Спав у труні, ледь не вмер від голоду та не знайшов сімейного щастя: цікаві факти про життя Івана Франка

Іван Франко, 164-річчя якого нещодавно відзначила Україна, був не тільки талановитим письменником, а й справжнім трудоголіком.

Якщо порахувати кількість ним написаних творів, то виходить, що Іван Якович кожні два дні «народжував» котрийсь зі своїх опусів. А коли врахувати, що він писав не лише вірші, а й поеми, казки, оповідання, новели, повісті, статті, драматичні твори, то здається, що Каменяр днював і ночував із пером у руках. Про це йдеться у газеті "Твій вибір".

А яким чоловіком і сім’янином був Іван Франко й чим, окрім творчості, цікавився?

Cпав  у труні і опанував 19 мов!

Іван Франко народився у львівському селі Нагуєвичі. Його мама Марія походила з давнього шляхетського роду Кульчицьких, який однак збіднів.

Коли Іванові було 9, помер його батько (він був на 33 роки старшим за маму). Марія вийшла заміж удруге. Але вітчим добре ставився до некровних дітей.

Аби малий Іван здобув належну освіту, хлопця відправили до гімназії міста Дрогобича. Там він жив у далекої родички (маму втратив у 15-річному віці). Тітку Кошицьку називав за галицькою манерою «цьоця».

Оскільки родичка мала власний бізнес – виготовлення виробів із дерева, то малий Франко звик до вигляду трун. І не раз, бувало, у столярній майстерні прямо в труні міг заснути.

Втім проживання далеко від отчого дому і тривала розлука з ріднею були виправданими. Адже Франко не лише закінчив гімназію. Він вступив до філософського факультету Львівського університету.

У 37 років захистив у Відні докторську дисертацію. І здобув не просто хорошу освіту – оволодів 19-ма мовами!

Конфліктував із сусідами

Як і більшість талановитих людей, Іван Франко жив бідно. А за критику влади чотири рази перебував під арештом. Тож у його житті траплялися періоди, коли чоловік ледь не помирав без їжі.

Бувало, що рятівний шматок хліба купував за копійки, випадково знайдені на березі річки, а від голодної смерті його, непритомного, якось урятував похилого віку служитель готелю.

Та навіть коли вдавалося долати безгрошів’я, Франко не зраджував своїм гастрономічним уподобанням і ходив до лісу, аби згодом приготувати улюблену страву: смажені гриби з картоплею. А ще – захоплювався ловлею та приготуванням риби.

Розповідаючи про Франка як людину, варто сказати, що він із дитинства любив тварин. Коли вже був дорослим, то у своїй квартирі у Львові тримав не лише кількох собак, а й кроликів, жаб, морських свинок, навіть черепаху.

Він був настільки щирим зоозахисником, що нерідко підбирав на вулиці хворих бродячих тварин і в себе вдома їх лікував та годував.

Саме за свою доброту, між іншим, Франко не раз потерпав. У нього кидали камінням. Під вікнами спалювали опудало, що було схожим на письменника. А сусід Михайло Грушевський не раз подавав на Франка в суд.

До речі, з квартирою теж не все було просто. 25 років подружнього життя Іван та Ольга мешкали по найдешевших орендованих квартирах. Студенти й науковці зібрали гроші, подарували їх Франкові на ювілей, аби він нарешті придбав житло.

Але цієї суми було не достатньо. Тому письменник взяв у банку кредит на 34 роки.

Мав три великі любові, але не з дружиною

Зважаючи на всі ці факти, ви, певно, здогадалися, що й у сімейному житті Франка не все складалося добре. Скоріше, навпаки.

Жінкою, з якою письменник поєднав свою долю, була уродженка Харківщини Ольга Хоружинська. Освічена, зі знанням чотирьох іноземних мов, вона однак не стала музою для поета (впродовж життя він мав три великі любові, але не з дружиною). Є навіть спогади, нібито весілля могло й не відбутися. Адже Франко ледь не спізнився на церемонію.

Іван та Ольга виховували чотирьох дітей. Утім їхній дім не був сповнений щастям. На заваді стояли злидні та сварки. Друзі Франка недолюблювали Ольги. Позаочі казали на неї «москалька», «Франчиха».

Коли жінка захворіла на туберкульоз, і без того важкі стосунки стали нестерпними. Тож цілком може бути, що всі ці фактори і спровокували в жінки розлади психіки: вона бігала, кричала, кидалася полінами. Тому змушена була лікуватися у психлікарні.

Та й сам Франко мав проблеми зі здоров’ям. Останні сім років він жив із паралізованою правою рукою. Відтак користувався лівою. Коли не міг і нею писати твори, то диктував тексти своїм помічникам. А подякою за це стало те, що Франка номінували на Нобелівську премію в галузі літератури. Більше ніхто з українських поетів не був удостоєний такої честі.

 Написав 6000 творів

Втім Франко на те й був Великим Каменярем, аби, попри негаразди в особистому житті, не полишати громадської, творчої та політичної роботи.

Стараннями Івана Яковича жителі Галичини стали називати себе не русинами (як це було раніше), а українцями. За сприяння Франка 1890-го на західних теренах почала діяти Радикальна партія, до назви якої засновники дописали «русько-українська».

За неповні 60 років (помер 28 травня 1916-го) Іван Франко написав понад 6 000 творів! На знак ушанування цієї талановитої постаті було встановлено пам’ятну дошку навіть у Віденському університеті, в якому Франко захистив свою докторську дисертацію.

Встановлена пам’ятна дошка й на будинку, де у Відні проживав Каменяр. Пам’ятники Іванові Франку є у столиці Чехії, в Хорватії, у двох містах Канади. А ще його зображення прикрашає 20-гривневу купюру українських грошей.

Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.