Мирослава Ґонґадзе не лише дружина журналіста Георгія Ґонґадзе, якого вбили 25 років тому.
Вона – журналістка із 30-річним досвідом роботи в Україні та за кордоном, продюсерка Української редакції Всесвітньої служби «Голосу Америки», а нині – експертка з питань безпеки й демократії у Східній Європі, - йдеться у газеті «Твій вибір».
У неділію, 11 січня, Мирослава Ґонґадзе із командою професійних журналістів приїхала до Луцька, аби разом із волинянами провести «Медіадень Премії Ґонґадзе».
Говорили про все – відповідальність за інформацію і довіру читачів, національну пам?ять та досвід українських міст і сіл, які стають частиною спільної розповіді про Україну.
Наскрізною ниткою в розмові – необхідність бути чесними із собою та з людьми. Чесно писати про владу і вимагати від неї відповідальності за її вчинки: за вбивства, за корупцію, за брехню. Бо, як казав Ґонґадзе: «Ми живимо владу своїми діями, лише ми дозволяємо політикам бути тим, ким вони хочуть бути». І ці слова, сказані 26 років тому перед президентськими виборами, актуальні досі – на тлі безбожної корупції в країні, яка залита кров?ю та сльозами.
«Я хочу жити вільно, не ховатися, хочу податки платити, щоб мене не обдирали, хочу, щоб мене поважали», – казав Георгій у далекому 1999-му. Але влада досі має нас за дурнів, заколисує телемарафонами замість того, щоб чесно говорити з народом. А доки ті, за кого ми проголосували, крадуть мільярдами, простий народ збирає по гривні на дрони й авто, плете сітки, пече пироги. Бо як інакше, якщо там, на фронті, такий же український народ стримує 140-мільйонну кацапську орду. Стримує, бо може сказати те саме, що й колись Ґонґадзе: «В мене прокинулося дивне почуття – я зрозумів, що жити не можу без цієї землі…»
І коли наступного разу ми будемо обирати владу, то давайте голосувати не за картинку в телевізорі, не за обіцянки високих зарплат і маленьких податків. Давайте дуже відповідально ставитися до виборів. Аналізувати, ким були ці люди раніше, що робили і де робили в найважчі для України часи, і вірити не їхнім словам, а їхнім учинкам.
«Режиму дуже вигідно, щоб ми ділили все на лівих і правих, – писав Ґонґадзе, маючи на увазі і лівий та правий береги Дніпра, схід та захід України, але тут же додавав: – Ми всі українці».
Ті самі, про яких під час «Медіадня у Луцьку» говорили: ми всьому світу показали, наскільки українці стійкі, як уміємо об?єднатися і самоорганізуватися там, де влада безсила або йде проти свого народу. Але є в нас одна проблема: ми спершу закохуємося в політиків, потім, коли в них щось не виходить, – швидко розчаровуємося, а далі обираємо протилежний табір – тих, які нас обдурюють і обкрадають.
Тому завершити я би хотіла знову ж таки словами Георгія Ґонґадзе. І дуже прошу подумати над ними…
«А залишаться наші діти, наші нащадки, які будуть ходити біля наших плит на цвинтарі, дивитися і згадувати: «Чи були ці люди, які жили до нас, тими, за кого вони себе видавали? Чи зробили вони все, щоб ми жили щасливо?»
Оксана Бубенщикова
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
