїздку лише заради сина. Бо хлопчик і справді був дуже худеньким і блідим. Та й як він зрадів, коли почув, що скоро побачить море! Коли ж прилетіли на Тенерифи, то Федя буквально на очах почав змінюватися. Він радів усьому навколо, залюбки бігав пляжем, купався, а ще – просив маму дати їсти, що щиро радувало Катю.
А одного дня, коли вона загоряла на лежаку, до неї підійшов… Єгор.
– Катю, – тихо мовив він. – Катюша…
– Єгор?! – закричала вона і кинулася йому на шию. – Ні, це сон… Цього не може бути…
– Це не сон, Катюша, – цілував він її, міцно пригортаючи до грудей. – Це все правда. Де Федя?
Спершу жінка все ніяк не могла отямитися. Не могла повірити в те, що все, що відбувається, – реальність, а не сон. І лише коли Єгор розповів усе від початку до кінця, то вона все зрозуміла.
– В той вечір, коли я йшов з дому, то й уявити собі не міг, що більше не побачу вас, – розповідав він. – У нас була запланована зустріч, але з самого початку все пішло не так, як ми намічали. І в якийсь момент я зрозумів, що потрібно вмерти. Пугало приховав мене в будинку своєї бабусі, а тоді допоміг виїхати з країни.
Він же знайшов якось мертвого бомжа і, натягнувши на нього мою куртку, скинув в річку. Його ж потім знайшли та ідентифікували як мене. Коли все затихло і мої вороги переконалися у тому, що мене немає серед живих, я через надійних людей сконтактував із твоїми батьками, і ми домовилися, що ти з Федьком прилетиш до мене.
– То, виходить, усі все знали, і лише я думала, що насправді…
– Ні, твої батьки також думали, що я помер, – перебив її чоловік. – А коли дізналися правду, то я попросив, аби мовчали. Не хотів, аби хтось з недоброзичливців помітив в тобі якісь зміни. Катюшо, ми разом – і це головне. А все те, що було, забудемо як страшний сон.
– Татусю, я знав, що ти знову із зірочки перетворишся на тата і будеш з нами, – в кімнату вбіг Федя. – Я так тебе чекав!
Ксенія Фірковська
БІЛЬШЕ ВРАЖАЮЧИХ ТА ДУШЕВНИХ ЖИТТЄВИХ ІСТОРІЙ ЧИТАЙТЕ В ГРУПІ «ЖИТТЄВІ ДРАМИ» В FACEBOOK! ЩОБ ПІДПИСАТИСЯ НА НЕЇ — НАТИСНІТЬ ТУТ!
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
