Люди

Святі Петро й Павло: ким насправді були ці чоловіки, перш ніж стати апостолами

Святі Петро й Павло: ким насправді були ці чоловіки, перш ніж стати апостолами

12 липня православні та греко-католики вшановують апостолів Петра й Павла. От тільки більшість із нас достеменно не знають, що за свято вони відзначають та ким були Петро й Павло, перш ніж стати учнями Сина Божого. Тож про все це розпитаємо в кандидата богословських наук, викладача Львівської православної богословської академії ПЦУ, протоієрея Івана Голуба.

Про це йдеться на шпальтах газети "Твій вибір". 

– Слава Ісусу Христу, отче. Свята Церква називає Петра і Павла первоверховними апостолами. Що це означає?

– Цим почесним найменуванням вона відзначає їх як апостолів, що більше за інших потрудилися в справі поширення вчення Христового і показали найвищі зразки ревності і любові до Божественного Вчителя і Його справі на землі.

Ким були святі, перш ніж покинули своє звичне життя і пішли проповідувати вчення Христа?

– Святий Петро, який у миру називався  Симон, був сином рибалки та до зрілого віку займався рибальством. Якось, коли Симон зі своїм братом закидали в море сіті, до них підійшов Ісус і закликав: «Ідіть за Мною. Я зроблю вас ловцями людей». Простий і щирий, як дитина, Симон тут же прийняв рішення залишити рідний дім та піти за чоловіком, який називав себе Учителем. А за відданість Ісусу і твердість віри Господь став називати Симона Кифою (каменем), що по-грецьки звучить як «Петро».

Що ж до апостола Павла, то перш ніж стати апостолом, він називався Савл. Його батько хотів, аби Савл вивчиться на рабина. Тому відправив сина до Єрусалима достеменно вивчати Писання. Здобувши хорошу освіту, Савл став до лав непримиренних ворогів християнства. «Я багато кого зо святих запроторив до темниці... – зізнався потім апостол Павло, – І по всіх синагогах караючи їх... і в надмірній проти них люті переслідував навіть і в чужих містах» (Дії. 26, 9-11). Тому для тодішніх християн навіть ім’я Савл було страшне: він був для них «як би якимось нелюдом».

Як же так сталося, що настільки жорстока людина стала одним із первоверховних апостолів?

– Навернення Савла у християнство відбулося вже після розп’яття Ісуса – в часи, коли Петро, ризикуючи життям, всенародно викривав євреїв у вбивстві Ісуса Христа, сидів за це в тюрмі, закликав людей сповідувати християнство і зцілював людей, позаяк саме через Петра діяла благодать Божа через Петра: «Виносили хворих на вулиці... щоб хоч тінь Петра, який проходив мимо, осінила кого з них. І безліч люду збиралась до Єрусалима з довколишніх міст, несли недужих та хворих від нечистих духів, які і зцілювалися» (Діян. 5, 15-16).

У цей же період на цих же землях Савл (який потім стане апостолом Павлом) переслідував християн, витягував їх із домівок і віддавав у темниці. Та під час одного з таких каральних походів із Савлом сталося неймовірне: опівдні, «коли він ішов й наближався до Дамаска, то ось нагло осяяло світло з неба. Він впав на землю і почув голос, що говорив до нього: Савле, Савле що ти Мене переслідуєш? Він сказав, Хто Ти, Господи? Господь же сказав: Я Ісус, що Його переслідуєш ти» (Діян. 9, 3-5). Піднявшись, Савл нічого не бачив. Він осліп. Проте в душі його засяяло світло істини Христової: в ньому стався рішучий переворот. Адже Син Божий не налякав, не покарав, а з любов’ю та болем запитав: «Савле, Савле, чого мене гониш?» Перед внутрішніми очима Савла відкрилася Голгофа з її безвинними стражданнями і безмірною Божою любов’ю до людини, котра заблукала. Це настільки вразило Савла, що він у глибокому покаянні спитав:  «Господи, що хочеш, щоб я робив?» А почувши слова Божі: «Встань і йди в місто, …і сказано буде тобі, що маєш робити» (Дії. 9, 6), підкорився, три дні не їв і не пив, готуючись прийняти благодать Духа Святого, хрестився «і … зараз же почав проповідувати у синагогах про Ісуса, що Він є Син Божий» (Діян. 9, 20).

