Життя

Кохання знайшла в Єгипті, а втратила в поліському селі

Кохання знайшла в Єгипті, а втратила в поліському селі

Про відпочинок Віка мріяла довгі шість років. Потрібно було виплатити кредит, який брала, коли купувала житло. Відтак не дозволяла собі ні дня відпочинку. Після занять в інституті, де викладала англійську, поспішала додому, куди приходили учні шкіл. Дівчина давно мала репутацію чудового репетитора. А пізно вечорами сідала плести ісландським мереживом розкішні сукні. Їх замовляли колеги. Ці плаття були справжнім витвором мистецтва. І, попри доволі високу ціну, модниці записувалися в чергу, аби Віка сплела їм красиве вбрання. Дівчина ж економила на всьому, аби чимшвидше виплатити кредит.

Про це йдеться на шпальтах газети "Твій вибір".

– Ура! Миросю, я закрила кредит! – радісно сказала вона одного дня, зустрівшись із найкращою подругою. – І так хочу відпочити!

– То летімо в Єгипет, – зраділа Мирослава. – Мені тут якраз пропонують гарячу путівку. Але вилітати слід завтра.

Через день подруги ніжилися під гарячим єгипетським сонцем. Це було неймовірно! Море, в якому плавали рибки, чудовий пляж, надзвичайно цікаві екскурсії, смаколики місцевої кухні – все це розслабило Віку. І вона користалася усім цим, насолоджуючись кожною миттю життя. А ще дівчина познайомилася з Ахмедом – симпатичним чоловіком, який займався поставкою в готельний комплекс свіжої риби.

Він виявився цікавим співрозмовником. Тож, коли в Ахмеда був вільний час, чоловік мчався в готель, де Віка відпочивала. Вони смакували різні коктейлі, він возив її з подругою цікавими місцями міста, а ще – дуже багато спілкувалися.

– Віко, ти точно йому припала до серця, – мовила якось подруга. – Не зауважила?

– Звісно, що зауважила, – відповіла Віка. – Але якщо й так, то ти сама розумієш, що ці стосунки ні до чого не призведуть. Я ніколи не залишу рідних в Україні. А він не переїде  до нас. Ти ж чула: в нього свій, хай і невеликий, але успішний бізнес. А в нас що робитиме?

– Ой, Віко, не будь занудою, – махнула рукою Мирося і розсміялась. – Він тебе ще заміж не покликав, а ти вже забігаєш так далеко.

Того вечора Віка пішла на зустріч з Ахмедом без подруги. Вони довго-довго розмовляли, і він зізнався їй у коханні. Наступного дня проводжав дівчину в аеропорт зі сльозами на очах. А через місяць після її повернення з відпочинку Ахмед прилетів в Україну.

– Ти неймовірна жінка, і я хочу тебе попросити стати моєю дружиною, – мовив він.

Вона була згодна, але не уявляла, яким буде далі їхнє спільне життя. Бо покидати Україну не хотіла. І розуміла, що Ахмед не залишить Єгипту. Тож в них розпочалося життя на дві країни. То він прилітав до Віки, то вона брала лікарняне і поспішала до Ахмеда. Так минули ще три роки.

– Кохана, я так хочу, аби ми жили разом, – сказав якось Ахмед. – Оті постійні розлуки набридли. Ти ж знаєш: в мене є житло, маленький бізнес. Повір, грошей на безбідне життя точно вистачить. Одружимось, влаштуємо медовий місяць, помандруємо.

– І я хочу, аби ми були разом, – прошепотіла Віка. – Я вирішила звільнитися з роботи.

– Чудово! – зрадів чоловік. – То ми летимо до Єгипту разом?

– Так, – відповіла жінка. – До речі, у вихідні нас чекають у селі. Моїй бабусі виповнюється 100 років. Тому вона запросила всю рідню на святкування. Побачиш, як в Україні святкують дні народження. А особливо на Поліссі, де і нині випікають «шишечки» та дотримуються давніх весільних традицій.

Опісля Віка мільйон разів пожаліла про те, що поїхала на святкування з коханим. Однак щось змінити не могла.

– Віко, ну чому ти така дурепа? – не раз запитувала її Мирося, коли подруга ридала в неї на плечі. – І що тепер робити?

– Не знаю, Миросю, – плакала Віка. – Я так хочу, аби він повернувся.

– Та ні, він не повернеться, – відповіла подруга. – Тобі потрібно взяти себе в руки і жити далі. І знаєш, з чого ми почнемо? З того, що ти підеш до ректора і проситимеш, аби тебе взяли назад на роботу.

Мирося щиро шкодувала подругу і подумки проклинала ту, яка втрутилася в життя Віки. Ще б пак! Вона була родом з того села, що й Віка та Ірина. Більше того, дівчата навчалися в одному класі. Щоправда, після закінчення школи Віка з Миросею вступили в один з інститутів Києва, а Іра народила дитину. Через пів року вийшла заміж. Потім розлучилася. Опісля появу чоловіків в її житті можна порівняти з картинками калейдоскопа, які, з’явившись, швидко зникають.

Тож, коли в селі пішли чутки про те, що Віка закохалася в єгиптянина і він прилітає до неї в Україну, Ірина відчула уколи заздрощів. Та й дійсно – в Миросі чудовий чоловік і двійко дітей. У Віку он іноземець закохався і кличе заміж. А вона, Іра, чоловіків міняє і має славу легковажної жінки. Коли ж вона побачила Ахмеда і те, як шанобливо він ставиться до Віки, вирішила негайно діяти.

– Бабусю, душу вам віддам, лише зробіть, що попрошу, – кинулась вона до хати в лісі, де жила старенька відьма. – Хочу, аби той єгиптянин був моїм.

– Не таратор, розкажи все детально, – прошамкала стара. – А там побачимо, чим будеш розраховуватися.

Опісля дала Ірі пляшечку з якимось зіллям і наказала влити в напій чоловіку. І лити по крапельці кожного місяця, як на небі з’явиться молодик. Мовляв, коли останню краплю вип’є, то вже ніхто і ніщо їх не розлучить. І Віка, і Мирося, і інші люди були здивовані, коли Ахмед почав залицятися до Іри. Коли ж через тиждень полетів з нею в Єгипет, мати Віки вирішила, що без чарів тут не обійшлося, і кинулася до старої хатини в лісі. Відьма лежала в своєму ліжку, однак… мертва.

Ксенія Фірковська

 

Друзі! Підписуйтесь на наш канал в Telegram та сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.

Читайте також
Все про: історія, кохання
В тему