Хотів кохання з перцем, а отримав ляпас у пику
Олегові завжди подобалися дівчата з перцем. Щоб від одного їхнього погляду аж серце стукотіло.
Втім надто боязким був Олег, щоб закадрити таку дівку. Бо це ж треба першому підійти до неї, про щось заговорити. «Пошле мене якнайдалі – стидоба, – міркував Олег. – А погодиться – де я грошей наберу стрічатися з нею?» Про це йдеться у газеті «Твій вибір».
От і жив чоловік за принципом: «Краще синиця в руках, ніж дятел у дупі».
Тією «синицею» була Наталка – скромна жіночка 38 років. Так само, як і Олег, вона ні разу не була у шлюбі. Так само, як Олег, працювала на складі побутової хімії. Тільки їй довірили роботу в бухгалтерії, а Олег був вантажником.
«І коли-то ми вже будемо пити за ваше весілля?» – не раз натякали колеги. Наталка у відповідь опускала очі. Бо тільки й чекала пропозиції від кавалера. А Олег зразу переводив стрілки: «Як директор зарплату підніме – так зразу й весілля».
Хтось, видно, доніс до вух директора Олегові слова. Бо одного дня керівник викликав вантажника до себе в кабінет і каже: «Чоловіче, як тобі треба гроші на весілля, то так і скажи. Можемо тобі зарплату видати наперед або кредит безпроцентний. Наталя – жіночка хороша. Будете в нас усім сімейством працювати».
Одне слово, притисли Олега так, що він уже й пручатися не міг. Але в душі не про таку він собі жінку мріяв.
Красуня із сайту знайомств
Коли людині сто разів сказати, що вона свиня, то на сто перший людина хрюкне. Так вийшло і з Олегом. Із усіх боків йому торочили: женися, женися. І от сидить тепер – вибирає в інтернеті каблучку на заручини.
Поки шукав недорогий варіант, в екрані його телефону вилізли фото звабливої дівчини і запрошення перейти на сайт знайомств. «Ану, що там?» – усміхнувся сам до себе Олег. Натиснув на посилання і тут же опинився серед такої кількості красунь, що аж очі розбігалися. Брюнетки, блондинки, шатенки, худі і повненькі, сором’язливі й розкуті.
Не встиг намилуватися, як тут же якась незнайомка прислала повідомлення: «Привіт, красунчику!» Олег аж зашарівся від такого звертання. «Невже вона мені написала?» – зрадів і тут же відповів: «Привіт». Незнайомка на ім’я Карина знову написала: «У твоїй анкеті прочитала, що ми з тобою – з одного міста. Може, зустрінемося?» – «Сьогодні я допізна на роботі», – став задкувати Олег. «Я теж сьогодні зайнята, – відповіла Карина. – Тому пропоную завтра. На 19.00 буде зручно?» Олег був шокований від таких темпів. Але настільки красивої дівчини в нього ще ніколи не було. Тому прикинув собі: «Завтра Наталка здаватиме піврічні звіти. До 21 години точно буде на роботі. Може?..» І поки здоровий глузд казав не робити цього, біс таки поплутав Олега: «Добре, на 19.00, – відписав Карині – Де зустрічаємося?»
Пастка у кафе
Увесь наступний день Олег нервував. «Що з тобою?» – запитала Наталка. «Та щось так. Роботи багато. Не знаю, як усе встигнути». – «Ой, не кажи… – підтримала наречена. – Я з тими звітами теж не знаю, скільки сьогодні сидітиму. Почекаєш мене ввечері?» Олег найбільше цього боявся. Тому заздалегідь придумав «відмазку»: «Ні, маю ввечері в одне місце з’їздити. В яке – не скажу: сюрприз», – і підморгнув Наталці. Вона тут же розцвіла. Бо буквально вчора вони з Олегом говорили, що було б добре на Різдво зробити заручини. Тож Наталка подумала: мабуть, їде їй по каблучку.
Рівно о 19.00 Олег, як і домовилися з Кариною, стояв біля пам’ятника Шевченку. Квітів не купував. По-перше: щоб ніхто зі знайомих, якщо раптом побачать його тут, не запитали, для кого букет. А по-друге: Олег дуже не любив тринькати гроші, а 500 гривень на квіти – то, вважай, три кіло м’яса.
В очікуванні зустрічі чоловік вдивлявся у кожну миловидну дівчину, яка проходила повз. Аж тут його увагу привернув розкішний чорний мерседес. Авто зупинилося на парковці біля пам’ятника. З нього вийшла дама на височенних підборах і зацокотіла до… Олега. «Приві-і-і-т! Рада зустрічі!..» – обійняла. Чоловік стояв ошелешений. Думав, у житті Карина буде трохи гірша, ніж на фото. А тут перед ним – справжня модель.
