Нещодавно Іван Кондратюк, житель селища міського типу Тивров, що на Вінниччині, відзначив ювілей. Чоловіку виповнилося 100 років.
Однак, попри поважний вік, він і нині енергійний, активно цікавиться життям громади, України та світу. А ще – готує різні смаколики, читає газети і навіть їздить на мопеді. Про це йдеться у газеті "Твій вибір".
– Всякого на своєму віку набачився, – розповідає іменинник. – Я народився в селі Потуш, і наша сім’я, де підростали троє дітей, жила дуже скромно. А коли розпочався Голодомор, то ми, діти, подалися у Вінницю.
В їдальні обшкрябував кашу, яка пригорала до казанів, і завдяки цьому й залишився живим. Згодом служив у танковій дивізії, а тоді розпочалася війна. Опісля працював в Сибіру. Потім повернувся на рідну Вінниччину, збудував хату. Одружився, однак дружина під час пологів померла.
Так я залишився з новонародженим синочком. Спершу було дуже важко, а тоді рідна сестра дружини почала допомагати з дитиною.
Допомога жінки була дуже доречною, бо ж дивилася і за дитиною, і по господарству допомагала. Тож із часом чоловік вирішив запропонувати стати його дружиною. Віра довго думала, бо він все ж на 10 років старший, однак згодом відповіла згодою.
В новій сім’ї народилося ще двоє синочків, однак один із них в 35 років загинув у млині – задихнувся, бо працював без респіратора. У 2011 році померла і Віра.
– Ми з нею дуже добре жили, – зітхаючи, каже пан Іван. – За все життя, а одружилися в 1952 році, жодного разу не те що не посварилися – навіть слова поганого одне одному не сказали.
Нині у нього – двоє синів, четверо онуків і двоє правнуків. Дідусь мешкає сам, а допомагає йому внучка. Хоча загалом старенький намагається сам дати собі раду.
Він активно користується мобільним телефоном, частенько переглядає цікаві телепередачі, залюбки читає, любить декламувати вірші, які знає напам’ять. І знає їх чимало!
Також через день їздить до обласного центру, що за 30 кілометрів від Тиврова, – зробити покупки, відвідати лікаря або й просто погуляти.
Нещодавно тримав кіз, однак через травму ноги, отриману на війні, йому було важко виводити тварин на пасовище. Тому змушений був продати їх. Тепер молоко купує в сусідів.
Жартує, що коли в хаті немає молока, то й немає що їсти. Також дідусь любить смакувати борщем, рисовою кашею, гречкою з курятиною. А ще – в нього є маленький секрет: кожного дня випиває по 50 грамів домашнього вина.
Мовляв, воно корисне для здоров’я. З деяким острахом старенький очікує прихід зими, адже в цей час стає млявим, починаються проблеми з тиском, барахлить «двигунець».
– І тільки-но починається весна і з’являється сонечко – як я відразу наче розквітаю, – усміхається ювіляр. – Я й ліжко собі поставив надворі, аби бути більше на свіжому повітрі.
На запитання, в чому секрет довголіття, каже, що все в цьому житті, і вік також, – від Бога. Одна в нього є й принципи, яким слідував все життя.
І полягають вони у тому, що потрібно з повагою ставитися до праці і не лінуватися, бути активним, і за будь-яких обставин пам’ятати, що власна гідність – найважливіша цінність людини.
Тим часом пані Валерія, онука ювіляра, каже, що в нього дуже хороша генетика. Мовляв, його дідусь прожив до 110 років і до останніх днів свого життя їздив працювати на поле.
Коли ж нова влада почала відбирати в селян худобу, то він все ніяк не міг пережити цієї несправедливості, і від хвилювання згас буквально за три дні.
Також пан Іван наголошує, що людина в будь-якому віці повинна працювати. І любов, повагу до роботи слід виховувати змалку, бо не привчиш дитяти до роботи, то воно й в дорослому віці тікатиме від неї, як чорт від ладану.
А ще – дідусь хоче восени поїхати до столиці, щоб на майдані Незалежності вшанувати загиблих під час Революції гідності та війни патріотів.
Каже, що мріє дожити до того дня, коли Україна буде високорозвиненою країною, а життя її громадян – щасливим і комфортним.
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