– Де проповідували святі і наскільки в ті часи це було небезпечно?

– Апостол Петро спочатку проповідував лише в Єрусалимі, куди в 37 році приходив і новонавернений Павло «побачити Петра» (Гал. 1, 18). Далі святий Петро пішов у Самарію (північ Земель Ізраїльських), звідти благовістив по всій Юдеї, Галілеї, Кесарії Палестинській (територія сучасного Ізраїлю). За період апостола тричі запроторювали до тюрми. Далі шлях учня Христового проліг землями Сирії, Греції, Єгипту. А виступ Петра в Римі викликав такий резонанс, що тамтешні язичники стали масово навертатися у християнство, за що Петра було засуджено до смертної кари.

Не менше випробувань пройшов і апостол Павло. Щоправда, його проповідництво поширювалося здебільшого в країнах, де сповідували язичництво (так наказав йому Господь). Павло навертав людей до християнства в багатьох провінціях Греції. У Римі, де апостол провів два роки, він передавав учення Христа, будучи в кайданах і під наглядом конвоїра. Павло проповідував на землях сучасних Сирії, Туреччини, Лівану. Був на острові Кіпрі.

Перед ув’язненням святий Павло написав прощальне звернення до християн, де передбачив: «кайдани та муки чекають мене... Я знаю, що вже не побачите обличчя мого всі ви ... а тепер доручаю вас Богові та слову благодаті Його, Який має силу будувати та дати вам спадщину, серед усіх освячених» (Діян. 20, 18-32). «Тоді великий плач був у всіх, і, падаючи на шию Павлові, цілували його» (Діян. 20, 37).

– Як тодішня влада покарала Петра й Павла за те, що вони сповідували вчення Христа?

– Апостол Павло завершив своє велике служіння у Римі. Передбачаючи свою близьку страту, старець-апостол улюбленому сину Тимофію  писав: «Бо я вже стаю жертвою, і час мого відходу вже настав. … Заклинаю тебе перед Богом і Господом нашим Ісусом Христом … проповідуй слово, … переконуй з терпеливістю та з наукою ... Перенось лихо, виконуй працю благовісника» (2 Тим. 4,1-2; 5-6). Оскільки апостол Павло був громадянином Рима, то його за популяризацію християнства обезголовили мечем.

А от «простого рибалку» Петра піддали ганебній (так тоді вважалося) страті на хресті. Дізнавшись про це, апостол попросив своїх катів розіп’ясти його вниз головою. Бо вважав себе недостойним померти в тому саме вигляді, в якому благоволив прийняти смерть його Улюблений Учитель. І бажання засудженого виконали… Точної дати смерті святих досі не встановлено. Орієнтовно це були 64 – 67 роки.

– Отже, саме Ісус та Його вчення об’єднали двох таких різних людей?

– Святі Павло й Петро справді дуже різні. Перший – римський громадянин, шляхетна людина, яка знала декілька мов. Другий – бідний рибалка, заледве знайомим із грамотою. Апостола Петра одного з перших Христос покликав до Себе в учні, і той був поруч із Сином Божим у найбільш знакові моменти – на горі Фавор і в Гетсиманському саду в ніч перед катуванням і розп’яттям. Натомість  Павло ніколи не бачив Господа в тілі та спершу навіть переслідував християн. У момент покликання Петро був зрілим чоловіком, мав свою сім’ю, а Павло був молодим і неодруженим. Та й обоє апостолів, хоча знали все один про одного, зустрічалися фізично всього декілька разів.

Але саме завдяки такому контрасту ми вкотре переконуємося: якщо згрішили – то покаймося, якщо потерпіли падіння – вставаймо, виявили слабкодухість – зміцнюймося надією на Бога, віруймо в Нього, любімо Його. І такий шлях праведного життя у Господі нашому Ісусі Христі й приведе нас до наслідування життя вічного у Царстві Небесному.

– Дякую, отче, за справді повчальну бесіду.

Спілкувалася Оксана Бубенщикова

Друзі! Підписуйтесь на наш канал в Telegram та сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.

Читайте також
Все про: яке сьогодні свято, свято
В тему