Поки Олег кліпав очима і не знав, що казати, Карина першою запропонувала: «Слухай, я ж на машині. Давай десь покатаємося. А то холоднувато на вулиці». Не чекаючи відповіді, дівчина потягнула Олега до свого мерседеса. Вмостилася з ним за задньому сидінні. А водієві скомандувала: «Поїхали».
Якоїсь миті Олегові здавалося, наче то сон: дорогуча іномарка, красуня під боком. Що взагалі відбувається?!
«Слухай, така голодна. Може, заскочимо повечеряти?» – запитала Карина. «Як хочеш», – тільки й спромігся сказати Олег. І водій тут же зупинив авто біля придорожнього кафе.
Глянувши на вивіску «Золотий лев», чоловік подумав: «Хоч би ціни тут були не золоті». Та щойно побачив інтер’єр закладу, заспокоївся: якась забігайлівка. Ніби прочитавши думки Олега, Карина скривилася: «Інтер’єр тут, м’яко кажучи, не дуже. Може, замовимо щось із собою, а поїмо в іншому місці? В тебе чи в мене?» У свою кімнату в гуртожитку Олег явно не повіз би цю красуню. Тому зразу сказав: «Краще в тебе». «Окей, – погодилася Карина й покликала офіціанта. – Зробіть нам із собою якогось салату, м’ясної нарізки. Щоб не довго чекати». – «Щось випити?» – запитав офіціант. «А давайте, – махнула рукою Карина. – За знайомство». І попросила собі та Олегові по бокалу вина.
Через хвилин 15-ть офіціант приніс у пакеті лотки із замовленою їжею. Поклав перед Кариною чек. Вона сказала принести термінал, щоб розрахуватися банківською карткою. Аж тут задзеленчала її мобілка. «Алло? Так, тату. Ні, я ще не вдома? А до завтра ті документи не почекають? Добре, їду», – балакала по телефону.
Тим часом офіціант повернувся за розрахунком. Побачив, що дама зайнята розмовою, і поставив термінал перед Олегом. Мовляв: прошу оплатити. Олег спантеличено поглядав на їжу, на офіціанта, на Карину. А термінал уперто чекав Олегової карточки. «Бляха, нащо я на це повівся», – картав себе чоловік. Але надія, що Карина таки оплатить замовлення, розбилася: «Слухай, тато просить терміново підписати папери. Мушу їхати, – одягаючи пальто, сказала дівчина. – Хочеш, тут мене почекай. А ні – то вже завтра зустрінемося. Вибачай», – і попрямувала до виходу.
Прогорів на 10 000 гривень
Олегові нічого не лишалося, як дістати свою карточку і прикласти до термінала. «Ну, нічого. Запрошу зараз Наталку до себе і скажу, що романтична вечеря – то і мав бути мій сюрприз», – придумав находу. Тут же на телефон прийшло сповіщення з банку про зняття коштів. Олег подивився на повідомлення і… отетерів. «Десять тисяч гривень?! – не повірив очам. – Що за фігня?» Але офіціант навіть не думав нічого пояснювати. Забрав термінал і пішов собі геть.
«Ей! Мені не треба вашої їжі. Віддайте гроші!» – попрямував Олег за ним. Але йому дорогу перегородив амбал бритоголовий і сказав: «Чуєш, чувак, вали звідси по-хорошому».
Ідучи додому, Олег ніс у руках пакет із їжею та гриз себе: «Ото я, бляха, вляпався. І за що тепер Наталці колечко купити?» Ніби відчувши, що про неї згадали, зателефонувала Наталка. «Ну, що, сходив за сюрпризом?» – запитала з інтригою в голосі. «Так, усе добре. Приїжджай», – відповів чоловік.
Увечері, поки Наталка жувала м’ясну нарізку й салат, Олег із виразом страждальця розповідав, як після роботи замовив святкову вечерю, пішов до ювелірної крамниці купити каблучку, там не працював термінал, він зняв готівку, поклав до кишені, повернувся до крамниці і, поки вибирав каблучку, в нього з кишені поцупили всі десять тисяч гривень.
«Олежику! Ти стільки грошей хотів на мене потратити… – кинулася Наталка обіймати нареченого. – Не переживай. Головне – що ми любимо одне одного. А колечко? Ну, купимо позолочене. Хто там розрізнить?»
В Олега аж від серця відлягло. Хоч на цьому зекономив. Після вечері він, уже заспокоївшись, умостився з Наталкою на диван, ввімкнули в телевізорі місцевий телеканал і почули: «Термінова новина! Сьогодні ввечері правоохоронці накрили групу шахраїв, які у співпраці з повіями виманювали гроші в довірливих чоловіків. Місцем злочину стало кафе «Золотий лев». Організатором схеми виявився громадянин росії. Подібні заклади він відкрив на території рф, України та Італії. Наразі до поліції надійшла заява від двох постраждалих, але реальна їхня кількість може виявитися значно більшою».
«Які ж ті чоловіки безтолкові, – прокоментувала новину Наталка. – Добре, хоч ти в мене не такий».
Поліна Костюк
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.